ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122
РІШЕННЯ
Іменем України
12.03.2009 | Справа №2-31/10859-2008 |
За позовом – Виконавчого комітету Приморської селищної ради, (98177, м.Феодосія, смт.Приморський, вул..Гагарина, 15)
до відповідача – Приватного підприємства «Спутник», (98176, м.Феодосія, смт.Приморський, вул.Гагарина, 12,1-н)
про зобов’язання звільнити нежитлове приміщення
Суддя А.В.Привалова
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача – не з’явився
Від відповідача – Борисенко Л.В., дов. у справі
Обставини справи:
Виконавчий комітет Приморської селищної ради звернувся до господарського суду АРК з позовом до Приватного підприємства «Спутник» про виселення із приміщення загальною площею 53,9 кв.м., що займається відповідачем, яке розташоване у смт.Приморський по вул.Гагарина, 12, 1-н, а також просить стягнути судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у відсутність правових підстав, після закінчення строку дії договору, продовжує користуватися спірним приміщенням.
У ході судового розгляду справи позивач заявою про уточнення позовних вимог змінив предмет позову і просить суд зобов’язати відповідача звільнити незаконно займаєме приміщення загальною площею 53,9кв.м., розташоване у смт.Приморський по вул.Гагаріна, 12, 1-н, яка прийнята судом до розгляду.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов, в якому вказує про те, що посилання позивача на п.8.3 договору безпідставне, так як вказаний пункт договору регламентує дії сторін лише при внесенні змін до умов договору, а попередження Приморської селищної ради не відповідає положенням Закону України «Про оренду державного та комунального майна» щодо порядку розірвання договору оренди за вимогою однієї зі сторін. Крім того відповідач посилається на спір, який є в провадженні господарського суду АРК (справа №2-8/15831-2007) про спонукання Виконавчого комітету Приморської селищної ради до укладення договору купівлі-продажу комунального майна, що є предметом розгляду даної справи.
У судове засідання позивач явку свого представника не забезпечив, надіслав телеграму про перенесення справи слуханням з підстав неможливості явки представника.
Проте суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст.77 Господарського процесуального кодексу України, і вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, тим більш що представник позивача приймав участь у судових засіданнях, надавав свої пояснення та докази в обгрутнування позовних вимог.
Справа слуханням відкладалась, у судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України. За клопотанням сторін строк вирішення спору продовжувався відповідно до ст. 69 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, наданих у ході розгляду справи, дослідивши надані сторонами докази, суд
ВСТАНОВИВ:
01.06.2006 р. між виконавчим комітетом Приморської селищної ради (Орендодавець) та приватним підприємством «Спутник» (Орендар) був укладений договір №07 оренди комунального майна, згідно якого Орендодавець на підставі рішення Приморської селищної ради 3 сесії 5 скликання №15 від 06.05.2006 р. передає, а Орендар приймає у строкове платне користування вбудовані нежитлові приміщення, площею 53,9 кв.м., розташовані по вул.Гагарина, 12, смт.Приморський.
Строк дії договору з 01.06.2006 р. по 01.05.2007 р.
Додатковою угодою до договору строк дії договору оренди від 01.06.06р. №7 було продовжено на один рік до 25.07.2008 р.
16.05.2008 р. та 25.06.2008 р. виконавчим комітетом Приморської селищної ради на адресу приватного підприємства «Спутник» були направлені листи за вих..№1396/02-19 та вих..№1716/02-19, якими Орендодавець повідомив Орендаря про те, що Орендодавець не має наміру продовжувати дію договору оренди після закінчення його строку.
Позивач вважає, що договір оренди від 01.06.2006р. припинив свою дію в наслідок закінчення строку на який він був укладений, та ця обставина є підставою для зобов’язання відповідача звільнити спірне приміщення.
Суд вважає, що така думка позивача є помилковою і не може бути підставою для задоволенню позову, у зв’язку з наступним.
Порядок внесення змін і розірвання договору встановлений розділом 8 Договору оренди від 01.06.2006р., відповідно до п.8.7 якого дія договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено. При цьому п.8.6 договору передбачено, що взаємовідносини сторін, не врегульовані даним договором регламентуються діючим законодавством. Отже оскільки договором не врегульовано питання пролонгації договору, сторони керуються нормами діючого законодавства.
Враховуючи те, що предметом зазначеного договору, є оренда об’єкту, який відноситься до комунальної власності, суд вважає, що до правовідносин, пов’язаних з виконанням цього договору, необхідно застосовувати приписи Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.
Згідно п.1 ст.1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» цей Закон регулює майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції чинної на час виникнення спірних правовідносин) термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Аналогічна норма закріплена у статті 764 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму то за відсутністю заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Отже із змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на той самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути заявлені ним протягом одного місяця після закінчення строку дії договору.
Стаття 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” передбачає, що одностороння відмова від договору оренди не допускається.
Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін.
На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Відповідно до ч.1 ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
З аналізу наведеної норми суд робить висновок, що у орендаря виникає зобов’язання повернути об’єкт оренди, лише у разі: розірвання договору оренди, закінчення строку його дії, відмови від його продовження або банкрутства орендаря.
Таким чином, враховуючи положення ч.2 ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, суд приходить до висновку, що якщо позивач не мав бажання продовжувати з відповідачем договірні відносини він повинен був спрямувати на адресу відповідача відповідне повідомлення про припинення або зміну договору оренди саме у місячний термін передбачений ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, тобто у період з 25.07.2008р. по 25.08.2008р.
Позивач не представив суду належних доказів того, що він повідомляв відповідача у зазначений місячний строк про своє небажання продовжувати договірні відносини, а наявна в матеріалах справи переписка між сторонами у цій справі, не може бути доказами цього, оскільки листи позивача за вих..№1396/02-19 від 16.05.2008 р. та вих..№1716/02-19 від 25.06.2008р. адресовані відповідачу, спрямовувалися йому поза межами строку передбаченого ч.2 ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.
Суд встановив, що договір оренди від 01.06.2006р. не розірваний та не визнаний недійсним у встановленому законом порядку.
За викладених обставин, суд приходить до висновку про те, що строк договору оренди від 01.06.2006р. продовжений на той самий строк, відповідно до ч.2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, що у свою чергу спростовує доводи позивача відносно припинення строку дії цього договору.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач не довів факт припинення строку дії договору оренди на підставі якого відповідач користується спірними приміщеннями, у зв’язку з чим і відсутні підстави для задоволення позову.
Вступна та резолютивна частина рішення оголошена в судовому засіданні 12.03.2009р. Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення оформлено та підписано 16.03.2009р.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.77,82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд,
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Копію рішення надіслати на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Привалова А.В.