РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/3502/15-ц

пр. № 2/759/2797/15

14 квітня 2015 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:головуючого судді - Лук'яненко Л.М., при секретарі - Борей В.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації про надання дозволу на виїзд дитини за кордон ,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду з позовом про надання дозволу на виїзд дитини за кордон, мотивує тим, вона перебувала у щлюбі з ОСОБА_2 з 11.08.2006 року по 24.03.2009 року. Шлюб розірвано на підставі свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_1, що виданий відділом реєстрації актів цивільного стану про Гагарінського районного управління юстиції у м. Севастополі, 13.04.2011 року. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. На даний час позивачка з дитиною проживає за адресою: АДРЕСА_1. Позивачка матеріально утримує дитину сама, крім того, відповідач чинить їй перешкоди у оздоровленні дитини на морі, а саме не надає дозвіл на вивіз дитини за кордон для відпочинку. Тому просить надати дозвіл на тимчасовий виїзд дітей за межі України без згоди батька та дозволити виготовити для цього необхідні документи до досягнення дитиною повноліття.

Позивачка позов підтримала, просила задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.

Представник 3-тьої особи Служба у справах дітей Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з"явився , посив розглядати справу в його відсутність.

Виходячи з вищенаведеного та зі згоди позивача, керуючись ч. 4, ст.. 169, ст.. 224 ЦПК України суд ухвалив, що рішення у справі можливо постановити при заочному розгляді справи.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи , приходить до слідуючого.

Встановлено, що сторони перебували в шлюбі з 11.08.2006 року по 24.03.2009 року, здійснено актовий запис в Книзі реєстрації розірвань шлюбів № 106. Свідоцтво про розірвання шлюбу НОМЕР_1 видано відділом реєстрації актів цивільного стану про Гагарінського районного управління юстиції у м. Севастополі, 13.04.2011 року.

Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. На даний час позивачка з дитиною проживає за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до ч. 2 ст. 313 ЦК Українифізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків та у їхньому супроводі, або у супроводі осіб, які ними уповноважені.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в УкраїнугромадянУкраїни» документами, щодають право на виїзд з України та посвідчують особу громадянинаУкраїнипід час перебування за її межами, є паспорт громадянинаУкраїни для виїзду за кордон, проїзний документ дитини.

У відповідності до вимог ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріальнозасвідченого клопотання батьків або законних представників батьків. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Згідно з п.16 Правил оформлення та видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених Постановою КМУ від 31.03.95. № 231, самостійний виїзд за кордон дітей, які не досягли вісімнадцятирічного віку, здійснюється за нотаріально засвідченою згодою батьків (законних представників), а за відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього за кордон може бути дозволений на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Стаття 11 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.89 покладає на держави зобов"язання вживати заходів для боротьби з незаконним переміщенням і поверненням дітей із за кордону.

Відповідно до цілей Гаазької конвенції її суть полягає в тому , що один із батьків (або будь-яка інша особа , якій належать права піклування про дитину) не має права одноосібно приймати рішення про зміну місця проживання дитини або переміщення дитини на необмежени й час у інше місце , зокрема вивозити її в іншу державу або не повертати дитину до держави її постійного проживання . Тимчасовий чи постійний виїзд дитини за кордон має відбуватись лише за погодженням з іншим із батьків, якщо він не позбавлений батьківських прав. Тобто зміна країни проживання дитини вимагає узгодження із іншим із батьків , адже такий переїзд , як правило спричиняє зміну режиму спілкування дитини здругим з батьків, порядку участі у вихованні дитини , а також зміну звичайного соціального , культурного , мовного середовища дитини , що впливає на її подальше життя , розвиток і виховання.

Відповідно до п. 22 ч. 1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року N 57 "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України", встановлено, що виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, у супроводі одного з батьків або у супроводі осіб, які уповноважені одним із батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків не перебуває у пункті пропуску через державний кордон.

У ст. 141 Сімейного кодексу України визначена рівність прав і обов'язків батьків відносно дитини.

Позивачка не надала суду належних та допустимих доказів, щодо неможливості отримання нотаріальної згоди відповідача на виїзд доньки, крім того не вказує тривалість виїзду, країну, мету, тому позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 313 ч. 3 ЦК України, ст. 154 СК України, ст. 4 Закону України "Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України", п. 22 ч. 1 Правил перетинання державного кордону громадянами України , ст. 10, 60, 88, 169, 212-214, 224, ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації про надання дозволу на виїзд дитини за кордон - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів після проголошення чи отримання його копії.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: