Справа № 2-42/10

РІШЕННЯ

Іменем України

03.06.2010 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Волчка А.Я.

при секретарі Тичковській Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_3, про визнання майна об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, розподіл майна подружжя та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя, –

В С Т А Н О В И В:

У липні 2008 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_3, про визнання майна об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, розподіл майна подружжя

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 30.09.1995 року між ним та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який в подальшому рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.03.2008 року був розірваний. За час шлюбу відповідач у справі отримала в дар від своєї матері ОСОБА_3 29/100 частин житлового будинку №36 по вул. Хмельницького в м. Боярці Києво-Святошинського району Київської області.

ОСОБА_1 стверджував, що з вересня 2002 року по червень 2005 року ним було здійснено реконструкцію вказаної частини будинку, а саме: переплановано перший поверх, добудовано другий, прибудовано передпокій та допоміжне приміщення, у зв’язку з чим загальна площа частини будинку збільшилась на 72,7 кв.м і становить 150,0 кв.м. Вартість робіт з реконструкції та матеріалів для неї становить 180154,94 грн. З них, зі слів позивача, 127200,00 грн. він отримав в дар від його сестри ОСОБА_4

Позивач зазначив, що він сам займався роботами, пов’язаним із реконструкцією частини будинку №36 по вул. Хмельницького в м. Боярці Києво-Святошинського району Київської області, а саме: складанням проекту реконструкції, пошуком робітників, закупівлею та доставкою матеріалів, плануванням, здійсненням контролю за ходом та якістю робіт, прийняттям та оплатою виконаних будівельних робіт, особисто вивозив з будинку будівельне сміття, розвантажував автомобілі з придбаними будівельними матеріалами, проектував та прокладав в будинку мережу телефонних кабелів та кабелів супутникового телебачення, а ОСОБА_2 не надавала йому ніякої допомоги у здійсненні реконструкції будинку, ходом робіт не цікавилась.

ОСОБА_1 стверджував, що після перебудови вартість 29/100 частин житлового будинку №36 по вул. Хмельницького в м. Боярці Києво-Святошинського району Київської області, належних ОСОБА_3, значно збільшилась внаслідок трудових та грошових затрат позивача, просив суд визнати зазначену частину будинку об’єктом спільної сумісної власності подружжя, визнати за ним право власності на 77/100 частин цього майна, за ОСОБА_2 – на 23/100 частин.

В подальшому позивач змінив предмет позову та збільшив розмір позовних вимог, зазначив, що за час шлюбу, проте за кошти, отримані ним в позику, він придбав квартиру АДРЕСА_1 для здійснення підприємницької діяльності, а не в інтересах сім’ї, тому це майно не є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Також позивач вказав, що ним після припинення ведення спільного господарства з відповідачем було придбано автомобіль НОМЕР_1, тобто це майно є особистою власністю ОСОБА_1 За час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було придбано: стіл обідній вартістю 1500,00 грн., стільці у кількості 6 штук вартістю 400 грн. за кожен, підставку під телевізор вартістю 500,00 грн., стійку вартістю 500,00 грн., стіл для сервірування вартістю 400,00 грн., стіл на колесах вартістю 700,00 грн., телевізор з діагоналлю кінескопа 29 дюймів вартістю 2500,00 грн., телевізор з діагоналлю 29 дюймів вартістю 2500,00 грн., телевізор з діагоналлю кінескопа 21 дюймів вартістю 1200,00 грн., телевізор з діагоналлю кінескопа 21 дюймів вартістю 400,00 грн., комп’ютер вартістю 1500,00 грн., монітор з діагоналлю 19 дюймів вартістю 500,00 грн., сканер вартістю 250,00 грн., принтер струменевий вартістю 200,00 грн., музичний центр вартістю 1000,00 грн., стіл тенісний вартістю 2000,00 грн., холодильник вартістю 1000,00 грн., пральну машину вартістю 1000,00 грн., спальний гарнітур вартістю 5000,00 грн., кухонні меблі вартістю 10000,00 грн., варочну поверхню вартістю 1750,00 грн., духовку вартістю 2500,00 грн., витяжку вартістю 2000,00 грн., посудомийну машину вартістю 4000,00 грн., тумбу з гранітною плитою вартістю 800,00 грн., стіл для вулиці вартістю 300,00 грн., лавку для вулиці вартістю 150,00 грн., камін-барбекю вартістю 2000,00 грн., стіл та стільці (комплект) вартістю 500,00 грн., люстру у вітальню вартістю 1400,00 грн., бра у вітальню вартістю 400,00 грн., лампу в спальню вартістю 450,00 грн., лампу в кухню вартістю 350,00 грн., лампу у ванній кімнаті у кількості 2 штук вартістю 200,00 грн. кожна, лампу в камінний зал вартістю 200,00 грн., торшер в камінний зал вартістю 500,00 грн., диван вартістю 3500,00 грн., шведську стінку вартістю 1000,00 грн., штангу вартістю 500,00 грн., гантелі вартістю 150,00 грн., мат для зайняття спортом вартістю 200,00 грн., стіл комп’ютерний вартістю 500,00 грн., стелаж для книг вартістю 3000,00 грн., годинник настінний вартістю 800,00 грн., чайник вартістю 300,00 грн., кавоварку електричну вартістю 800,00 грн., порохотяг вартістю 2000,00 грн., DVD-програвач в кількості 2 штук вартістю 500,00 грн. кожен, систему супутникового телебачення вартістю 3000,00 грн., сейф вартістю 1200,00 грн., магнітолу вартістю 400,00 грн., кондиціонер вартістю 2400,00 грн.

