Справа № 2-а-31/ 08
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2008 року Суд Совєтського району міста Макіївки Донецької області
у складі: головуючого: Трипутiної Т. М.
при секретарі Давиденко Я. В.
розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради «про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2004, 2005, 2007 роки», -
ВСТАНОВИВ:
Позичка звернулася до суду з адміністративним позовом та просить стягнути з відповідача недоотримані суми на оздоровлення за 2004, 2005, 2006 та 2007 роки в сумі 5340, 50 гривень.
В обґрунтовування своїх позовних вимог позивачка посилається на те, що вона має статус громадянина, постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 1-ої категорії , що підтверджує посвідчення серії НОМЕР_1 і находиться на обліку в УПСЗН Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області. Крім того вона являється інвалідом З групи у зв"язку з професійним захворюванням, що зв''язано з роботою на ЧАЕС.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» їй передбачені щорічні компенсаційні виплати на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент здійснення виплати, тобто : 2004 р. - 1160 грн; 2005р. - 1328 грн; 2006 -1500 гр. и 2007 p. - 1644 грн., проте відповідач виплатив їй за 2004 р. -21, 50грн., за 2005 - 2007 роки по 40 гривень. За ці роки доплатити різницю відповідач відмовляється, а саме: 2004 р. - (290x4) -21, 50 грн. = 1 160 грн; за 2005 р. - ( 332 х 4) - 90 грн. = 1238 грн; за 2006 р. - ( 375 х 4) - 90 грн. = 1410 грн., 2007 р. -(411 х4)-90 грн. = 1554 грн. Всього 5340, 50 гривень. Оскільки дії відповідача носять неправомірний характер, вона вимушена звернутися до суду для захисту своїх конституційних прав.
У судовому засіданні позивачка уточнила свої позовні вимоги та відмовилась від частини позовних вимог про стягнення недоплачених сум на оздоровлення за 2006 рік.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, та пояснив суду, що ст. 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету. Відповідно до ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідно до законів, за якими встановлюються розміри мінімальної заробітної плати, КМУ надано право застосування норми, котрі розраховують в розміру мінімальної заробітної плати, з урахуванням реальних можливостей видаткової частини держбюджету. З метою виконання зазначених законів, що встановлювали розмір мінімальної заробітної плати, у 1996 році прийнято постанову КМУ № 836 «про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та у 2005 році постанову КМУ № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». За 2004 р. виплати передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та які базуються від розміру мінімальної заробітної плати здійснювались у розмірах, визначених КМУ від 26.07.1996р. № 836 відповідно з кошторисом витрат по управлінню на ці цілі у межах державної програми на поточний рік, а саме за 2004р. - 21, 50 грн. Зміни до Постанови КМУ від 26.07.1996 року № 836 внесено Постановою КМУ від 12.07.2005р. № 562, якою встановлено підвищення щорічної допомоги на оздоровлення, тому виплата за 2005-2007 роки учасникам ліквідації аварії внаслідок Чорнобильської катастрофи, які мають 3 групу інвалідності здійснені у розмірі 90 грн. Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи», із внесенням змінами до ст. . 48, виплати компенсації і допомоги у розмірах до мінімальної заробітної плати на оздоровлення призупинено на 2006-2007р.p., а також ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 та 2007 роки» призупинено дію ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Просив відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 відноситься до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та являється інвалідом З групи у зв"язку з професійним захворюванням, що пов"язано з роботою на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та довідкою МСЕК від 31.05.2001 року і щорічно отримує від відповідача компенсацію на оздоровлення, право на отримання якої встановлено ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
22.01.2008 року відповідач надав лист позивачці про відмову у виплаті різниці з підстав того, що як базу для нарахування сум допомоги на оздоровлення відповідач використовував положення Постанови КМУ від 26.07.1996 року № 836 «про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка стала підставою для звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів.
Посилання відповідача на те, що Законами України про Державний бюджет України на 2004-2006 роки надано право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, є необгрунтованими, оскільки ч. 1 ст. 92 Конституції України передбачено, що права громадян встановлюються виключно законами України.
