Справа № 450/1146/14-к Провадження № 1-кп/450/4/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2015 Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-суддіМельничук І.І.,

при секретаріСтельмащук Н.О.,

з участю прокурораІванової О.А.,

захисникаОСОБА_23, ОСОБА_1,

представників потерпілої ОСОБА_2, ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013150270000879 від 22.01.2013 року щодо

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

с. Оброшино, Пустомитівського району Львівської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, не одруженого, працює директором ТзОВ «ЕРМЦ «Falco ltd», який зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

за ст. 166 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4, впродовж 2012 - 2013 років, в с. Оброшино, Пустомитівського району Львівської області, в супереч вимогам ч.3 ст.59 ЗУ «Про освіту», згідно якої батьки зобов’язані постійно дбати про фізичне здоров»я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природніх здібностей, поважати гідність дитини, злісно ухилявся від виконання обов’язків, передбачених ст.150 Сімейного Кодексу України по догляду за неповнолітньою дочкою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, а саме: не піклувався про здоров’я дитини, її фізичний та моральний розвиток, неодноразово вчиняв сімейні конфлікти, внаслідок чого у потерпілої виникла психотравма, яка відноситься до середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров’я..

Так, 01.12.2012 ОСОБА_5, в період часу з 10 год. 00 хв. до 11 год. 30 хв., перебуваючи в АДРЕСА_2, вчинив сімейну сварку, почав кричати на свою дружину ОСОБА_3, ображав та словесно погрожував їй, при цьому примушував бути присутньою при конфлікті свою неповнолітню дочку ОСОБА_6, в результаті чого в ОСОБА_6 виник шок і вона близько двох годин переховувалась в стодолі, та згодом втекла в ліс. Її шоковий стан продовжувався на протязі цілого дня і заспокоїти останню змогла її мама близько 20 год. 00 хв.

Крім того, 22.12.2012, ОСОБА_5 в період часу з 08 год. 00 хв. до 09 год. 00 хв., в день іменин неповнолітньої ОСОБА_6, перебуваючи по місцю свого проживання в АДРЕСА_1, черговий раз вчинив сімейний конфлікт, під час якого словесно ображав свою дружину та неповнолітню дочку ОСОБА_6, кричав на них, погрожував фізичною розправою дружині, звинувачував, що вона виростила погану дочку, чим принижував її. Останні змушені були зачинитись в іншій кімнаті, та крики продовжувались. Цей конфлікт знову призвів до шокового стану неповнолітньої ОСОБА_6 В неї почали виникати думки про самогубство. Її шоковий стан продовжувався протягом цілого дня і заспокоїти останню змогла її мама, близько 18 год. 00 хв.

Після цього, в зв’язку з постійними стресами, думками про самогубство ОСОБА_6 почала проходити лікування в Медико - соціальному центрі “Діалог”, де з 26 грудня 2012 року відвідувала психолога, психіатра та проходила медикаментозне лікування.

Крім цього, 14.01.2013 ОСОБА_5, в період часу з 10 год. 00 хв. до 11 год. 00 хв., перебуваючи по місцю свого проживання в АДРЕСА_1, вчинив сімейну сварку зі своєю неповнолітньою дочкою ОСОБА_6 за навчання, кричав на неї, ображав, принижував, звинувачував її в тому, що вона ганьбить його перед людьми.

Після цього, 26.03.2013 ОСОБА_5, в період часу з 16 год. 00 хв. по 17 год. 00 хв., перебуваючи по місцю свого проживання в АДРЕСА_1, знову кричав на дружину та неповнолітню дочку ОСОБА_6, ображав їх, погрожував фізичною розправою, називав неповнолітню дочку ОСОБА_6 “продажною” у зв’язку з тим, що вона хотіла жити тільки з своєю мамою. Цей конфлікт, а також наступні, призвели до того, що у ОСОБА_6 погіршився стан здоров’я та вона знову почала медикаментозне лікування в комунальному закладі «Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр Медико - соціальний центр «Діалог».