Позивач просив суд визнати зазначену частину будинку, належну ОСОБА_2 об’єктом спільної сумісної власності подружжя, визнати за ним право власності на 77/100 частин цього майна, за ОСОБА_2 – на 23/100 частин, розділити її згідно третього варіанту, запропонованого у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 07.08.2009 року №2806/2807/2808, визнати за ним право власності на приміщення 1, 2, 3, 4, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13 будинку №36 по вул. Хмельницького в м. Боярці Києво-Святошинського району Київської області, визнати за ОСОБА_2 право власності на приміщення 5, 6 цього будинку, визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1, автомобіль НОМЕР_1, визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки “MITSUBISHI Colt”, д.н.з АІ 0436 АЕ, виділити позивачеві наступне майно: стіл обідній вартістю 1500,00 грн., стільці у кількості 6 штук вартістю 400 грн. за кожен, підставку під телевізор вартістю 500,00 грн., стійку вартістю 500,00 грн., стіл для сервірування вартістю 400,00 грн., стіл на колесах вартістю 700,00 грн., телевізор з діагоналлю кінескопа 29 дюймів вартістю 2500,00 грн., телевізор з діагоналлю 29 дюймів вартістю 2500,00 грн., телевізор з діагоналлю кінескопа 21 дюймів вартістю 1200,00 грн., телевізор з діагоналлю кінескопа 21 дюймів вартістю 400,00 грн., комп’ютер вартістю 1500,00 грн., монітор з діагоналлю 19 дюймів вартістю 500,00 грн., сканер вартістю 250,00 грн., принтер струменевий вартістю 200,00 грн., музичний центр вартістю 1000,00 грн., стіл тенісний вартістю 2000,00 грн., стіл та стільці (комплект) вартістю 500,00 грн., люстру у вітальню вартістю 1400,00 грн., бра у вітальню вартістю 400,00 грн., диван вартістю 3500,00 грн., шведську стінку вартістю 1000,00 грн., штангу вартістю 500,00 грн., гантелі вартістю 150,00 грн., стіл комп’ютерний вартістю 500,00 грн., стелаж для книг вартістю 3000,00 грн., годинник настінний вартістю 800,00 грн., DVD-програвач вартістю 500,00 грн., сейф вартістю 1200,00 грн., магнітолу вартістю 400,00 грн., кондиціонер вартістю 2400,00 грн., виділити відповідачеві наступне майно: холодильник вартістю 1000,00 грн., пральну машину вартістю 1000,00 грн., спальний гарнітур вартістю 5000,00 грн., кухонні меблі вартістю 10000,00 грн., варочну поверхню вартістю 1750,00 грн., духовку вартістю 2500,00 грн., витяжку вартістю 2000,00 грн., посудомийну машину вартістю 4000,00 грн., тумбу з гранітною плитою вартістю 800,00 грн., стіл для вулиці вартістю 300,00 грн., лавку для вулиці вартістю 150,00 грн., камін-барбекю вартістю 2000,00 грн., лампу в спальню вартістю 450,00 грн., лампу в кухню вартістю 350,00 грн., лампу у ванній кімнаті у кількості 2 штук вартістю 200,00 грн. кожна, мат для зайняття спортом вартістю 200,00 грн., чайник вартістю 300,00 грн., кавоварку електричну вартістю 800,00 грн., порохотяг вартістю 2000,00 грн., DVD-програвач вартістю 500,00 грн., систему супутникового телебачення вартістю 3000,00 грн.

У грудні 2008 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя, мотивувавши його тим, що з 30.09.1995 року по 04.04.2008 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, від якого у них народилась донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач зазначила, що дитина мешкає з нею, відповідач матеріальної допомоги на утримання доньки не надає. За час шлюбу подружжям було придбано квартиру АДРЕСА_1, автомобіль НОМЕР_1, та автомобіль НОМЕР_2. Позивач просила відступити від рівності часток подружжя у спільному майні, визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1, визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль НОМЕР_1, автомобіль НОМЕР_2.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.12.2008 року позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 об’єднано в одне провадження.

В судовому засіданні позивач за первісним ОСОБА_1 та його представник свій позов підтримали, просили задоволити його в повному обсязі, проти позову заперечували, просили суд відмовити у його задоволенні.

Представники відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 проти первісного позову заперечували, просили суд відмовити у його задоволенні, позов свого довірителя підтримали, просили задоволити його в повному обсязі

Третя особа та її представники проти первісного позову заперечували, просили суд відмовити у його задоволенні, позов свого довірителя підтримали, просили задоволити його в повному обсязі.

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, покази свідків дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що у позов ОСОБА_1 та позов ОСОБА_2 слід задоволити частково з огляду на наступне.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 30.09.1995 року по 03.06.2008 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

Від шлюбу у них народилась донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

20.07.2002 року між ОСОБА_3 (дарувальник) та ОСОБА_2 (обдарована) укладено договір дарування 29/100 частин житлового будинку №36 по вул. Хмельницького в м. Боярці Києво-Святошинського району Київської області, що складаються веранди площею 12,5 кв.м., позначеної в технічному паспорті за номером “1-1”, кухні площею 7,2 кв.м., позначеної в технічному паспорті за номером “1-2”, санвузла площею 4,4 кв.м., позначеного в технічному паспорті за номером “1-3”, житлової кімнати площею 18,0 кв.м., позначеної в технічному паспорті за номером “1-4”, коридору площею 3,1 кв.м., позначеного в технічному паспорті за номером “1-5”, житлової кімнати площею 7,7 кв.м., позначеної в технічному паспорті за номером “1-6”, тамбура площею 3,4 кв.м., позначеного в технічному паспорті за номером “І”, житлової кімнати площею 21,0 кв.м., позначеної в технічному паспорті за номером “2-3”, погребу, позначеного в технічному паспорті літерою “а”, ? частини огорожі та доріжки, відповідно до умов якого остання отримала в дар зазначене майно (т.1 а.с.10).

П.2 ч.1 ст.57 Сімейного кодексу України визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Тобто зазначена частина житлового будинку є особистою власністю ОСОБА_2, оскільки вона отримана нею в дар на підставі договору дарування.

Вказана частина будинку була реконструйована, внаслідок чого, як вбачається з висновку судової будівельно-технічної експертизи від 07.08.2009 року №2806/2807/2808, її вартість збільшилась з 147128,00 грн. до 1278348,00 грн. (т.1 а.с.192-210). Реконструкція проводилась без належних дозволів, тобто самочинно.

Відповідно до ч.1 ст.62 Сімейного кодексу України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У висновку судової будівельно-технічної експертизи від 07.08.2009 року №2806/2807/2808 зазначено, що визначити обсяг та ринкову вартість будівельних робіт та матеріалів, використаних для реконструкції спірної частини житлового будинку №36 по вул. Хмельницького в м. Боярці Києво-Святошинського району Київської області, не можливо (т.1 а.с.207). Тобто не можна достовірно встановити, скільки коштів, витрачено для проведення реконструкції спірної частини житлового будинку.

Також із кошторису виконаних робіт із реконструкції та акту прийому-передачі виконаних робіт не визначено, чи проводилась реконструкція всього будинку №36 по вул. Хмельницького в м. Боярці Києво-Святошинського району Київської області, чи частини будинку, належної ОСОБА_2

Більш того, у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 07.08.2009 року №2806/2807/2808 зазначено, що вартість реконструйованої частини будинку збільшилась і становить 1278348,00 грн., проте у цю суму входить і вартість земельної ділянки, на якій знаходиться ця частина об’єкта нерухомості, яка належить ОСОБА_3 (т.1 а.с.171)

Суд вважає за необхідне зазначити, що з 2002 року по 2009 року в Києво-Святошинському районі Київської області, зокрема і в м. Боярці, де розташований спірний будинок, значно збільшились ціни на нерухоме майно.

Таким чином не можливо встановити факт, що вартість спірної частини житлового будинку №36 по вул. Хмельницького в м. Боярці Києво-Святошинського району Київської області істотно збільшилась саме внаслідок трудових та грошових затрат ОСОБА_1, а не внаслідок зростання цін на нерухомість, реконструкції, проведеної власниками будинку.

П.12 постанови пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок” від 04.10.1991 року №7 визначено, що при розгляді спорів між учасниками спільної часткової власності на жилий будинок про зміну часток суди повинні враховувати, що такі вимоги можуть бути задоволені, якщо учасник спільної власності збільшить в ньому за свій рахунок корисну площу будинку (жилих і підсобних його приміщень) шляхом прибудови, надбудови, або перебудови, проведеної з дозволу виконавчого комітету місцевої ради і за згодою решти учасників спільної власності.

