РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2015 р. Справа № 924/268/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

суддя Мамченко Ю.А. ,

суддя Саврій В.А.

при секретарі Кушніруку Р.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: - Стельмах Ю.М. - представник за довіреністю від 26.02.2015р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам", с.Мишів, Іваничівського району Волинської області

на рішення господарського суду Хмельницької області

від 21.04.15 р. у справі № 924/268/15 (суддя Музика М.В.)

за позовом Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам", с.Мишів, Іваничівського району Волинської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", м.Славута Хмельницької області

про визнання недійсним договору поставки №1122 від 14.03.2014р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 21.04.2015р. у справі №924/268/15 у задоволенні позову Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" про визнання недійсним договору поставки №1122 від 14.03.2014р. - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Дочірнє підприємство "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм чинного законодавства;

- вказує, що в даному випадку судом неправильно застосовано норми Господарського Кодексу та Цивільного Кодексу України, якими передбачено, що керівник підприємства вирішує питання діяльності підприємства лише в межах та порядку, передбаченому установчими документами підприємства (ст.65 ГК); у відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (ст.92 ЦК); правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою (ст.241 ЦК України).

- судом неправильно оцінено з точки зору матеріального права обставини щодо наявності в даному випадку факту схвалення спірного правочину та наслідків цього. Підписання директором підприємства додаткових угод, специфікацій до договору та відповідних видаткових накладних до договору поставки не є підтвердженням схвалення оспорюваного Договору № 1122 від 14.03.2014 року. По-перше, вчинення дій на виконання правочину неповноважною особою, якою в даному випадку є директор, не може вважатися схваленням правочину. Для належного схвалення правочину потрібно дії або сукупність дій юридичної особи, які є легітимними, про що зазначено (за аналогією права ), зокрема, у п.3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними". По-друге, відповідачем не доведено, а судом необґрунтовано зазначено, що фактичні дії сторін на виконання спірного договору свідчать про схвалення саме спірного договору №1122 від 14.03.2014р.. Як вбачається з видаткових накладних, актів зарахування зустрічних грошових вимог, актів звірки взаєморозрахунків та інших документів, посилання в них міститься щодо інших договорів, а саме №1122р від 01.08.2014р. , №1122А від 30.05.2014р. та інших , що не може вважатися схваленням саме договору №1122 від 14.03.2014р..

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.05.2015р. у даній справі апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 09.06.2015р..

09.06.2015р. до суду від Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" надійшло клопотання від 09.06.2015р. №928 про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку із неможливістю його представника прибути в судове засідання.

Представник позивача в засідання суду 09.06.2015р. не з'явився.

Згідно абз.1 п.3.9.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів в судовому засіданні 09.06.2015р. ухвалила відмовити у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи з огляду на те, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст.32-34 ГПК України). Крім того, до поданого клопотання про відкладення розгляду справи представником Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" не додано жодного доказу на підтвердження викладених у ньому обставин.

Водночас, ухвалою суду від 21.05.2015р. про прийняття апеляційної скарги до провадження участь учасників судового процесу в судовому засіданні визначалась на власний розсуд, нові докази не витребовувались та повідомлено, що неявка уповноважених представників сторін в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті за наявними у ній матеріалами.

Представник відповідача у письмовому запереченні від 28.05.2015р. №1999 на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 09.06.2015р. заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає її безпідставною та необґрунтованою. Просить суд рішення господарського суду Хмельницької області від 21.04.2015р. у справі №924/268/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника позивача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представника останнього.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та п.1.1 Статуту приватного підприємства "Універсам", зареєстрованого розпорядженням №64 Локачинської районної державної адміністрації Волинської області 23.03.2000р., Приватне підприємство "Універсам" є багатопрофільним приватним підприємством, створеним громадянином України Ковальчуком Сергієм Михайловичем і належить йому на праві приватної власності у відповідності з Законами України "Про власність" та Господарським кодексом України, що вступив в дію 01.01.2004р. з правом наймання робочої сили (а.с.70-73).

Згідно п.1.11 вказаного Статуту, по встановленому порядку, відповідно до чинного законодавства, підприємство може створювати на території України та за її межами, без права і з правом юридичної особи, філіали, представництва, виробничі підрозділи і спільні підприємства, може вступати в об'єднання, асоціації, концерни, в тому числі з іноземними партнерами.

Управління Підприємством у відповідності до п.4.1 Статуту здійснює власник або призначений ним директор, прийнятий на основі контракту.

Відповідно до п.1.1 Статуту Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" (далі - статут відповідача), засновником ДП "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" являється Приватне підприємство "Універсам", зареєстроване розпорядження №64 Локачинської райдержадміністрації Волинської області 23.03.2000 року (а.с.10-14).

