ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" січня 2007 р. | Справа № 12/303-3818 |
16 год. 50 хв.
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі
при секретарі судового засідання
За позовом: Ринку Бережанського РАЙСТ, вул. Міцкевича, 3, м.Бережани, Тернопільська область
до відповідача: Бережанської міської ради, пл. Ринок, 1, м.Бережани, Тернопільська область
третя особа із самостійними вимогами на предмет спору: Підприємець Веремеєнко Лідії Львівни, м. Бережани, вул. Міцкевича,2А, кв. 32.
про: відміну підпункту 1.1 пункту 1 рішення ХХVІІІ сесії Бережанської міської ради від 15.12.2005р. №812 "Про внесення змін і доповнень в Положення про механізм справляння та сплати ринкового збору" як такого, що суперечить діючому законодавству і встановлює суму ринкового збору, що перевищує розмір установлених граничних ставок.
За участю представників сторін:
позивача: Мартинишин М.В. –директор, постанова правління №78 від 12.09.2001р.
відповідача: Погоратий І.В. –нач. юридичного відділу, доручення №956 від 22.06.2006р.
третьої особи: Веремеєнко В.М. –представник, довіреність №4353 від 11.11.2006р.
Суть справи:
Ринок Бережанського районного споживчого товариства, м. Бережани, Тернопільська область, надалі позивач, третя особа із самостійними вимогами на предмет спору –підприємець Веремеєнко Л.Л., м.Бережани, звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до Бережанської міської ради, про відміну підпункту 1.1 пункту 1 рішення ХХVІІІ сесії Бережанської міської ради від 15.12.2005р. №812 "Про внесення змін і доповнень в Положення про механізм справляння та сплати ринкового збору" як такого, що суперечить діючому законодавству і встановлює суму ринкового збору, що перевищує розмір установлених граничних ставок.
Позивач в обгрунтування своїх позовних вимог посилається на заяву №157 від 27.12.2005р., лист №2347 від 15.12.2005р., рішення №812 від 15.12.2005р., №785 від 13.10.2005р., Положення про механізм справляння та сплати ринкового збору, Правила торгівлі на ринках у місті Бережани, інші матеріали.
Представник третьої особи у поданій заяві від 08.11.2006р. зазначає, що прийняте Бережанською міською радою рішення №812 від 15.12.2005р. «Про внесення змін і доповнень в Положення про механізм справляння та сплати ринкового збору» є незаконним так як згідно п. 9 Правил торгівлі на ринках у м. Бережани визначено, що нормативна кількість торговельних місць визначається за даними проектно-кошторисної документації, якою підприємцю встановлено одне торгове місце і вважає, що ринковий збір повинен сплачуватися за торговельне місце, незалежно від займаної площі. В підтвердження своїх вимог додає Робочий проект будівництва тимчасового торгового металевого павільйону легкового типу на 67 торгових місць м. Бережани по вул. Міцкевича.
У поданому заперечені на позов від 10.11.2006р. №174-ЮС Бережанська міська рада позовні вимоги не визнає посилаючись на те, що приймаючи оспорюване рішення діяла в рамках та межах визначених законодавством повноважень, а позивач по справі в обґрунтування своїх позовних вимог не наводить фактів, які б підтверджували, які саме закони України та інші нормативні акти порушила Бережанська міська при прийнятті рішення від 15.12.2005р. №812.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено.
22 лютого 2005 року за №14 Тернопільським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України були прийнятті рекомендації, де територіальне відділення рекомендувало Бережанській міській раді вжити заходів щодо припинення дій, які містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 7 статті 50 та статтею 17 Закону України «Про захист економічної конкуренції»у вигляді дій органів місцевого самоврядування в частині створення умов для вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції чи їх легітимації шляхом прийняття відповідно до законодавства правил торгівлі на ринках.
12 травня 2005 року Бережанською міською радою прийнято рішення №686, яким затверджено Правила торгівлі на ринках у місті Бережани, які введенні в дію з 01 червня 2005 року.
Згідно п. 9 Правил торговельне місце –це площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (ваг, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках.
