справа №2-а -12337/08/2170
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2009 року Херсонський окружний адміністративний суд у складі судді Кравченко К.В., при секретарі Печеному Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити відшкодування коштів за втрачений банківський вклад,
в с т а н о в и в:
В грудні 2008 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - відповідач) в частині залишення без розгляду заяви позивача про отримання відшкодування втраченого банківського вкладу з причин пропуску строку позовної давності та просить зобов'язати відповідача компенсувати позивачу 25200 грн. за втраченим банківським вкладом в АКБ «Прем'єрбанк».
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне.
Відповідно до депозитного договору від ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1 та додаткової угоди до нього від ІНФОРМАЦІЯ_2 НОМЕР_2 передала акціонерному комерційному банку «Прем'єрбанк» грошові кошти у розмірі 20 000 доларів США строком до ІНФОРМАЦІЯ_3, з нарахуванням 9,5 % річних. Постановою правління Національного банку України від 10.03.2005р. № 71 з 11.03.2005р. призначено ліквідатора банку. Інформація про прийняте рішення про ліквідацію банку була розміщена в газеті «Голос України» від 18.03.2005р. № 49.
Згідно постанови правління Національного банку України від 05.09.2005р. № 419 та повідомлення ліквідатора АКБ «Прем'єрбанк» кредиторські вимоги позивача були визнані у загальній сумі 113853, 80 грн. Постановою правління Національного банку України від 27.06. 2007р. № 62 та повідомленням ліквідатора банку погоджено кредиторські вимоги позивача з урахуванням 25 000 гривень, які вона повинна була отримати з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за особистою заявою, ці кредиторські вимоги були віднесені до 3-ої групи черговості в сумі 50 000 гривень і до 4-ої групи черговості в сумі 38 853, 80 гривень.
З дня настання недоступності вкладу позивача розмір відшкодування коштів за вкладами неодноразово збільшувався рішеннями адміністративної ради відповідача. Рішенням ради від 31.01.2006р. № 43 розмір відшкодування збільшено до 8000 гривень, рішенням від 24.05.2006р. № 46 до 15 000 гривень, рішенням від 14.02.2007р. НОМЕР_2 до 25 000 гривень, рішенням від 14.08.2008р. № 4 до 50 000 гривень. В зв'язку з цим протягом певного часу позивач звертався (підтверджується листами відповідача від 06.10.2005р. № 02-5021, від 26.07.2007р. № 02-7406/07) та отримував від відповідача відшкодування у наступних розмірах: 3000 гривень - 06.06.2005р., 10 000 гривень - 09.08.2006р., 1800 гривень - 18.07.2007р., 10 000 гривень - 15.08.2007р. 22.10.2008р. за рахунок коштів від ліквідації банку позивач отримав 61 712, 50 гривень.
05.11.2008р. позивач звернувся до відповідача з заявою про відшкодування 25 000 гривень в якості компенсації за втрачений вклад. Листом від 28.11.2008р. № 09/ - 4031/08 відповідач відмовив позивачу у виплаті відшкодування у розмірі 25 000 гривень мотивуючи тим, щоОСОБА_1 пропущено строк позовної давності.
Вважає відмову відповідача виплатити 25200 грн. в якості відшкодування втраченого вкладу незаконною. Просить розглянути справу у свою відсутність.
Відповідач направив суду письмові заперечення, в яких зазначає, що згідно наданого ліквідатором банку переліку вкладників розрахункова сума за вкладом позивача, що підлягала відшкодуванню складала 50 000 гривень. З них, по даним відповідача, 25 000 гривень. позивачем вже було отримано від Фонду: 3000 гривень - 06.06.2005р. через ТОВ «Укрпромбанк», 2000 гривень - 13.10.2005р. через ТОВ «Укрпомбанк», 10 000 гривень - 09.08.2006р. через Приватбанк, 10 000 гривень - 15.08.2007р. через Промінвестбанк (копії витягів зі звітів банків додані до заперечень відповідача).В запереченнях відповідач визнає, що не отримана від відповідача сума відшкодування за вкладом позивача в АКБ «Прем'єрбанк» складає 25 000 гривень, а не 25 200 гривень, як зазначено в позовній заяві. В той же час, в зв'язку з закінченням 19.03.2008р. трирічного строку позовної давності по зверненнях вкладників АКБ «Прем'єрбанк» до Фонду, на думку відповідача, у позивача відсутні правові підстави для отримання остаточної суми відшкодування у розмірі 25000, 00 грн. Просить відмовити в задоволені позовних вимог та провести розгляд справи за відсутності представників Фонду у судовому засіданні.
Ухвалою суду від 28.01.2009р. на підставі заяв сторін розгляд справи продовжено в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково у зв'язку з наступним.
Статтею 8 Закону України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» від 20.09.2001 № 2740 - III, визначено правовий статус Фонду. Згідно Закону № 2740 - III Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб. Основними завданнями Фонду є, зокрема, забезпечення захисту прав фізичних осіб - вкладників банків - учасників (тимчасових учасників) Фонду шляхом відшкодування за рахунок його коштів вкладів, включаючи відсотки, у разі настання недоступності вкладів. У своїй діяльності Фонд керується Конституцією України (254к/96 - ВР), чинним законодавством та діє на підставі Положення про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 НОМЕР_2301 та постановою правління Національного банку України від 30.08.2002 № 268, Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, яке затверджено рішенням адміністративної ради Фонду від 12.02.2002 № 2 та зареєстровано Мін'юстом України від 11.03.2002 № 241/6529.