Крім цього, 31.05.2013, ОСОБА_5, близько 14 год. 00 хв., перебуваючи по місцю свого проживання в АДРЕСА_1, знову вчинив сімейну сварку, під час якої кричав на свою неповнолітню дочку ОСОБА_6, звинувачував її в тому, що вона винна в тому, що вони з мамою розлучились, погрожував вигнати з хати, розмахував руками і говорив що ОСОБА_6 не його дочка. Внаслідок даного конфлікту у неповнолітньої ОСОБА_6 виник шок, і не усвідомлюючи своїх дій, вона побігла роздягнена в ліс, де через пів години її знайшла мама цього ж дня. Боячись йти додому та зважаючи на шоковий стан ОСОБА_6, останні переховувались в будинку класного керівника ОСОБА_6 - ОСОБА_7.

Постійний психологічний тиск зі сторони ОСОБА_5 на неповнолітню ОСОБА_6 призвів до того, що на даний час ОСОБА_6 страждає змішаним тривожно - депресивним розладом та специфічною ізольованою фобією ( боязнь батька). Дані розлади не є вродженими та перебувають у прямому причинно - наслідковому зв’язку з діями її батька ОСОБА_5, що відноситься до середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров’я.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину не визнав та пояснив, що з від самого народження дитини у їхній сім’ї мали місце суперечки з приводу виховання дитини – ОСОБА_6 В період з 1997-1998 року сім’я ОСОБА_6 проживала на квартирі, у 2002 році придбали будинок в с.Оброшино, Пустомитівського району, Львівської області. Донька ОСОБА_6 довший час не розмовляла, і це, на думку обвинуваченого, наслідок напружених сімейних відносин їхнього подружжя. Внаслідок початку навчання у школі поведінка дитини покращилась. В період навчання дитини у 1-5 класах, ОСОБА_3 звільнилась з місця праці в зв’язку з тим що дитина потребувала постійного посиленого догляду та уваги зі сторони матері, оскільки погано їла. В цей період ОСОБА_3 допомогла обвинуваченому у його роботі в зоопарку, власником і директором якого є обвинувачений. Потерпілу також залучали до робіт у зоопарку, а саме у тому, що остання здійснювала копірування вушок і хвостів у тварин. Це було зумовлено, як стверджує обвинувачений, його бажанням залучення доньки до його бізнесу, оскільки бажав, що остання продовжить справу його життя, та щодо цього остання не заперечувала.

По епізоду, який мав місце 22.12.2013 року обвинувачений пояснив, що жорстко поговорив зі своєю дружиної з приводу того, що дитина бліда, оскільки погано харчується в зв’язку з тим, що мати не готує їй сніданок. Фізичною розправою дружині не погрожував.

По епізоду, який мав місце 01.12.2013 року пояснив наступне, що оскільки йому не було відомо, що в цей день святкується іменини ОСОБА_4, його зацікавила мета візиту дружини до його батька (останній носить ім’я ОСОБА_4), оскільки вже в цей час у провадженні суду перебувала справа про їх розлучення. Про присутність у будинку батьків дитини, йому відомо не було. Стверджує, що в цей день дитини і не бачив. Лише задав запитання ОСОБА_3: «Що ти тут робиш?» на цьому, як стверджує обвинувачений, інцидент був вичерпаним. Чому донька в цей день втекла до лісу пояснити не може.

Щодо епізоду який мав місце 14.01.2013 року, пояснити обвинувачений нічого не може, оскільки чи був між подружжям конфлікт не пам’ятає і не пам'ятає обставин інших епізодів

Разом з тим, обвинувачений наполягає на тому, що не примушував доньку до тяжкої фізичної праці в зоопарку, який постійно остання відвідувала до 2012 року. Однак остання асистувала йому при здійсненні маніпуляцій з птицями. Вказав, що забезпечував повністю сім’ю матеріально, та всім необхідним, доньку зокрема. У період 2012-2014 років придбав для доньки сенсорний телефон. Стверджує, що на доньку не кричав і не мав на меті її ображати.

Зазначив, що у нього з донькою досить добрі відносини, а остання і в судовому засіданні оговорює його під примусом зі сторони ОСОБА_3, покази дані нею на досудовому слідстві заперечив. До 2012 року, а саме до початку процедури розлучення, батько з дитиною постійно спілкувався. Наполягає на тому, що був противником того, щоб залучати дитину до конфліктів, які виникали між їхнім подружжям. Останній раз доньку бачив три тижні назад. Цивільний позов заявлений представником потерпілої заперечив в повному обсязі. Просить постановити щодо нього виправдувальний вирок.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини, факт вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 КК України, підтверджується наступними доказами у справі:

