ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
|
"26" січня 2007 р. |
Справа № 34/498-06-12492А |
26.01.2007р. о 12год.15хв. господарський суд Одеської області
у складі судді Фаєр Ю.Г.
при секретарі судового засідання Артем'єва В.В.,
за участю представників від позивача: Тодорова М.Р. -головного державного податкового ревізора-інспектора відділу оперативного контролю ДПА в Одеській області, діючого на підставі довіреності від 26.01.07р. №052/10-007; Дабіжи В.І. -старшого державного податкового інспектора юридичного відділу Державної податкової інспекції у м. Іллічівськ, діючого на підставі довіреності від 04.07.06р. №025/10-007; Пужайло О.М. -представника без належних повноважень;
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань господарського суду Одеської області №7 адміністративну справу №34/498-06-12492А,
за позовом Державної податкової інспекції у м. Іллічівськ
до відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи
ОСОБА_1
про стягнення на суму 7430грн.
СУТЬ СПОРУ: Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 заборгованість по сплаті штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 7430грн., застосованих на підставі п.п.1,4 ст.17, ст.22 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995р. (із змінами і доп.).
Відповідач позовні вимоги визнає частково з підстав, викладених у доповненні до відзиву на позовну заяву (вх.894 від 17.01.07р.).
Розглядом матеріалів справи встановлено:
26.08.2006р. о 15год.00хв. працівниками Державної податкової адміністрації у м.Іллічівськ була здійснена перевірка господарської одиниці -кафе „Катран”, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що належить суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_1, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, за результатами якої був складений акт перевірки НОМЕР_1.
Під час перевірки встановлені порушення відповідачем вимог п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, суспільного харчування та послуг»від 06.07.1995р. (із змінами та доп.), внаслідок здійснення розрахункової операції на загальну суму 53,50грн. без використання реєстратора розрахункових операцій, невидачі розрахункового документу, що зумовило застосування до відповідача фінансової санкцій у розмірі 267,5грн. на підставі п.1 ст.17 названого Закону; п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, суспільного харчування та послуг»від 06.07.1995р. (із змінами та доп.), внаслідок незабезпечення щоденного друкування та зберігання фіскальних звітних чеків та їх зберігання в КОРО, зокрема, відсутність звіту за 24.08.2006р, що зумовило застосування до відповідача фінансових санкцій у розмірі 340грн. на підставі п.4 ст.17 названого Закону; п.13 ст.3 вказаного Закону, внаслідок невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків суми коштів, яка зазначена в денному звіті РРО (на суму 1364,5грн.), що зумовило застосування до відповідача фінансових санкцій у розмірі 6822,5грн. на підставі ст.22 названого Закону.
На підставі зазначеного акту перевірки, Державна податкова інспекція у м. Іллічівську прийняла рішення НОМЕР_2 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі ст.ст.17, 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, суспільного харчування та послуг»від 06.07.1995р. (із змінами та доп.) на загальну суму 7430грн.
Оскільки застосовані фінансові санкції не були сплачені в добровільному порядку, податкова служба звернулась до господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення останньої.
Відповідач позовні вимоги визнає частково в частині застосування фінансових санкцій на підставі п.п.1, 4 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, суспільного харчування та послуг» від 06.07.1995р. (із змінами та доп.) за порушення вимог п.п. 1, 9 ст.3 названого Закону.
Відповідно до ч.3 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Частиною 1 ст.15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995р. (із змінами і доп.) передбачено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Згідно п.13 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995р. (із змінами і доп.) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Відповідно до ст.22 названого закону у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Відповідно до абз.26 ст.2 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995р. (із змінами і доп.) місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Як вбачається з матеріалів справи перевірка була здійснена в присутності бармена ОСОБА_2, стажерів ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Згідно з додатком до акту перевірки, опис наявних грошових коштів, що знаходяться на місці проведення розрахунків, був зроблений перевіряючими з врахуванням грошових коштів що знаходилися у офіціантів та були здані бармену в присутності перевіряючих, з яких 997грн. у ОСОБА_3 та 421грн. у ОСОБА_4 При цьому, бармен ОСОБА_2 від перерахунку та опису грошових коштів відмовилася.
Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Як вбачається зі статті 69 вказаного Кодексу, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За викладених обставин, суд доходить висновку, що позивач належним чином не довів законності і обґрунтованості обставин на яких ґрунтуються вимоги щодо застосування до відповідача фінансової санкції на суму 6822,5грн. на підставі ст.22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадянського харчування та послуг" від 06.07.1995 року (із змінами і доп.).
За таких умов слід стягнути з відповідача до бюджету фінансові санкції, застосовані на підставі п.п.1,4 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995р. (із змінами та доп.) на суму 607,5грн., в решті задоволення позовних вимог відмовити.
При вирішенні питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Покладення на відповідача держмита у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, даною статтею взагалі не передбачено. На підставі викладеного, суд не знаходить підстав для покладення на відповідача обов'язку сплачувати держмито за розгляд даної справи.
Керуючись ст.ст.71, 72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позовні вимоги Державної податкової інспекції у м.Іллічівську задовільнити частково.
2. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (код НОМЕР_3; адреса: АДРЕСА_2) на користь бюджету (на р/р31110104600015, бюджетна строка 23030100, отримувач - ВДК м. Іллічівськ, банк - УДК Одеської області, МФО 828011, код 23215045) заборгованість по сплаті штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 607(шістсот сім)грн.50коп.
3. Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили в разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.
Постанова господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано; якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Про апеляційне оскарження рішення суду (постанови) першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Фаєр Ю.Г.