Статтею 30 Закону № 2740 - III передбачено, що вкладники набувають право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в грошовій одиниці України з дня настання недоступності вкладів. Пунктом 1.3. Положення від 12.02.2002 № 2 недоступність вкладів - визнається як неможливість одержання вкладу вкладником відповідно до умов договору, яка настає з дня призначення ліквідатора банку. Постановою правління Національного банку України від 10.03.2005 № 71 ліквідатора банку призначено з 11.03.2005р. Саме с цього часу, згідно статті 11 ЦК України та на підставі Закону № 2740 - III у позивача виникло право ( у відповідача відповідний обов'язок ) на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом. З часу виникнення права позивача на одержання гарантованої суми відшкодування, адміністративна рада Фонду неодноразово приймала рішення про збільшення розміру відшкодування: рішенням від 21.04.2005 № 38 до 5000 гривень, рішенням від 31.01.2006 № 43 до 8000 гривень, рішенням від 24.05.2006 № 46 до 15 000 гривень, рішенням від 14.02.2007 НОМЕР_2 до 25 000 гривень, рішенням від 14.08.2007 № 4 до 50 000 гривень. Але право позивача на одержання відшкодування у розмірах 5000, 8000, 15 000, 25 000 гривень кожен раз виникало тільки, після прийняття додаткових рішень адміністративною радою Фонду про поширення дії вказаних рішень на вкладників акціонерного комерційного банку «Прем'єрбанк» (відповідні рішення від 16.08.2005 № 41, рішення від 19.04.2006 № 45, рішення від 31.05.2006 № 47, рішення від 16.03.2007 № 2).
За загальним правилом виплата Фондом гарантованої суми відшкодування через визначені банки - агенти здійснюється протягом трьох місяців з дня настання недоступності вкладів. Якщо вкладники не отримали відшкодування у зазначені строки, виплати здійснюються за результатами розгляду індивідуальних звернень вкладників до Фонду (пункт 1.9 розділу 1 Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб). В такому порядку позивач неодноразово звертався до відповідача та отримував від нього відповідні відшкодування, що підтверджується листами Фонду від 06.10.2005 № 02-5021, від 26.07.2007 № 02-7406/07.
Статтею 32 Закону № 2740 - III встановлено строк позовної давності по зверненнях вкладників у три роки. Згідно статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Частиною 3 ст. 264 ЦК визначено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Статтею 30 Закону № 2740 - III передбачено, що з дня настання недоступності вкладів вкладники набувають право на одержання гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду. Саме с цього часу між сторонами виникли відповідні правовідносини, які кожен раз подовжувались з прийняттям відповідачем чергового рішення про збільшення розміру відшкодування коштів за вкладами. Останнє таке рішення Фонду про збільшення розміру відшкодування коштів за вкладами до 50 000 гривень від 14.08.2007 № 4 зареєстровано в Мін'юсті України 31.08.2007р. за НОМЕР_2002/14269. Фонд протягом трьох робочих днів з дня прийняття рішення про відшкодування повинен повідомити вкладників через офіційні засоби масової інформації, після чого позивач міг дізнатися про своє право на одержання більшої гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом.
Таким чином, звернення позивача з заявою від 05.11.2008р. до Фонду про виплату гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом здійснено в межах строків позовної давності, цілком відповідає вимогам ЦК України, Закону 2740 - III, Положенням від 12.02.2002 № 2 та від 30.08.2002 НОМЕР_2301.
Неотримана позивачем сума відшкодування коштів у розмірі 25 000 гривень відповідачем підтверджена належним чином (копії витягів зі звітів банків).
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.
Входячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відмова відповідача у сплаті позивачу відшкодування в сумі 25000 грн. за втрачений грошовий вклад в АКБ «Прем'єрбанк» є неправомірною і порушує законні права та інтереси позивача.
Суд вважає, що позовні вимоги, як обраний позивачем спосіб захисту порушених прав, підлягають задоволенню частково, шляхом визнання протиправними дій відповідача в частині відмови у виплаті позивачу 25 000 гривень за втрачений грошовий вклад в АКБ «Прем'єрбанк», а також шляхом зобов'язання відповідача здійснити виплату позивачу 25 000 гривень в якості гарантованої суми відшкодування коштів за втраченим вкладом в АКБ «Прем'єрбанк».
Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в частині відмови ОСОБА_1 у виплаті 25 000 гривень в якості гарантованої суми відшкодування коштів за втраченим вкладом в АКБ «Прем'єрбанк».
Зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснити виплату ОСОБА_1 25 000 гривень в якості гарантованої суми відшкодування коштів за втраченим вкладом в АКБ «Прем'єрбанк».
В решті позову відмовити.
Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп..
Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційної адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через Херсонський окружний адміністративний суд заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: Кравченко К.В.