Дочірнє підприємство є юридичною особою, має круглу печатку і кутовий штамп, інші печатки та штампи, товарний знак, самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інший рахунки у відповідних банках, інші атрибути відповідно до законодавства України (1.3 Статуту відповідача).

У відповідності до п.1.4 Статуту позивача, дочірнє підприємство може від свого імені укладати угоди, набувати майнові та немайнові права, нести зобов'язання, бути позивачем та відповідачем в суді.

Вищим органом дочірнього підприємства, відповідно до п.7.1 Статуту відповідача, є вищий орган засновника.

Оперативне управління діяльністю дочірнього підприємства здійснюється директором (п.7.2. Статуту позивача).

Директор дочірнього підприємства організовує всю роботу дочірнього підприємства, діє без довіреності за погодженням з вищим органом засновника укладає угоди, контракти від імені дочірнього підприємства, приймає рішення про використання майна дочірнього підприємства та його фінансових засобів, представляє його у всіх установах, організаціях, підприємствах, видає довіреності, накази, розпорядження та вказівки, відкриває рахунки в банках, затверджує посадовий розклад за погодженням вищого органу засновника (п.7.5. Статуту позивача).

14.03.2014р. між ТОВ "Суффле Агро Україна" в особі директора Дені Дето, який діє на підставі Статуту (продавець) та Дочірнім підприємством "Агрофірма Луга-Нова" в особі директора Остапчука В.А. (покупець) укладено договір поставки №1122 (далі - договір), згідно п.1.1 якого продавець зобов'язався поставляти, а покупець приймати та оплачувати вартість сільськогосподарських товарів (товари): насіння ячменю, насіння кукурудзи, насіння ріпаку, насіння соняшника, насіння озимої пшениці, насіння ячменю пивоварного (імпорт), засоби захисту рослин (а.с.8-9).

Відповідно до п.2.2 договору, кількість товару, його ціна та загальна вартість кожної конкретної партії поставки, а також інші істотні умови поставки зазначаються сторонами у додаткових угодах та специфікаціях до даного договору.

У зв'язку з тим, що постачання за даним договором має характер централізовано-кільцевих перевезень в розумінні пункту 13 Наказу Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року №99, підписання видаткової накладної представником покупця можливе без довіреності на отримання матеріальних цінностей шляхом скріплення свого підпису на документах печаткою покупця, відміченою в даному договорі в пункті «реквізити сторін» (п.2.6 договору).

Договір поставки від 14.03.2014р. №1122 підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.

Також, 14.03.2014р. між ТОВ "Суффле Агро Україна" в особі директора Дені Дето, який діє на підставі Статуту (продавець) та Дочірнім підприємством "Агрофірма Луга-Нова" в особі директора Остапчука В.А. (покупець) укладено додаткові угоди №1122н та №1122з до договору поставки №1122 від 14.03.2014р., що є невід'ємними його частинами, та підписано відповідні специфікації №1/Я, №1/К, №1/з та №2/з стосовно ціни та якості товару (а.с.21-31).

Вказані вище додаткові угоди та специфікації підписані сторонами та скріплені відтисками їх печаток.

На виконання умов договору поставки №1122 від 14.03.2014р. ТОВ "Суффле Агро Україна" поставило, а Дочірнє підприємство "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" прийняло товар, про що свідчать видаткові накладні: №К-00000416 від 29.03.2014р. на суму 591664,20грн., №К-00000531 від 05.04.2014р. на суму 470731,56грн., №К-00001050 від 22.05.2014р. на суму 32472,00грн., №К-00000573 від 01.04.2014р. на суму 1618200,00грн., №К-00000420 від 21.03.2014р. на суму 132048,00грн. (прийнято представником відповідача Шмігель В.В. по довіреності №54 від 17.03.2014р.) (а.с.44-49).

Відповідно до акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.09.2014р., ТОВ "Суффле Агро Україна" та ДП "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" підтверджують, що сторони мають взаємну заборгованість одна перед одною (в тому числі, ДП "Агрофірма Луга-Нова" перед ТОВ "Суффле Агро Україна" за договором №1122н від 14.03.2014р., №1122з від 14.03.2014р. та №1122к від 14.03.2014р.). Сторони заявляють про погашення зазначених заборгованостей шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 601 ЦК України наступним чином: ДП "Агрофірма Луга-Нова" зараховує дебіторську заборгованість перед ТОВ "Суффле Агро Україна" в сумі 1176634,66грн., а ТОВ "Суффле Агро Україна" зараховує кредиторську заборгованість перед ДП "Агрофірма Луга-Нова" в сумі 1176634,66грн. (а.с.33).