показаннями в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_6, яка допитана в присутності представника органу опіки і піклування Пустомитівської РДА –Чех Л., та пояснила, що батько і мати постійно конфліктували між собою. Батько звинувачував матір у наявності у неї коханців. При цьому мати постійно намагалась згладити конфліктні ситуації. Покликається, що у неї був поганий апетит, а батько примушував її вживати їжу, кричав на неї. У віці 9-ти- 10-ти років два рази вдарив її. Щодо інциденту, що мав місце 22.12.2013 року, пояснила, що в цей день мати перебувала на кухні, а батько кинувся в її сторону з ножем. 01.12.2014 року, на свято ОСОБА_4, побігла до лісу і втратила свідомість. Батько постійно висловлював якісь вимоги до потерпілої, до її матері у формі крику. Вказує на постійні конфлікти між батьками, починаючи з 2012 року. Зазначає, що матір дуже любить, а в частині батька відчуває біль, образу;

показаннями в судовому засіданні представника потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_3, яка пояснила, що з самого початку її спільного життя з обвинуваченим прослідковувались у його поведінці агресивні настрої. Старша донька, від першого шлюбу ОСОБА_3, не витримавши психологічного тиску та агресії зі сторони ОСОБА_5, пішла проживати до свого батька. Починаючи з 2011- 2012 років, стримувати агресію зі сторони обвинуваченого та згладжувати конфліктні ситуації виявлялось вже не можливим. Обвинувачений вважав, що донька доросла і повинна бути присутня при з’ясуванні відносин між батьками.

Щодо інциденту, який мав місце 01.12.2013 року, то остання пояснила, що прийшовши на іменини до батька обвинуваченого – ОСОБА_5, вчинив сварку, при якій були присутні його батьки, а донька- ОСОБА_6 вибігла з будинку. Дідусь –ОСОБА_10 виніс їй одяг і вивів із стодоли.

Приводом до початку скандалу могла слугувати будь-яка причина. 22.12.2013 року ОСОБА_3 повідомила, що звернулась за правовою допомогою до адвокатів з приводу порушення питання щодо розлучення, внаслідок чого обвинувачений накинувся на ОСОБА_3 з ножем. Починаючи з грудня 2013 року. Зі сторони обвинуваченого постійно лунали погрози та претензії будь-якого характеру та погрози вбивством в сторону ОСОБА_3, іноді в сторону ОСОБА_6. Батько звинувачував потерпілу в смерті пташок, яких вона годувала, при цьому достовірно знаючи, що остання дуже вразлива дитина. Конфлікти виникали з приводу навчання потерпілої. Обвинувачений примушував потерпілу бути присутньою при обрізанні крил пташкам, примушував носити відрами воду із ставка, примушував проти її волі вживати їжу. Від агресивної поведінки обвинуваченого ОСОБА_3 не чинила достатнього опору, оскільки така викликала ще більшу агресію з його сторони. Після повідомлення інформації щодо розлучення батько відмовився від спілкування з дитиною. Останніх пів року обвинувачений не приходить додому, внаслідок цього психологічний стан потерпілої значно покращився. Дитина на даний час навчається у школі в м.Львові. ОСОБА_6 не заперечувала проти спілкування з батьком, оскільки, мабуть, все-таки його любить;

показами експерта ОСОБА_12, яка в судовому засіданні повідомила, що приймала участь у проведенні судової –психіатричної експертизи потерпілої ОСОБА_6 за № 579 від 09.09.2013 року, висновок якої підтримала в повному обсязі. Разом з тим пояснила, що діалог з потерпілою базувався на питаннях з приводу відносин з батьком, його поведінки. Покликається, що відносини між батьками призвели до такого наслідку як затримки психічного розвитку у дитини. Діти, які переживають насилля, мають аналогічну поведінку як у ОСОБА_6. При судово-психіатричному дослідженні потерпілої було констатовано факт насилля в сім’ї (непорозуміння між батьками). З первинного клінічного інтерв’ю потерпілої, досліджених матеріалів справи, показів свідків, комісією було зроблено висновок про психотравмуючий фактор дитини, яким виявився батько. Для того щоб потерпіла повністю пройшла курс реабілітації необхідно її відгородити від психотравмуючого фактору приблизно на років два. На момент дослідження встановлено було, що мати позитивний, теплий фактор. Без неї дитина навіть не хотіла перебувати в кабінеті, а перед батьком, остання відчуває страх;

