Справа № 22-2870 головуючий у 1 інстанції Кротінов В. О.
Категорія № 32 Доповідач Шевченко В. Ю.
РІШЕННЯ
іменем України
10 квітня 2008 року
Апеляційний суд Донецької області
в складі: Головуючого Кондратьєвої О. М. суддів Шевченко В. Ю., Могутової Н. Г. при секретарі Петрушенко А. О., з участю сторін та їх представників,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Донецька від 13 лютого 2008р. за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Ленінському районі м. Донецька, Акціонерного товариства "Норд" про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2007р.ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом про стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Ленінському районі м. Донецька моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров"я на виробництві.
Позивач зазначав, що 29 травня 2002р. з ОСОБА_1. при виконанні ним трудових обов'язків у якості вантажника в Акціонерному товаристві "Норд", стався нещасний випадок, в результаті якого він отримав травму шийного хребта, про що було складено акт за формою Н-1 від 08.07.2002р. Внаслідок вказаного нещасного випадку на виробництві він з моменту одержання травми періодично знаходився на стаціонарному та амбулаторному лікуванні. Згідно висновку МСЕК від 10.07.2003р. йому було встановлено 20% втрати професійної працездатності. Згідно Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 р. він має право на відшкодування моральної шкоди, яка заподіяна ушкодженням здоров"я на виробництві. Просив стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Ленінському районі м. Донецька моральну шкоду у розмірі 40000грв.
Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 13 лютого 2008р. в задоволенні позову ОСОБА_1. було відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Ленінському районі м. Донецька моральну шкоду у розмірі 40000грв., посилаючись на те, що судом не враховано те, що право на соціальний захист гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок внесків громадян, підприємств, установ, організацій, а також бюджетних і інших джерел соціального забезпечення. Відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров"я на виробництві, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань. Оскільки шкода була заподіяна позивачу при виконанні ним трудових обов'язків, саме цей Фонд повинен був відшкодувати спричинену йому моральну шкоду.
Позивач та його представник в засіданні апеляційного суду підтримали доводи апеляційної скарги, просили рішення суду скасувати, позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення суду без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що 29 травня 2002р. з ОСОБА_1. при виконанні ним трудових обов'язків у якості вантажника в Акціонерному товаристві "Норд", стався нещасний випадок, в результаті якого він отримав травму шийного хребта, про що було складено акт за формою Н-1 від 08.07.2002р. Внаслідок вказаного нещасного випадку на виробництві позивач з моменту одержання травми періодично знаходився на стаціонарному та амбулаторному лікуванні. Згідно висновку МСЕК від 10.07.2003р. йому було встановлено 20% втрати професійної працездатності за сукупністю - 10% за травмою 1980р. та 10% - за травмою 2002р. Враховуючи, що причиною нещасного випадку, що стався з Гуділіним О.І., є порушення ним вимог інструкції по охороні праці, а також з урахуванням змін, внесених до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999р. №1105 стосовно виключення з нього статей щодо обов'язку про відшкодування моральної шкоди, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Згідно з вимогами п.4 ст.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно Закону України від 23 лютого 2007р. із ст.ст. 1, 21, 28, 34 і 35 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999р. виключені норми щодо обов"язку Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України по відшкодуванню моральної шкоди потерпілим внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійному захворюванню.
Однак з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він зроблений з порушенням норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи нещасний випадок на виробництві стався з позивачем 29 травня 2002р. Вперше висновком МСЕК від 30.09.2002р. йому за травмою, отриманої у 2002р. було встановлено 20% втрати професійної працездатності. При переогляді на МСЕК 10 липня 2003р. позивачу встановлено 20% втрати професійної
працездатності безстроково за сукупністю - 10% за травмою 1980р. та 10% - за травмою 2002р.
Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло у вересні 2002р. і на той час діяли норми Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачали відшкодування моральної шкоди потерпілим внаслідок ушкодження здоров"я на виробництві.
Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом"якшують або скасовують відповідальність особи.
Також відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом"якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Таким чином, та обставина, що у Закон України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" 23 лютого 2007р. внесені зміни, якими виключено право застрахованих осіб на відшкодування моральної шкоди, не може вплинути на вимоги позивача, оскільки Закон України від 23.02.2007р. не має зворотної сили і не може застосовуватись до правовідносин, які виникли у 2003р.
Крім того, не можна погодитись з посиланням суду першої інстанції як на підставу для відмови в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, на те, що причиною нещасного випадку, що стався з позивачем 29 травня 2002р., було порушення ним вимог інструкції про охорону праці.
Відповідно до ч. 2, 4, 5 ст.13 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у ст. 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг. Нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення нормативних актів про охорону праці застрахованим, також є страховим випадком. Порушення правил охорони праці застрахованим, яке спричинило нещасний випадок або професійне захворювання, не звільняє страховика від виконання зобов"язань перед потерпілим.
Згідно змісту вимог ст.ст. 1, 21, 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які діяли на момент виникнення правовідносин по справі, у разі настання страхового випадку на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України було покладено обов'язок у встановленому законом порядку своєчасно і в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну робітникові внаслідок ушкодження здоров"я, у тому числі і моральну шкоду при наявності підстав факту спричинення цієї шкоди потерпілому
Як вбачається з матеріалів справи, по факту нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1., 08 липня 2002р. було складено акт по формі Н-1, тобто визнано, що цей нещасний випадок пов"язаний з виробництвом.
Таким чином, висновок суду про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. з посиланням на порушення ним нормативних актів про охорону праці, які спричинили нещасний випадок, є помилковим та не відповідає нормам матеріального права.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1. про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до роз"яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди" від 31 березня 1995р. розмір відшкодування моральної(немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд враховує конкретні обставини справи, характер та тривалість моральних страждань позивача, його стан здоров"я, ступінь вини позивача у нещасному випадку і вважає за можливе стягнути на користь ОСОБА_1. моральну шкоду у розмірі 5000грв., виходячи із засад розумності і справедливості.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 13 лютого 2008р. скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Ленінському районі м. Донецька на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000( п"яти тисяч) грв.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Ленінському районі м. Донецька витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 01грв.50коп.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.