Згідно акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 03.11.2014р., ТОВ "Суффле Агро Україна" здійснено зарахування кредиторської заборгованості перед ДП "Агрофірма Луга Нова" в сумі 95439,62грн., в тому числі, заборгованість за договором №1122з від 14.03.2014р. на суму 503203,56грн. (а.с.36)

У відповідності до актів звірки взаєморозрахунків №2636 від 01.09.2014р та №2734 від 03.11.2014 року, проведених між ТОВ "Суффле Агро Україна" та ДП "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" за період з 01.01.2014р. станом на 03.11.2014р., останнім здійснювалось погашення заборгованості по поставках товару згідно договорів №1122з, №1122н та №1122к від 14.03.2014р. (а.с.34-35, 37-38).

Зазначені вище акти зарахування зустрічних однорідних вимог та акти звірки взаєморозрахунків підписані сторонами та скріплені відтисками їх печаток.

За вказаних обставин, Дочірнє підприємство "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" про визнання недійсним договору поставки №1122 від 14.03.2014р. укладений між ТОВ "Суффле Агро Україна" та ДП "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" (а.с.2-4).

Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач, посилається на те, що підписуючи оскаржувану угоду, директор ДП "Агрофірма Луга-Нова" Остапчук В.А. не мав повноважень на підписання зазначеної угоди, а тому діяв з перевищенням повноважень. З посиланням на п.п.7.4, 7.5 Статуту ДП "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" зазначає, що директор дочірнього підприємства діє без довіреності, за погодженням з вищим органом засновника (в даному випадку - власником Ковальчук С.М.) укладає угоди, контракти від імені Дочірнього підприємства. Проте, власник ПП "Універсам" в даному випадку погодження на підписання договору поставки не давав, тому, на думку позивача, підписання спірного Договору відбулося з перевищенням статутних повноважень директора і суперечило установчим документам товариства. За наведених обставин позивач вважає, що спірний договір підлягає визнанню недійсним на підставі ч.ч.1, 2 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України.

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Хмельницької області від 21.04.2015р. у справі №924/268/15 (а.с.78-80) у задоволенні позову відмовлено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пунктом 1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (част.1 ст.628 ЦК України).

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами ч.1, 6 ст.265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у статті 203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, тощо.

Статтею 215 ЦК України закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009р., правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що правовідносини, пов'язані з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, регулюються ЦК України, ГК України, Земельним кодексом України, Законами України "Про оренду землі", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про іпотеку", "Про страхування", "Про банки і банківську діяльність", "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та іншими актами законодавства.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057 1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 7 1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Дочірнє підприємство "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" у своїй позовній заяві просить визнати зазначений договір поставки №1122 від 14.03.2014р. недійсним з тих підстав, що при укладенні цієї угоди директор перевищив свої повноваження і уклав спірну угоду за відсутності погодження з вищим органом засновника.

Як свідчать матеріали справи, 14.03.2014р. між ТОВ "Суффле Агро Україна" та Дочірнім підприємством "Агрофірма Луга-Нова" укладено договір поставки №1122 та додаткові угоди №1122н та №1122з до нього, та підписано відповідні специфікації №1/Я, №1/К, №1/з та №2/з стосовно ціни та якості товару.

Договір поставки №1122 від 14.03.2014р. було підписано зі сторонни покупця (Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова") директором Остапчуком В.А..

Позивачем не заперечується укладення спірного договору саме зазначеною особою.

Відповідно до п.п.7.1 - 7.2 Статуту Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам", вищим органом Дочірнього підприємства є вищий орган засновника, а оперативне управління діяльністю Дочірнього підприємства здійснюється директором.

Пунктом 7.5 Статуту Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" передбачено, що "директор Дочірнього підприємства організовує всю роботу в Дочірньому підприємстві, діє без довіреності за погодженням з вищим органом засновника укладає угоди, контракти від імені Дочірнього підприємства, приймає рішення про використання майна Дочірнього підприємства та його фінансових засобів, представляє його у всіх установах, організаціях, підприємствах, видає довіреності, накази, розпорядження та вказівки, відкриває рахунки в банках, за погодженням з вищим органом засновника затверджує посадовий розклад."

Згідно ч.1 ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

У відповідності до ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Пунктом 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013р. №11 роз'яснено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Пунктом 10 ч.1 ст.1 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Враховуючи зазначене вище, належними доказами, які підтверджують здійснення господарської операції та наявність чи відсутність заборгованості, а також її розмір, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", оскільки тільки первинні документи, які підтверджують факти здійснення господарських операцій є правовою підставою для бухгалтерського обліку таких операцій.