Нормативна кількість торговельних місць визначається за даними проектно-кошторисної документації.
Торговельне місце на прилавках (столах) дорівнює 1 (одному) погонному метру при продажу продукції (товарів) з транспортного засобу, візка (в тому числі ручного), у контейнерах, кіосках, палатках тощо –2 (двом) повним квадратним метрам.
Як встановлено у Правилах адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду.
Відповідно до п. 12 Правил продавці на ринках зобов’язані сплатити ринковий збір до початку торгівлі. Справляння ринкового збору, плати за утримання торговельного місця в належному стані й інші послуги ринку здійснюють касири та контролери ринку із застуванням реєстраторів розрахункових операцій відповідно до вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»з видачею касових чеків. Відповідальність за сплату ринкового збору несуть продавці на ринку та адміністрація ринку відповідно до чинного законодавства.
15 грудня 2005 року Бережанської міською радою прийнято рішення №812 «Про внесення змін в доповнень в Положення про механізм справляння та сплати ринкового збору».
Так, в п.п. 2.4 Положення про механізм справляння та сплати ринкового збору, (із змінами) затвердженими рішенням Бережанської міської ради від 15.12.2005р. №812 визначено, що торговельне місце на прилавках (столах) дорівнює 1 (одному) погонному метру при продажу продукції (товарів) з транспортного засобу, візка (в тому числі ручного), у контейнерах, кіосках, палатках тощо –2 (двом) повним квадратним метрам.
Якщо торговельна точка має 2 кв.м. –це одне торгове місце, якщо 4 кв.м. –це два торгових місця, якщо 6 кв.м. –3 торгових місця і т.д. Якщо суб’єкт підприємницької діяльності займає павільйон площею 100 кв.м. (незалежно від кількості найманих працівників) він сплачує ринковий збір за 50 торговельних місць. (підстава: лист Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України від 19.06.2002р. №56-38/256).
Згідно п.п. 2.5, 2.6 Положення ринковий збір справляється за кожний день торгівлі до початку торгівлі. Ринковий збір –це плата за торгові місця на ринках і в павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків, що справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію та інші товари.
Ринковий збір справляється за кожний день торгівлі. Ставка ринкового збору встановлена у розмірі 0,05 до 0,15 неоподаткованого мінімуму доходів громадян для фізичних осіб і від 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для юридичних осіб за кожне торгове місце.
Рішення Бережанської міської ради від 15.12.2005р. №812 «Про внесення змін в доповнення в Положення про механізм справляння та сплати ринкового збору»в частині підпункту 1.1 і просять відмінити позивач по справі –Ринок Бережанського Райся та третя особа із самостійними вимогами на предмет спору –підприємець Веремеєнко Л.Л.
Так, рішення відповідача від 15.12.2005р. №812 «Про внесення змін в доповнень в Положення про механізм справляння та сплати ринкового збору»за своєю природою є актом органу місцевого самоврядування.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою для визнання акту недійсним є порушення в зв’язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації –позивача у справі.
Згідно статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом приймають рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до виключної компетенції міської ради належить вирішувати такі питання як встановлення місцевих податків і зборів та розміри їх ставок у межах, визначених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України «Про систему оподаткування»- місцеві податки і збори (обов’язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України.
При цьому податки і збори (обов’язкові платежі) зазначені у пункті 2 частини 1 і у пунктах 2-4, 13, 14 частини 2 статті 15 Закону України «Про систему оподаткування) є обов’язковими для становлення сільськими, селищними та міськими радами за наявності об’єктів оподаткування або умов, з якими пов’язане запровадження цих податків і зборів;
Стаття 18 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» встановлює, що органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах, установлених граничних розмірів ставок.
Відтак, слід вважати, що оспорюване рішення прийнято відповідачем в межах повноважень, визначених законом.
Разом з тим, Правилами торгівлі на ринках у м. Бережани, введеними в дію з 01 червня 2005 року встановлено, що нормативна кількість торгівельних місць визначається даними проектно-кошторисної документації (п. 9 Правил). А розташування торгівельних місць на ринку, торговельно-технічного обладнання має бути зручним для здійснення торгівлі, відповідати вимогам санітарних, протипожежних правил та безпечних умов праці, забезпечувати вільний прохід покупців та належну культуру обслуговування.