показами експерта ОСОБА_13, який в судовому засіданні підтримав висновок судової-психіатричної експертизи № 579 від 09.09.2013 року, при проведенні якої був доповідачем. Пояснив, що при дачі висновку взяті до уваги матеріали кримінальної справи. В скаргах дитини при дослідженні фігурувала реакція на поведінку батька. Разом з тим, зазначив, коли причиною психотравмуючого фактору є поведінка рідних, у дітей це може викликати глибокий розлад. Для покращення стану дитини бажано ізолювати її від батька з метою не повторення психотравмуючого впливу на неї;

показами свідка ОСОБА_14, яка в судовому засіданні пояснила, що є лікарем-психіатром медичного ценру «Діалог». ОСОБА_6 була скерована до неї на консультацію психологом. На початку їхньої співпраці, стан потерпілої був критичним. В ході проведення консультацій, психологічний стан потерпілої покращився, в цей період не було конфліктів з батьком. Внаслідок напруги, яка виникали через конфліктну ситуацію з батьком, у потерпілої виникав пригнічений стан, страх перебувати дома, бажання зникнути кудись, відсутність апетиту, можливість психічного зриву в будь-який момент. На час проведення консультацій, які мали місце з січня 2013 року по лютий 2014 року, у потерпілої прослідковувалась внутрішня напруга, страх. З січня 2013 року і до травня 2013 року у ОСОБА_6 був нестабільний, мінливий, постійно напружений стан. Матір – ОСОБА_3 постійно була присутня під час проведення консультацій, які тривали по одній годині. Потерпіла розповідала про ситуацію, яка склалась з батьком, пригадувала як батько брав ніж та говорив, що себе вб’є. Діагноз, який констатовано потерпілій : неврастенія. В подальшому у потерпілої було констатовано діагноз: розлади адаптації ( стан невротичного психічного розладу, який зумовлений постійно діючою стресовою ситуацією). Цей діагноз вродженим бути не може. На основі консультацій було визначено, що її стан має причиновий зв’язок з поведінкою батька. Стан ОСОБА_6 не міг виникнути як реакція на поведінку матері, чи іншої особи. В ході бесід встановлено, що претензії батьком висловлювались безпосередньо ОСОБА_6. Потерпіла захворіла психічно в період з кінця 2012 року - початок 2013 року, останній було показано медикаментозне лікування. На даний час дитина хвора, однак стан її стабільний. Умова видужання – ізоляція від батька. Коли дитина перебувала поза межами дому, її стан значно покращувався. Батько втягував потерпілу у сімейні конфлікти, говорив, що ОСОБА_6 доросла і може бути присутня при них. Потерпіла повідомляла, що батько погрожував, що розчленує і викине її в лісі. Психічний тиск на потерпілу мав місце, про наявність фізичного насильства невідомо. У дитину присутній страх зустрічі з батьком. На думку свідка, ОСОБА_6 любить і матір і батька. З одного боку у потерпілої до батька має місце прив»язаність, з іншого страх. На консультації неодноразово викликався батько, який відвідав їх один раз;

показами свідка ОСОБА_17, яка в судовому засіданні пояснила, що є психологом в Оброшинській школі, з семирічним стажем роботи. З ОСОБА_6, знайома з першого класу. ОСОБА_6 звернулась до неї за скеруванням класного керівника. З потерпілою мали бесіди, починаючи з осені 2013 року, під приводом підготовки до олімпіади. Потерпіла прагнула спілкування з матір’ю і з батьком. Тривожний стан ОСОБА_6 був наслідком конфліктної ситуації між її батьками. Деколи в розмові висловлювала свій жаль з приводу деяких вчинків батька, бажала захистити маму від агресивної поведінки батька. З приводу характеристики особистості потерпілої повідомила, що дівчинка відповідально ставиться до своїх слів, однак замкнута. Під час їхнього спілкуванні у травні 2014 року ОСОБА_6 хвилювалась з приводу шкільних іспитів. Одного разу пригадала інцидент, коли їй було страшно і вона втекла до лісу. З обвинуваченим познайомилась в травні 2014 року, коли останній прийшов до неї з адвокатом. В цей день не спілкувалась безпосередньо з ОСОБА_5, адвокат коротко запитав про ОСОБА_6, зустріч тривала близько 40-ка хвилин. З матір’ю ОСОБА_6 спілкувалась частіше. Друга зустріч з ОСОБА_5 відбулась за 2 тижні, при цьому показувала книги, які читала ОСОБА_6. Про факти, які мали місце 01.12.2012 року та 22.12.2012 року повідомити нічого не може, оскільки нічого не відомо. В травні 2014 року дізналась, що в суді знаходиться справа про розлучення подружжя батьків ОСОБА_6 та те, що батько морально знущається з сім’ї. До травня 2014 року з батьком ОСОБА_6 знайома не була. Зі слів класного керівника, ОСОБА_6 боляче переносить те: що мають місце суперечки між батьками; мати її порівнює зі старшою сестрою; про те, що батько мав намір йти з нею на контакт, однак ОСОБА_6 не знала як по це повідомити матір. На кінець навчального 2013 року дитина перебувала в достатньо стресовій ситуації;

показами свідка ОСОБА_7, яка в судовому засіданні пояснила, що протягом чотирьох років є класним керівником потерпілої ОСОБА_6. Остання проживає з батьками, багато читає, однак самодостатньою не є, а загалом позитивна дитина. Про відносини в сім’ї відомо зі слів матері. Змін у психологічному стані дитини не спостерігала, загалом дитина є спокійною. В січні 2013 року матір розповіла про ситуацію , яка склалася в сім’ї та попросила не повідомляти батько про стан успішності доньки, оскільки остання дуже хвилюється, бо батько дуже вимогливий в частині позитивних оцінок у навчанні. Разом з тим попросила відпускати час-від-часу ОСОБА_6 з 5-го, 6-го уроків для можливості відвідування масажиста. Ніякими іншими відомостями до моменту спілкування з працівниками міліції не володіла.

У червні місяці 2013 року мати ОСОБА_6 передзвонила та попросила, щоб дитина під час навчальної практики перебувала в школі. Тоді ж ОСОБА_6 проживала у доньки свідка в приватному будинку три дні, на прохання матері потерпілої. Батько ОСОБА_5 – у минулому учень Оброшинської школи. Батьківські збори доньки не відвідував. Про обставини подій, які мали місце 01.12.2012 року та 22.12.2012 року нічого їй невідомо;

показами свідка ОСОБА_18, яка в судовому засіданні пояснила, що є сусідкою ОСОБА_5. Їх будинки суміжні. Про конфліктні ситуації в сім’ї ОСОБА_5 останній не відомо нічого. З ОСОБА_3. мало спілкувалась, частіше з ОСОБА_5 на предмет догляду за тваринами та дівчинкою ОСОБА_6 , яка є інтелигентною і вихованою дитиною. В кінці 2013 року бачилась з потерпілою, однак ніяких особливих змін в її поведінці не зауважила;

показами свідка ОСОБА_19, яка пояснила, що є за фахом лікарем-дефектологом і бабуся попросила позайматися з її внучкою ОСОБА_6 перед підготовкою до школи. Заняття відбувались у 2004-2005 роках. Зазначила, що дитина не контактна, мала місце затримка розумового та мовного розвитку (мова була злитою). В процесі праці з дитиною, постановила всі звуки, мова розділена. Заняття відбувались протягом півроку тривалістю година. На цей час подружжя ОСОБА_6 свідку було знайоме. Про проблеми в їх сім’ї не було відомо. Відомо було, що ОСОБА_5 дуже любив свою дружину. Про події, які мали місце в сім’ї ОСОБА_5 2012-2013р. їй було невідомо;

показами свідка ОСОБА_20, який в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_6 є його похресницею, відповідно знає її з народження. Зазначив, що остання є специфічною дитиною з підвищеною вразливістю, делікатністю, яка трішки відставала в розвитку від своїх ровесників, мала проблеми з мовою, була вразливою дитиною. Про відвідування ОСОБА_6 психолога дізнався від свого брата ОСОБА_5. Зазначає, що з розмови з ОСОБА_6 йому стало відомо, що дівчинку турбує той факт, що мати її не любить так як старшу сестру. Їй бракувало уваги матері. Разом з тим, батько на неї кричить, коли остання не має бажання їсти, вчитися. Повідомив, що ніціатором розлучення була ОСОБА_3

