Справа № 2-а-3064/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2011 рокуГородищенський районний суд

Черкаської області

в складі:

головуючого судді Черненка В.О.

при секретарі Сидоренко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Городище в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в Городищенському районі про визнання дій суб’єкта владних повноважень неправомірними та стягнення недоплачених сум щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни»,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просить: визнати дії УПФ України в Городищенському районі стосовно відмови у здійсненні перерахунку пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» неправомірними та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком згідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.01.2011 року.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що, відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», вона є дитиною війни. Згідно зі ст. 6 цього ж Закону, їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Виплата надбавки до пенсії, згідно чинного законодавства, мала здійснюватися відповідачем. Відповідно до ст. 92 ОСОБА_3 України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Вважає, що недоплата відповідачем належної соціальної допомоги у розмірі, передбаченому ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», є протиправною і такою, що суперечить ОСОБА_3 та законам України.

Враховуючи вище викладене, просить визнати дії УПФ України в Городищенському районі стосовно відмови у здійсненні перерахунку пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» неправомірними та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком згідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.01.2011 року.

Ухвалою Городищенського районного суду, вимоги позивача про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.01.2011 року по 10.04.2011 року, включно, були залишені без розгляду на підставі ст.ст. 99-100 КАС.

Позивач в судове засідання не з'явився, але надав заяву, в якій просить справу розглядати у його відсутність.

Представник відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області позовні вимоги не визнала та пояснила відмову у нарахуванні та виплаті  позивачеві щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, неврегульованістю механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та відсутністю бюджетного фінансування на проведення таких виплат. Також зазначила, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік», який набрав чинності 19.06.2011 року, встановлено, що в 2011 році норми і положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються в порядку та в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік, а постановою КМ України від 06.07.2011 року, №745, дітям війни встановлено щомісячну виплату державної допомоги в сумі 49,80 гривні.

Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши та оцінивши всі наявні докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, починаючи з 11.04.2011 року.

Судом встановлено, що позивач має статус дитини війни, тому вона має право користуватися пільгами, передбаченими Законом України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до ст. 6 якого, в редакції Закону від 19 грудня 2006 року, що діяла з 01 січня 2007 року, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Таким чином, позивач має право на державну соціальну допомогу у виді підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, хоча в спірний період та на час розгляду справи в суді, отримує зазначене підвищення в значно меншому розмірі, встановленому відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України» на 2007-2008 роки у розмірі 49 грн.80 коп. щомісячно.

Рішеннями  Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, № 6-рп/2007 та № 10-рп/2008  від 22 травня 2008 року, положення вищезазначених законів, що призупиняли дію та вносили зміни в ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» були визнані такими, що не відповідають ОСОБА_3 України (є неконституційними) та  втратили  чинність з дня ухвалення вказаних рішень.

Отже, спірні відносини з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по  23.07.2011 року регулювалися відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції закону, яка діяла з 01.01.2007 року. Тому, відповідач, в зазначений період був зобов’язаний нараховувати та виплачувати позивачеві підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Законодавча невизначеність механізму вирахування мінімальної пенсії за віком з метою реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», наявність якої констатував в п. 3.2 ухвали № 27-у/2009 від 19.05.2009 року Конституційний Суд України, не є перешкодою для вирішення спору, оскільки в силу ч. 4 ст. 8 КАС України заборонена відмова у розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини. На підставі ч. 7 ст. 9 КАС України до правовідносин сторін за аналогією закону слід застосувати загальні норми щодо мінімального розміру пенсії за віком, які в даному випадку містяться лише у Законі України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ч. 1 ст. 28 якого мінімальна пенсія за віком була встановлена на рівні розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Положення ч. 3 ст. 28 цього Закону не є перешкодою для такого розрахунку, через відсутність іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір. Таким чином, протягом зазначеного періоду мав бути визначений розмір підвищення до пенсії виходячи з 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»., а зворотне свідчить про порушення права позивача на державну соціальну підтримку дітей війни, гарантовану Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 19 ОСОБА_3 України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_3 України.

Згідно п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року, № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до п. 7 вказаного Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку його територіальні органи. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

При цьому, суд, з огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини та положення ч.1 ст. 58 ОСОБА_3 України, критично оцінює доводи відповідача про відсутність фінансування, оскільки відсутність бюджетного фінансування, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», доплат до пенсії, не може бути причиною невиконання покладених на ОСОБА_2 Пенсійного фонду України зобов’язань, так як реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, відповідач в зазначений вище період не виконав своїх повноважень без поважних причин.