На виконання умов договору поставки №1122 від 14.03.2014р. ТОВ "Суффле Агро Україна" поставило, а Дочірнє підприємство "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" прийняло товар, про що свідчать видаткові накладні: №К-00000416 від 29.03.2014р. на суму 591664,20грн., №К-00000531 від 05.04.2014р. на суму 470731,56грн., №К-00001050 від 22.05.2014р. на суму 32472,00грн., №К-00000573 від 01.04.2014р. на суму 1618200,00грн., №К-00000420 від 21.03.2014р. на суму 132048,00грн. (прийнято представником відповідача Шмігель В.В. по довіреності №54 від 17.03.2014р.).

Докази не прийняття, повернення товару в повному обсязі або в певних його частинах та будь-яких зауважень, претензій щодо його якості, кількості, асортименту, тощо в матеріалах справи відсутні.

Як зазначалось вище, згідно акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.09.2014р., ТОВ "Суффле Агро Україна" та ДП "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" підтверджують, що сторони мають взаємну заборгованість одна перед одною (в тому числі, ДП "Агрофірма Луга-Нова" перед ТОВ "Суффле Агро Україна" за договором №1122н від 14.03.2014р., №1122з від 14.03.2014р. та №1122к від 14.03.2014р.). Сторони заявляють про погашення зазначених заборгованостей шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст.601 ЦК України наступним чином: ДП "Агрофірма Луга-Нова" зараховує дебіторську заборгованість перед ТОВ "Суффле Агро Україна" в сумі 1176634,66грн., а ТОВ "Суффле Агро Україна" зараховує кредиторську заборгованість перед ДП "Агрофірма Луга-Нова" в сумі 1176634,66грн..

Згідно акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 03.11.2014р., ТОВ "Суффле Агро Україна" здійснено зарахування кредиторської заборгованості перед ДП "Агрофірма Луга Нова" в сумі 95439,62грн., в тому числі, заборгованість за договором №1122з від 14.03.2014р. на суму 503203,56грн. (а.с.36)

У відповідності до актів звірки взаєморозрахунків №2636 від 01.09.2014р та №2734 від 03.11.2014 року, проведених між ТОВ "Суффле Агро Україна" та ДП "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" за період з 01.01.2014р. станом на 03.11.2014р., останнім здійснювалось погашення заборгованості по поставках товару згідно договорів №1122з, №1122н та №1122к від 14.03.2014р..

Отже, зазначене вище в сукупності свідчить, що ДП "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" прийняло виконання договору поставки від 14.03.2014р. №1122 шляхом підписання його представником наявних у матеріалах справи додаткових угод, специфікацій до договору та відповідних видаткових накладних, а також те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що поставлений відповідачем товар за оспорюваним договором не прийнято або повернуто позивачем, та те, що ДП "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" здійснило часткову оплату поставленого товару за оскаржуваним договором, а тому факт поставки товару відповідачем, його прийняття та часткова оплата свідчать про прийняття та виконання сторонами умов договору.

При цьому, колегією суддів не береться до уваги покликання скаржника на ту обставину, що місцевим судом необґрунтовано зазначено, що фактичні дії сторін на виконання спірного договору свідчать про схвалення саме спірного договору №1122 від 14.03.2014р., та як вбачається з видаткових накладних, актів зарахування зустрічних грошових вимог, актів звірки взаєморозрахунків та інших документів, посилання в них міститься щодо інших договорів, а саме №1122р від 01.08.2014р., №1122А від 30.05.2014р. та інших, що не може вважатися схваленням саме договору №1122 від 14.03.2014р., оскільки вказане не знайшло свого підтвердження.

Таким чином, врахувавши приписи вищенаведених норм законодавства, та з'ясувавши, що договір поставки від 14.03.2014р. №1122 був фактично виконаний відповідачем і товар був прийнятий позивачем без зауважень згідно наявних у матеріалах справи видаткових накладних, господарський суд Хмельницької області дійшов обгрунтованого висновку про схвалення спірного договору позивачем, у зв'язку із чим правомірно відмовив у задоволенні позову.

Згідно вимог ст.33 Господарського-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам", а тому у їх задоволенні слід відмовити.

Доводи Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам", наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи, наведеним вище, а тому відсутні підстави для її задоволення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 21.04.2015р. у справі №924/268/15 прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст.101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 21.04.2015р. у справі №924/268/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам", с.Мишів, Іваничівського району Волинської області - без задоволення.

2. Справу №924/268/15 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Саврій В.А.

Віддрук. прим.:

1 - до справи,

2 - ДП "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" (45326, Волинська обл., Іваничівський р-н.,

с.Мишів),

3 - ТОВ "Суффле Агро України" (30000, Хмельницька обл., м.Славута, вул.Острозька, 138),

4 - в наряд.