Останній раз з ОСОБА_6 бачився 30 хв. тому перед засіданням. Вона була не спокійна, боїться батька. Потерпіла свідкові написала декілька повідомлень , що їй тяжко, та що потребує допомоги і підтримки. Вважає, що дитина дуже застресована після розлучення батьків. Слід врахувати також цей факт, що дитина знаходиться в підлітковому віці. ОСОБА_6 любить обох батьків. Однак, батько більш вимогливий до неї, навіть занадто. ОСОБА_5 має особливий характер, систематичний, має добре почуття гумору, уважний( щиро надає допомогу). Однак є домінантним і навіть, авторитарним, мало поступливим. Останній не має підходу до виховання дітей, та вважає свою поведінку правильною. На лікуванні у психіатричному закладі останній перебував у віці ОСОБА_6. Також повідомив, що йому відомо, що дві сторони втягнули ОСОБА_6 в конфлікт. Одного разу ОСОБА_6 розповідала, що бачила в руках батька щось подібне на ніж;

показами свідка ОСОБА_21, який в судовому засіданні пояснив, що є лікарем –стоматологом. З ОСОБА_5 знайомий років 10, з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 знайомий років шість.

Останній раз дівчинку бачив два роки назад в осінньо-зимовий період 2012 року, коли її приводив на прийом батько, та здійснив розрахунок за прийом. Дівчинка відкрита до спілкування, комунікабельна. Всього загалом було п’ять –шість відвідувань;

показами свідка ОСОБА_22, яка пояснила в судовому засіданні, що в кінці 2012 року до неї звернулась за допомогою мати потерпілої ОСОБА_6 як до лікаря-психолога медичного ценру «Діалог» із запитом про надання психологічної підтримки. Пояснила, що у її доньки прослідковуються агресивні прояви. На бесідах ОСОБА_6 повідомляла, що батько на неї кричить, через те почувається винною. Один раз батько мамі погрожував ножем. Центр ОСОБА_6 відвідувала впродовж року, один раз на тиждень. Потерпіла на бесідах заявляла різні скарги: вона почувалась винною у тому, що батько звинувачував її у певних речах, а саме, що остання не допомагає йому як слід у роботі у зоопарку. Звинувачення носили постійний характер. Спілкування з потерпілою проходило час-від часу в присутності матері, зазвичай працювали з ОСОБА_6 наодинці. Зі слів ОСОБА_6, у неї присутній страх за життя матері, оскільки мав місце інцидент, коли батько погрожував їй ножем, тримаючи його біля її горла. Поведінку батька ОСОБА_6 сприймала як реальну загрозу для життя матері, і, зокрема, свого життя. Опору батькові не чинила, оскільки боялась за своє життя. Обставини спілкування з обвинуваченим полягали в тому, що останній подзвонив до свідка у березні 2013 року та в неприйнятній формі представився. Остання скерувала його в реєстратуру для запису на прийом. В процесі бесіди, свідок наголосила обвинуваченому на необхідність зміни його поведінки по відношенню до доньки, оскільки форма його спілкування носить стресовий характер для дівчинки. Для того щоб остаточно одужати потерпілій потрібна ізоляція від стресогенного фактору у вигляді обмеження спілкування з батьком. Зазначає, що коли батько знаходився у відрядженні стан дитини значно покращувався. Погіршення стану потерпілої ОСОБА_6 відбулось після розлучення батьків. Систематичну психологічну допомогу надавала ОСОБА_6 до літа 2013 року. В період з осені 2013 року до весни 2014року – рідше спілкувалась з ОСОБА_6, в зв’язку із значним навантаженням у навчанні та частими її захворюваннями, зокрема, простудними. Зазначила, що ОСОБА_6 любила свого батька, і водночас боялась його. Скаржилась на болі в спині, оскільки носила клітки, після операції на спині. Потерпіла не здатна чинити опір;

показами представника потерпілої ОСОБА_2, яка цивільний позов підтримала в повному обсязі та просить суд взяти до уваги висновок психологічного дослідження від 18.11.2014.

