Справа №2-492/2009

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

22 січня 2008 року Шевченківський районний суд м. Києва

В складі: головуючого судді Бужак Н П. При секретарі Очалюк М В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення способів участі у вихованні дитини,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні.

Під час розгляду справи представник позивача подав заяву про зміну позовних вимог та просив суд винести рішення відповідно до якого усунути перешкоди у спілкуванні позивача зі своєю дитиною, встановивши способи участі позивача у вихованні дитини, а саме встановити можливість позивача забирати дитину для спілкування та на відпочинок до її бабусі - матері позивача та до місця проживання позивача у Німеччину у періоди часу, які збігаються із часом шкільних канікул в Україні : з 29 грудня по 05 січня кожного року, з 1 липня по 31 липня кожного року. Крім того, просить суд встановити права позивача, та одночасно зобов»язати відповідачку відпускати дитину до батька для спілкування у назначені в позовні заяві періоди, а також зобов»язати відповідачку запрошувати дитину до телефону для спілкування з батьком.

В обґрунтування позовних вимог представники позивача пояснили, що позивач мешкає за межами України, а саме в Німеччині. Відповідачка чинить перешкоди батькові дитини у спілкуванні з донькою та у її вихованні, чим обмежує його права, визначені Сімейним Кодексом України .

Тому вони просять позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідачка проти задоволенні позовних вимог категорично заперечувала, пояснивши, що батько не цікавиться дитиною, не надає матеріальної допомоги на утримання доньки і, взагалі, своєю поведінкою негативно впливає на моральний та психологічний стан дитини. Тому вона проти будь-якої участі батька у вихованні дитини та проти зустрічей з нею. Також відповідача вказала, що і раніше була проти зустрічей позивача з донькою.

Представник відповідачки заперечував проти позову , просив відмовити в його задоволенні.

Заслухавши відповідачку та її представника, представників позивача, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 донька ОСОБА_4.

Відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 9 вересня 2003 року шлюб між батьками дитини було розірвано.

Сторони проживають окремо, в різних країнах і між ними склалися вкрай негативні взаємовідносини.

Як пояснила відповідачка, вона не дозволяє батькові дитини - позивачу у справі спілкуватися з донькою, оскільки він своєю поведінкою та способом життя, який веде, негативно впливає на психологічний стан дитини, її розвиток.

Погодитись з такими доводами відповідачки та її представника, як доказами неможливості позивача спілкуватися з дитиною, суд не може, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України.

Відповідно до ст.. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов»язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання

шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх праві не звільняє від обов»язків щодо дитини.

Статті 151, 153, 155 СК України визначають права батьків щодо виховання, спілкування з дитиною, а також визначає порядок реалізації батьками своїх прав та обов»язків   відносно дитини.

Згідно ст.. 157 ч. 2, 3 СК України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов»язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке виховання не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Доказів того, що відповідач негативно впливає на нормальний розвиток доньки, на її психологічний та емоційний стан відповідачка та її представник в судовому засіданні не надали і такі докази судом встановлено не було.

Той факт, що позивач не надає матеріальної допомоги на дитину , не виплачує стягнуті відповідно до рішення суду аліменти, в зв»язку з чим оголошений був у розшук, суд вважає, не є доказом відсутності у батька прав на спілкування з дитиною або ж унеможливлює його участь у вихованні дитини.

В судовому засіданні представники позивача не заперечували, що позивач не працює, не має доходу, а тому не надає матеріальної допомоги на утримання дитини.

За таких обставин, суд вважає, що позивач , як батько дитини, відповідно до СК України наділений правом на спілкуванні з дитиною та має право на участь у її вихованні.

Визначаючи спосіб участі позивачка у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, суд насамперед враховує інтереси неповнолітньої дитини, якій на момент прийняття судом даного рішення виповнилось 10 років, яка постійно проживає з матір»ю на території України, а також враховує негативні взаємовідносини, які склалися між батьками , що підтверджується рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 9.09.2003 року (а.с. 10). Також суд враховує, що позивач постійно проживає у Німеччині, не працює, не має на даний час самостійного заробітку , а виїзд дитини за кордон потребує значних коштів, які мати дитини не змозі надати і не зобов»язана надавати. Також суд враховує, що виїзд дитини за межі України без матері може негативно вплинути на її психологічний та емоційний стан.

З урахуванням вищевикладених доводів, суд вважає за необхідне визначити спосіб участі ОСОБА_2 - батька неповнолітньої ОСОБА_4 у вихованні та у спілкуванні з дитиною, а саме визначити дні зустрічей ОСОБА_2 з донькою - кожну першу суботу та неділю місяця з 12 години до 16 години на території м. Києва у присутності матері ОСОБА_3.

Що стосується позовних вимог позивача щодо можливості позивача забирати дитину на відпочином до бабусі та дідуся, то вони не можуть бути задоволені судом, оскільки бабуся і дідусь таких позовних вимог до суду не подавали і не уповноважувати позивача від їх імені пред»являти дані вимоги.

Стаття 257 СК України визначає права баби та діда на виховання внуків, на спілкування з ними, а тому в разі бажання, баба та дід не позбавлені можливості звернутись до самої відповідачки або ж до суду з відповідною вимогою щодо надання дозволу на зустріч з дитиною.

Керуючись ст. 141, 150-151, 153, 155, 157, 159, 257 СК України, ст.. 10, 59, 60, 209, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов»язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визначити спосіб участі ОСОБА_2 - батька неповнолітньої ОСОБА_4 у вихованні та у спілкуванні з дитиною, а саме визначити дні зустрічей ОСОБА_2 з донькою - кожну першу суботу та неділю місяця з 12 години до 16 години на території м. Києва у присутності матері ОСОБА_3.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва шляхом подачі протягом 10 днів заяви про апеляційне оскарження та подання протягом 20 днів після подання заяви апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.