Отже, виходячи з Правил, які не оспорюються позивачем для кожного ринку кількість торгових місць визначається за документами - на підставі затвердженого проекту, технічного паспорта та інших документів.
Зазначене також зафіксовано в листі Міністерства Економіки України №55-7/98 від 05.06.2000р.
Як вбачається з Розділу 2 Робочого проекту Будівництва тимчасового торгового павільйону легкого типу на 67 торгових місця в м. Бережани по вул. Міцкевича, виконаного на замовлення Ринку Бережанського РайСТ та скріпленого підписами посадових осіб компетентних органів, зокрема підписом міського голови, павільйон площею 750 м.кв. розрахований на 67 торгових місця. Площа торгових місць як вбачається з проекту 9кв.м та 5,5 кв.м.
Як вбачається з Договору про надання послуг по встановленню торгівельного кіоску (лотка) по торгівлі продовольчими товарами на ринку третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Веремеєнко Л.Л. є власником металевого кіоску (лотка) площею 5,5 кв.м., який складається 3 (трьох) металевих стін, перекриття (дах) цинковим листом з навісом та фальш дахом який, в єдиному комплексі з іншими є складовою павільйону.
Відповідно до п.3. Договору право власності на кіоск перейшло до Веремеєнко Л.Л. з після завершення монтажних робіт та сплати ціни.
Оскільки ринок не є власником павільйону, а підприємець є власником лише частини павільйону площею 5,5 кв.м. на них не поширюються норми п.п 2.4. «Положення про механізм справляння та сплати ринкового збору»в частині визначення об’єкту оподаткування ринковим збором, для суб’єкта підприємницької діяльності, що займає павільйон площею 100 кв.м.
Разом з тим, в Правилах торгівлі на ринках у місті Бережани, а також інших нормативних актах відсутнє визначення терміну торгова точка, який використовується позивачем в п.п. 2.4 Положення про механізм справляння та сплати ринкового збору, (із змінами) затвердженими рішенням Бережанської міської ради від 15.12.2005р. №812.
Позивачем по справі та третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору не подано суду будь-яких доказів, які б підтверджували вимоги ринку про оплату ринкового збору відповідно до правил оспорюваного рішення без врахування даних проектно кошторисної документації, де визначено нормативну кількість торгівельних місць для підприємців, які є платниками ринкового збору.
За таких обставин, відсутні правові підстави для встановлення факту порушення оспорюваним рішенням прав і охоронюваних законом інтересів позивача та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.
Також, доводи позивача наведені у позовній заяві спростовуються наступним.
Позивач і третя особа вважають, що за змістом статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993р. №56-93 «Про місцеві податки і збори»кіоски, павільйони, лотки, палатки, які розташовані на території ринку, але належать на праві власності іншим суб’єктам підприємницької діяльності не є торговим місцем.
Зазначене твердження позивача спростовується п. 4 Указу Президента України «Про впорядкування механізму сплати ринкового збору», де зазначено, що не справляється ринковий збір із підприємств торгівлі і громадського харчування, побутового обслуговування, які розташовані у стаціонарних приміщеннях (магазинах, кіосках, палатках).
Як підтверджується матеріалами справи торговий металевий павільйон легкого типу є тимчасовою конструкцією, а не стаціонарним об’єктом.
Посилання позивача на ст. 17 Декрету КМУ «Про місцеві податки і збори»не береться судом до уваги, оскільки предметом розгляду справи є рішення, яким регламентовано механізм справляння та сплати ринкового збору, а не збору за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі.
Відповідно до статті 71 Кодексу Адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Судовий збір в сумі 3 грн. 40 коп. згідно ст. 94 КАС України не відшкодовується.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 89 КАС України судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 69–71, 158, 161-163 КАС України, господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі „22” січня 2007 року до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом двадцяти днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.
Суддя