витягом з кримінального провадження № 12013150270000879 від 22.07.2013року /а.с.1/ ;

протоколом про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 22.07.2013 року ОСОБА_3./а.с.2-3/;

листом головного лікаря «Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру» за № 865 від 24.07.2013року, згідно якого ОСОБА_6. 1996 року народження, з 26.12.2012 року і по теперішній час спостерігалася у психолога та психіатра з діагнозом : неврастенія. Соціальна фобія. Розлад адаптації зі змішаною тривожною і депресивною реакцією /а.с.10/;

консультативним висновком від 09.07.2013 року «Медико-соціального центру «Діалог», згідно якого у ОСОБА_6 діагноз : розлад адаптації з переважанням змішаних емоційних порушень (тривоги, депресії), зумовлений психотравмуючим сімейним фактором. Між психічним станом дитини та діями батька є причинний зв’язок / а.с.11-12/;

довідкою лікаря-психіатра ОСОБА_14 від 31.05.2013 року, згідно якої ОСОБА_6 констатовано діагноз : ізольована фобія. Неврастенія /а.с.13/;

інформаційною картою № 415/к/12р. ОСОБА_6 /а.с.14-22/;

рішенням Пустомитівського районного суду від 28.05.2013 року про розірвання шлюбу, встановлення місця проживання дитини та стягнення аліментів /а.с.27-30/;

постановою Пустомитівського районного суду від 24.01.2013 року про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП за подію, яка мала місце 22.12.2012 року /а.с.33/;

актом амбулаторної судової-психіатричної експертизи № 579 від 09.09.2013 року, згідно якої ОСОБА_6 на даний час страждає змішаним тривожно-депресивним розладом та специфічною ізольованою фобією (боязнь батька), за своїм станом вона може правильно сприймати обставини по справі та давати по ній покази. Дані розлади не є вродженими та перебувають у прямому причинно-наслідковому зв’язку з діями батька підекспертної. Рекомендовано звернутися до психіатра, психотерапевта чи психолога /а.с.133-141/;

висновком експерта № 153/2013 від 14.10.2013 року, згідно якого, беручи до уваги висновок судово-психіатричної експертизи (акт № 579 ) у якому встановлено , що неповнолітня ОСОБА_6 страждає змішаними тривожно-депресивним розладом та специфічною, ізольованою фобією /боязнь батька/, ці розлади не є вродженими і перебувають у причинно-наслідковому зв’язку з діями батька. Враховуючи надані медичні документи за період лікування, де є записи про періодичне звертання її у 2012-2013 р.р. в КЗ ЛОР «Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр» медико-соціальний центр «Діалог», результати консультації психолога та психіатра, слід рахувати, що така психотравма відноситься до середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров’я /а.с.145-151/;

актом обстеження житлово-побутових умов від 22.10.2013 року та листом про розгляд заяви ОСОБА_5./а.с.174-175/;

актом обстеження житлово-побутових умов від 07.09.2013 року /а.с.177/;

актом судово-психіатричного експерта № 194 від 09.04.2014 року, згідно якої обвинувачений ОСОБА_5 202-виявляє психопатичні риси характеру, однак на час проведення експертизи психічним захворюванням не страждав, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними /а.с. 202- 203/;

висновком про результати психологічного обстеження ОСОБА_6 на визначення матеріального еквіваленту моральної шкоди завданої потерпілій, діями обвинуваченого від 18.11.2014 р.

Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст.166 КК України полягає в діянні (дії чи бездіяльності) і виявляється у злісному невиконанні обов’язків по огляду за дитиною або особою щодо якої встановлена опіка чи піклування, тобто : в залишенні дітей без нагляду, харчування, одягу, ненадання грошового утримання, ухиленні від догляду і лікування тяжко хворого тощо, що призвело до тяжких наслідків. Обов’язки по догляду за дитиною , по її вихованню і захисту покладені на батьків ст.150 Сімейного кодексу України. Невиконання обов’язків по догляду за дитиною або підопічним повинно мати злісний характер, тобто бути тривалим у часі, або систематичним.

Злочин вважається закінченим з моменту настання тяжких наслідків. Під тяжкими наслідками слід розуміти різні види фізичної або моральної шкоди, заподіяної неповнолітньому або підопічному: розлад здоров’я, психічне захворювання, інвалідність, самогубство потерпілого. При цьому обов’язковою умовою кримінальної відповідальності батьків є наявність причинного зв’язку між вчиненим діянням і тяжкими наслідками, що настали.

Суд вважає доведеними факт вчинення ОСОБА_5 злісного невиконання ним обов’язків по догляду за дитиною , що спричинило тяжкі наслідки, тобто скоєння ним кримінального правопорушення, передбаченого ст.166 КК України.

Суд вважає невизнання вини та покази обвинуваченого, як форму захисту від пред’явленого йому обвинувачення, оскільки вони спростовуються наведеними вище дослідженими доказами у справі.