Згідно з ч.1 ст.60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 Кодексу.

Позивач ОСОБА_1 та його представник не довели суду, що він отримував будь-які дозволи на проведення реконструкції спірної частини будинку чи будинку загалом від виконавчого комітету Боярської міської ради Києво-Святошинської районної ради Київської області та від власників будинку.

Тому суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині визнання 29/100 частин будинку №36 по вул. Хмельницького в м. Боярці Києво-Святошинського району Київської області, належних ОСОБА_2 об’єктом спільної сумісної власності подружжя, визнання за ним права власності на 77/100 частин цього майна, за ОСОБА_2 – на 23/100 частин, розподілу цього майна.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.06.2001 року між ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (т.1 а.с.124).

Позивач стверджував, що вказану квартиру він придбав на кошти, отримані за договором позики від 17.05.2001 року, укладеним між ним та товариством з обмеженою відповідальністю “Український центр сприяння бізнесу”.

Проте ним не доведено в судовому засіданні, що саме ці кошти були витрачені ним для придбання спірної квартири, а не спільні кошти подружжя, та те, що договір не був укладений в інтересах сім’ї.

За таких обставин суд вважає цю квартиру об’єктом спільної сумісної власності подружжя.

Ч.1 ст.70 Сімейного кодексу України передбачено, що у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У відповідності до ч.3 ст.70 Сімейного кодексу України передбачено, що за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

ОСОБА_2 не наведено достатніх підстав для збільшення судом її частки у спільному майні, не надано жодних доказів, що підтверджують факт проживання доньки із нею, перебуванні дитини на її утриманні та що розмір аліментів, які вона одержує, недостатній для забезпечення її фізичного, духовного розвитку та лікування.

Тому суд приходить до висновку про необхідність визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 по ? частині за кожним.

Також судом встановлено, що за час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбано автомобіль НОМЕР_1, та автомобіль НОМЕР_2.

Згідно з ч.6 ст.57 Сімейного кодексу України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Твердження позивача за первісним позовом, що автомобіль НОМЕР_1, був придбаний ним за час їхнього окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин не заслуговує на увагу, оскільки воно не підтверджено належними та допустимими доказами, зокрема рішенням суду про розірвання шлюбу між подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в якому було б зазначено, строк, з якого подружжя проживало окремо до розірвання шлюбу у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Як вбачається з висновку судової автотоварознавчої експертизи від 30.09.2009 року №2791, вартість автомобіля НОМЕР_1, становить 310873,35 грн. (т.1 а.с.183). Автомобіля марки “MITSUBISHI Colt”, д.н.з. НОМЕР_3, сторони оцінили у 96000,00 грн.

Зважаючи на те, що автомобілі є речами неподільними, а також те, що ОСОБА_1 просив суд виділити йому у власність автомобіля НОМЕР_1, а ОСОБА_2 – автомобіль НОМЕР_2, суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль НОМЕР_1, а за ОСОБА_2 – на автомобіль НОМЕР_2, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю вартості автомобілів у розмірі 214873,35 грн.

В задоволенні позову ОСОБА_1 в частині розподілу іншого майна, нібито нажитого ним за час шлюбу з ОСОБА_2, слід відмовити, оскільки ним надано суду акту опису вказаного майна та доказів, які б підтверджували факт його придбання за час шлюбу.

У відповідності до ст.88 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує судові витрати, що складаються з половини вартості витрат, пов’язаних з проведенням судових експертиз, у розмірі 3041,76 грн. з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

Керуючись принципом змагальності цивільного судочинства, відповідно до положень ст.10 Цивільного процесуального кодексу України судом роз’яснено позивачу за первісним позовом ОСОБА_1 його право пред’явити позов до ОСОБА_2 про відшкодування затрат, понесених ним на реконструкцію спірного будинку.

Зважаючи на вищенаведене, відповідно до ст.ст.10, 11, 15, 16, 375, 376 Цивільного кодексу України, ст.ст.18, 57, 60, 61, 62, 70 Сімейного кодексу України, постанови пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок” від 04.10.1991 року №7, постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” від 21.12.2007 року №11, керуючись ст.ст.4, 10, 11, 60, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_3, про визнання майна об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, розподіл майна подружжя задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 та право власності на автомобіль НОМЕР_1.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 та право власності на автомобіль НОМЕР_2.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю вартості автомобілів, виділених судом кожному із них у власність, у розмірі 214873 (двісті чотирнадцять тисяч вісімсот сімдесят три) гривні 35 (тридцять п’ять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 половини вартості витрат, пов’язаних з проведенням судових експертиз, у розмірі 3041 (три тисячі сорок одна) гривня 76 (сімдесят шість) копійок.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги або шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Суддя Волчко А.Я.