Конституційний Суд України, ухвалюючи Рішення від 09 липня 2007 року, N 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), звернув увагу Верховної Ради України, Президента України,  Кабінету Міністрів  України  на  необхідність додержання положень ст.ст. 1,  3, 6, 8, 19, 22, 95, 96 ОСОБА_3 України,  ст. ст. 4,  27,  ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу України  при підготовці, прийнятті та введенні в дію Закону про Держбюджет. Ця рекомендація ґрунтувалася на правових позиціях Суду, висловлених у зазначеному Рішенні, відповідно до яких стаття 38 Бюджетного Кодексу конкретизує вимоги частини другої статті 95  ОСОБА_3 України щодо змісту Закону про Держбюджет. У сукупності вказані статті Кодексу і  ОСОБА_3 України визначають вичерпний перелік правовідносин, які повинні регулюватися Законом про Держбюджет - встановлення тільки доходів та видатків Держави на загальносуспільні потреби, а тому Закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзаци четвертий,  п'ятий, шостий, восьмий пункту 4 мотивувальної частини).

Крім того, відповідно до ст. 8 ОСОБА_3 України, в Україні визнається і діє принцип  верховенства права. ОСОБА_3 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_3  України і повинні відповідати їй. ОСОБА_3 України - є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_3 України гарантується.

Відповідно до ч.2 ст. 19 ОСОБА_3 України, органи державної влади та  органи  місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти  лише  на  підставі,  в  межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_3 та  законами України.

Згідно ст.22 ОСОБА_3 України, права і свободи людини і  громадянина,  закріплені  ОСОБА_3, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не  можуть  бути скасовані. При прийнятті нових  законів  або  внесенні  змін  до  чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав  і свобод.

Враховуючи вищенаведене,  суд  дійшов висновку,  що п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік», яким установлено,  що у 2011 році норми і положення статей  39, 50,  51,  52,  54  Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи»,  статті  6  Закону  України «Про соціальний захист  дітей  війни», статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб,  звільнених з  військової  служби,  та деяких  інших осіб»  застосовуються  у порядку  та  розмірах,  встановлених  Кабінетом  Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету  Пенсійного  фонду України на 2011 рік, щодо  встановлення  іншого (додаткового)  правового  регулювання  відносин, ніж передбачено законами  України,  не  відповідає  ст. ст. 1, 3,  ч. 2 ст. 6,  ч. 2 ст. 8,  ч. 2  ст. 19, ст. ст. 21,  22,  п. 1 ч. 2 ст. 92,  ч. 1, 2, 3 ст. 95    ОСОБА_3 України та не підлягає до застосування судом при вирішенні цього спору.

Крім цього, Європейський Суд з прав людини, у своєму рішенні у справі «Кечко проти України» зазначив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Виходячи зі змісту ч.3 ст. 162 КАС України про право суду визначити спосіб гарантованого захисту прав людини і громадянина від порушень зі сторони суб'єктів владних повноважень, що повністю узгоджується з приписами ст. 13 Конвенції  щодо права кожного на ефективний засіб юридичного захисту та практикою Європейського Суду з прав людини щодо необхідності завдяки такому засобу запобігти виникненню умов, які становлять порушення, або не допустити подальшого існування таких умов, суд, враховуючи, що позивачу як дитині війни, Законом передбачено довічну щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка обмежена або скасована бути не може і є майном в розумінні ч. 1 Протоколу № 1 Конвенції, і яка відповідачем у межах шестимісячного строку позовної давності виплачувалась і виплачується в неповному обсязі, задля захисту законного права позивача на мирне володіння своїм майном, визнає бездіяльність відповідача протиправною в частині ненарахування та щомісячної невиплати надбавки до пенсії в повному обсязі, зобов'язує його нарахувати, перерахувати та виплатити позивачу пенсію з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 11.04.2011 року з урахуванням проведених виплат, та щомісячно здійснювати виплату передбаченої ст. 6 Закону надбавки до пенсії по день припинення такого права у позивача. Така постанова є гарантовано ефективним засобом юридичного захисту, тому що позбавляє дитину війни необхідності регулярно в межах строку позовної давності звертатися до суду у разі захисту ним порушеного права лише за минулий період, тобто запобігає виникненню умов, які становлять порушення, та не допускає подальшого їх існування.

Керуючись ст.ст. 1, 3, 6, 8, 19, 21, 22, 46, 48, 58, 64, 92, 95, 152 ОСОБА_3 України, ст.ст. 1, 3,  6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», № 2195-IV від 18.11.2004 року, ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», від 09.07.2003 р. № 1058-ІV, ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, N 6-рп/2007, від 22.05.2008 року, № 10-рп/2008, Рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України», у справі «Воловік проти України», ст. ст. 6, 17, 71, 99, 102, 159, 160, 163, 181, 185, 186 КАС України, суд,    

ПОСТАНОВИВ:

позов задоволити.

Визнати неправомірними дії ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в Городищенському районі по не нарахуванню та по не виплаті ОСОБА_1 державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне

Зобов'язати ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в Городищенському районі Черкаської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», державну соціальну допомогу – щомісячну доплату до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з врахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 11.04.2011 року та виплачувати зазначену доплату по день припинення такого права у позивача.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду, через Городищенський районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови.

Суддя ОСОБА_4