Суд не бере до уваги вказані показання обвинуваченого, вважає показання потерпілої , представника потерпілої та свідків такими, що узгоджуються між собою та з іншими наведеними вище та дослідженими доказами по справі, при цьому такі показання є логічними, послідовними відтворюють реальну картину обстановки вчинення кримінального правопорушення, а тому суд визнає їх достовірними та бере їх за основу обвинувачення.

Суд надає критичну оцінку показам даним в судовому засіданні свідком ОСОБА_10 – батьком обвинуваченого, в частині заперечення ним фактів, які мали місце 01.12.2012 року в його будинку. Покликається, що ніякого конфлікту між подружжям ОСОБА_10 не було, до нього прийшла онучка ОСОБА_6, привітати з іменинами, принесла пачку сигарет та пляшку пива, що вкрай його обурило. Після цього прийшла невістка. Разом з тим зазначив, що остання здійснює наклеп на його сина. Дані покази спростовуються іншими доказами, дослідженим в ході судового розгляду.

Суд вважає, що кваліфікація дій обвинуваченого за ст.166 КК є вірною, оскільки ОСОБА_5 злісно не виконував обов’язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки.

Суд не бере до уваги покликання захисників обвинуваченого про недопустимість в якості доказу висновку результатів психологічного обстеження ОСОБА_6 від 18.11.2014 року, оскільки даний висновок спеціаліста – психолога, здійснений у відповідності до вимог чинного законодавства та із застосуванням відповідних довідково-нормативних документів та фахової методичної літератури, і що зазначено у висновку зазначеного дослідження, а покликання на необ’єктивність і неповноту при дослідженні обставин, внаслідок аналізу яких дано висновок суд вважає надуманою підставою, що спростовується зібраними та дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження.

При призначенні покарання обвинуваченому слід суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, тому таке покарання слід призначати до реального відбування, тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого.

Обираючи покарання обвинуваченому суд враховує характер та тяжкість вчиненого правопорушення, фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних правопорушенням наслідків, а також те, що обвинувачений вину у вчиненні правопорушення не визнав, раніше несудимий, за місцем проживання характеризується позитивно, перебуває на обліку в лікаря-психіатра, на наркологічному обліку не перебуває, позицію представників потерпілої, які просить призначити обвинуваченому покарання пов’язане з реальним позбавленням волі, і вважає за необхідне призначити йому покарання у виді обмеження волі в межах санкції ст. 166 КК України.

Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, враховуючи характеризуючі дані особи винного, який на час вчинення правопорушення є особою, яка раніше не притягалась до кримінальної відповідальності, має постійне місце праці, яке вимагає постійної його присутності та носить, також і суспільно-корисний характер, оскільки останній є директором зоопарку, а також приймає активну безпосередню участь у його функціонуванні; вину не визнав, з урахуванням відсутності обтяжуючих у справі обставин, а також позиції прокурора та представників потерпілої, які вважають, що виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства, суд приходить до висновку про можливість виправлення винного без реального відбування покарання, із звільненням з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

Представником потерпілої ОСОБА_3 заявлено цивільний позов, в якому просить стягнути з ОСОБА_5 на її користь 200 000 (двісті тисяч) грн. моральної шкоди. Такий розмір відшкодування вважає адекватним завданим ОСОБА_5 моральним стражданням неповнолітній потерпілій ОСОБА_6 Однак, згідно представленого суду висновку результатів психологічного обстеження ОСОБА_6 від 18.11.2014 року, матеріальний еквівалент моральної шкоди, заподіяної останній склав 110 112 грн. ( сто десять тисяч сто двадцять гривень). Ця сума включає компенсацію за перенесені нею моральні страждання, а також вартість коригувальних заходів, спрямованих на нормалізацію її психічного стану. Відтак, суд приходить до висновку про часткове задоволення цивільного позову, а саме в розмір 110 112 грн. як визначено у висновку спеціаліста.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373- 374 КПК України, суд,

п р и с у д и в :

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.166 КК України, й призначити йому покарання у виді 2(двох) років обмеження волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 /один/ рік.

Зобов'язати ОСОБА_5 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або роботи, та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально - виконавчу інспекцію.

Цивільний позов представника потерпілої задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 110 112 (сто десять тисяч сто дванадцять ) грн. моральної шкоди.

Вирок може бути оскаржено сторонами до апеляційного суду Львівської області шляхом подання апеляційної скарги через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

СуддяІ. І. Мельничук