Встановлений законом розмір допомоги (чотири мінімальних заробітних плати) не повинен зменшуватись ніякими іншими нормативно-правовими актами (ні законами, ні підзаконними актами Кабінету Міністрів України та інших органів влади) оскільки ст. 22 Конституції України прямо це забороняється.
Відповідач, керуючись
Постановами Кабміну, які фактично зменшили розмір допомоги, порушив ст. 113 ч. 3 Конституції України. При цьому відбулося значне звуження обсягу прав позивача, які існували на той час щодо відповідної категорії громадян, а саме на спірну допомогу.
У відповідності із ст.9 КАСУ в разі невідповідності будь-якого нормативно-правового акту Конституції, або Закону України, суд повинен застосовувати правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Відповідно до положень частини 4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії виплачується у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Таким чином право позивачці на спірну виплату прямо встановлено Конституцією України та Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Крім того вказане право гарантоване ст. 17 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальної гарантії". Крім того в ч. 1 ст. 17 вказаного закону зазначено, що соціальні гарантії встановлюються тільки законами з метою забезпечення конституційного права на достатній життєвий рівень.
Відповідно до наданої відповідачем довідки нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення судом встановлено, що відповідачем позивачці щорічна допомога на оздоровлення нараховувалась та сплачувалась таким чином: допомога за 2004 рік виплачена 08.06.2005 р. у розмірі 21, 50 грн, допомога за 2005 рік виплачена у розмірі 90 грн. - 18.10.2005 p., допомога за 200/ рік виплачена 27.09.2007 року у розмірі 90, 00 грн.
Відповідно до ст. 83 Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік" розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 1 січня 2005 року у розмірі 262 гривні на місяць, з 1 квітня 2005 р. - 290 грн. на місяць, 1 липня 2005 р. - 3 10 грн. на місяць, з 1 вересня 2005 року - 332 гривні. Відповідно до ст. . 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 1 січня 2007 року - 400 гривень на місяць, з 1 квітня 2007 року - 420 гривень, з 1 липня 2007 року - 440 гривень на місяць, з 1 жовтня 2007 року - 460 гривень на місяць.
Зі змісту вимог вищезазначених законів України на 2004, 2005, 2007 роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. . 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Таким чином, позивачка повинна була отримати щорічну допомогу на оздоровлення за 2004, 2005, 2007 рік у розмірі : 290 х 4 (2004) + 332 х 4(2005) + 440 х 4 (2007) = 4248 гривень. Позивач фактично отримав за 2004, 2005, 2007 роки - 201, 50 гривень.
Отже, виплаті підлягає щорічна допомога у розмірі 4046, 50 гривень (4248 - 201.50)
Крім того, встановлений в 1996 році постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України. При цьому, вказані вище закони не мали обмежень щодо застосування статті 48 Закону.
Оскільки ні Верховна рада України, ні КМУ в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймати, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме ст. . 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. . 89 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік, ст. . 83 Закону України «про Державний бюджет України на 2005 рік», а не Постанова КМУ № 836.
Пунктом 30 ст. 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію абзаців 2-7 ч.4 ст. 48 Закону в частині виплати допомоги на оздоровлення у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати зупинено.
09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29 /2007 ( справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними), положення, зокрема, п.30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України» на 2007 рік».
Конституційний Суд України відзначив, що положення ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків , пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Положення Закону спрямовані на захист прав громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та згідно них Держава взяла на себе відповідальність за завдану шкоду та зобов'язалася відшкодувати її за пошкодженням здоров'я або втрату працездатності цієї категорії громадян.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне задовольнити позов та стягнути з відповідача на користь позивача недоотримані суми на оздоровлення за 2004, 2005, 2007 роки.
Керуючись ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 87 КАС України, на підставі ст. 158-163 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради на користь ОСОБА_1 4046, 50 гр. у якості недоплачених сум на оздоровлення за 2004, 2005, 2007 роки.
Постанова може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через даний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.