Справа № 2а-1661/09 Категорія 2.19.5
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2009 року
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Островська О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій протиправними, стягнення підвищення до пенсії дитині війни, моральної шкоди -
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2008 року позивач ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до відповідача Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області, в якому зазначила, що вона має правовий статус „дитини війни", відповідачем їй не доплачувалося підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", просить визнати дії відповідача з невиплати йому підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.07.2007 року протиправними, стягнути суму підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.07.2007 року з урахуванням індексу інфляції в розмірі 938,71 грн., за період з 01.01.2006 року по 30.06.2007 року в сумі 2946,42 грн., частково не виплачену суму підвищення до пенсії за період з 01.01.2008 року по 30.06.2008 року в розмірі 632,07 грн., моральну шкоду в сумі 2000 грн. Крім того, просить постановити окрему ухвалу про невиконання ПФУ в м. Сєвєродонецьку Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.07 р. і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню Закону. Просить поновити строк для звернення до суду.
Позивач до початку судового засідання надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги не визнав, в своїх запереченнях посилався на наступне. Дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2006 рік була зупинена на підставі п.17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», та Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є діючими з 09.07.2007 року, з дня прийняття рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007. Але відповідно до ч. З ст.22 Закону України «Про Конституційний Суд України» правовідносини, які виникли внаслідок не правочинного акту, регулюються органом, який прийняв такий акт, в даному випадку це виключно Верховна Рада України. Рішення про відновлення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Верховною Радою України не приймалося. Внаслідок цього до 01.01.2008 року не було врегульовано питання щодо того, які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку та щодо розміру зазначеної надбавки, оскільки Законом України «Про соціальний захист дітей війни» вона передбачена в розмірі 30% мінімальної пенсії, а ч. 3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом. Самостійно нараховувати надбавку дітям війни з 09.07.2007 року органи Пенсійного фонду України не мали правових підстав. Тільки з 01.01.2008 року питання визначення величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни», вирішено в законодавчому порядку. Крім того, ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів бюджету Пенсійного фонду України. Позивачем не вірно розрахована сума позову, загальна сума з 09.07.2007 по 31.12.2007 - 71,90,
2
грн., а не 742,65 грн., як зазначено позивачем. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
05.02.2009 року винесено ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більше як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії; суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Таким чином, суд не вважає, що позивачем пропущений строк для звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Судом встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 02.04.1987 року /арк. справи № 4/.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед них положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.
Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, що набрав чинності з 1 січня 2007 року (із змінами від 15 березня 2007 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 01 січня - 380 грн., з 01 квітня-406 грн., з 01 липня 2007 року-410,06 грн., з 01 жовтня 2007 року-415,11 грн.
Таким чином, суд вважає, що з 9 липня 2007 року, тобто з моменту прийняття зазначеного рішення Конституційного суду України, по 31.12.2007 року, відповідач має підвищити позивачеві розмір пенсії, як дитині війни, тому у цій частині вимоги позивача піддягають задоволенню.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України „Про соціальний захист дітей війни", зокрема, ст. 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалося, що дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання та державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни" визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу складає: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Таким чином, суд вважає, що з 22 травня 2008 року, тобто з моменту прийняття зазначеного рішення Конституційного суду України, відповідач має підвищити позивачеві розмір пенсії, як дитині війни, тому у цій частині вимоги позивача підлягають задоволенню.
Що стосується вимоги позивача щодо зобов'язання провести підвищення пенсії з 01.01.2006 року, то вона є необгрунтованою з наступних підстав.
3
Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік» були внесені зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких пункт 17 статті 77, а саме «З метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинити на 2006 рік дію абзацу сьомого ст. 5 та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було виключено, статтю 110 викладено у такій редакції «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15), запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету».
У 2006 році Урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачений статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішення Конституційного Суду № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року щодо неконституційності ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на Закон України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не поширюється, тому позов в частині перерахунку підвищення пенсії з
01.01.2006 року не підлягає задоволенню.
Що стосується вимоги позивача щодо зобов'язання провести підвищення пенсії з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року, та з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року, то вона є необгрунтованою з наступних підстав:
Відповідно до ст. 152 ч. 2 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Тому відповідач мав проводити виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з моменту прийняття рішень Конституційним Судом України.
Що стосується вимоги позивача про виплату сум з урахуванням індексу інфляції, суд не знаходить підстав для її задоволення. Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» така індексація передбачена тільки у разі, якщо належні громадянинові суми були нараховані та своєчасно не виплачені, а в даному випадку позивачеві відповідачем суми не нараховувалися, у зв'язку з чим норми вказаного закону на правовідносини між сторонами не поширюються.
Також не підлягають задоволенню вимоги про стягнення моральної шкоди. Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України моральна шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Суд не вбачає винних дій чи бездіяльності в діях відповідача. В судовому засіданні не встановлені обставини, які б вказували на заподіяння позивачу моральної шкоди.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної"), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Позивачем не надано доказів заподіяння йому моральної шкоди та обгрунтування суми 2000 грн., в яку позивач оцінив завдану йому моральну шкоду.
Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
4
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області щодо невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області здійснити виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з
22.05.2008 року з урахуванням здійснених виплат.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 грн. 70 коп.
У задоволенні решти вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.