КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2015 р. Справа№ 910/2049/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Ропій Л.М.

Калатай Н.Ф.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.,

за участю представників:

від позивача Зацепін С.С. дов. від 05.01.2015 №47-3

від відповідача Борисюк І.Л. дов. від 08.06.2015 №б/н,

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню

житлового господарства Дніпровського району міста Києва

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2015 (підписане 22.04.2015) у справі №910/2049/15-г (суддя Пригунова А.Б.)

за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства

Дніпровського району міста Києва

до Фізичної особи підприємця Борисюка Валерія Володимировича

про стягнення 8 385,23 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2015 у задоволенні позову Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (далі - позивач) до Фізичної особи підприємця Борисюка Валерія Володимировича (далі - відповідач) про стягнення 8 385,23 грн відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2015 скасувати, постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового та необґрунтованого висновку, вказавши, що в матеріалах справи відсутні докази про надання відповідачу послуг з централізованого опалення в спірний період .

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 10.06.2015. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 18.05.2015) позивачу - 25.05.2015 та відповідачу - 26.05.2015, долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 10.06.2015 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2015 скасувати, постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2010 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (далі - підприємство) та Фізичною особою-підприємцем Борисюком Валерієм Володимировичем (далі - споживач) укладено договір про надання послуг № 11/418, за умовами якого позивач зобов'язався транспортувати по внутрішньобудинкових мережах, а відповідач - приймати та оплачувати послуги у приміщенні по вул. Серафимовича, 11 у місті Києва площею 43, 8 кв.м.

За переліком комунальних послуг (додаток №1 до договору №11/418) відповідачу надається комунальна послуга з центрального опалення по особистому рахунку №510056 пропорційно опалювальної площі 43, 8 кв. м.

У п. 2.2. договору зазначено, що відповідач до 10-го числа поточного місяця повинен сплатити рахунки за комунальні послуги (гаряче і холодне водопостачання, водовідведення, центральне опалення) минулого місяця, табуляграм та груп рахунків постачальної організації.

Споживач у відповідності до даної угоди зобов'язується прийняти комунальні послуги та своєчасно оплатити їх (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 4.1.2. договору за несвоєчасну сплату платежів, передбачених п. 2.2. договору, споживач сплачує на користь підприємства пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченного платежу за кожен день прострочення.

Строк дії договору відповідно до п. 5.5. встановлений з 01.09.2010 до 31.08.2015.

21.01.2015 Комунальним підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва та Фізичною особою-підприємцем Борисюком Валерієм Володимировичем укладено додаткову угоду, відповідно до якої сторони розірвали з 01.08.2014 договір від 01.09.2010 № 11/418.

За твердженням позивача у зв'язку з тим, що відповідач порушив умови договору від 01.09.2010 № 11/418 щодо сплати комунальних послуг, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості в сумі 6 612, 92 грн.

Згідно до ст. 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Статтею 902 ЦК України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договором, відповідно до ст. 626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень ЦК України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

У ст. 610 ЦК України зазначено, що порушенням забов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом забов'язання (неналежне виконання).

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання (ч. 1 ст. 614 ЦК України).

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що з листопада 2011 року Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва послуги з опалення в приміщенні по вул. Серафимовича, 11 у місті Києві не надавались, оскільки опалення було відключено 18.11.2011 на підставі наряду від 17.11.2011 № 1873 та у подальшому фактично не надавались.

У матеріалах справи міститься копія корінця наряду від 17.11.2011 № 1873 для проведення відключення теплового навантаження в будинку по вул. Серафимовича, 11 у Дніпровському районі міста Києва у зв'язку з заборгованістю.

Крім того, як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, 21.11.2012 у будинку по вул. Серафимовича, 11 у Дніпровському районі міста Києва проведено обстеження представниками Публічного акціонерного товариства "Київенерго", за результатами якого складено акт № 02-11/350, відповідно до якого у приміщенні, яке займає Фізична особа-підприємець Борисюк Валерій Володимирович опалення відсутнє.

З акта ПАТ «Київенерго» СВП «Енергозбут» від 03.12.2012 №02-12/302 вбачається, що після реконструкції системи опалення адміністративного будинку необхідно відновити систему опалення приміщення на 2-му поверсі (2 кіманти), що належать ФОП Борисюку В.В.

З листа Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва від 18.12.2012 №64-8268, який адресований Фізичній особі-підприємцю Борисюку Валерію Володимировичу, вбачається, що опалення у будинку по вул. Серафимовича, 11 у Дніпровському районі міста Києва тимчасово відключено у зв'язку з пошкодженням приладу опалення. Крім того, в листі зазначається, що господарюючий блок у будинку відключено від теплопостачання через заборгованість орендарів та власників.

Суд першої інстанції зазначає, що позивачем заявлено до стягнення заборгованість за період з 01.12.2011 до 31.12.2014. При цьому, документально підтверджених відомостей про підключення теплопостачання в будинку по вул. Серафимовича, 11 у Дніпровському районі міста та, зокрема, у приміщенні, яке належить Фізичній особі-підприємцю Борисюку Валерію Володимировичу, матеріали справи не містять.

Господарський суд міста Києва встановив, що матеріалами справи не підтверджується факт надання позивачем послуг з централізованого опалення, що обумовлені договором від 01.09.2010 № 11/418 у визначений позивачем період, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Оскільки вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат, та 3% річних є похідними від вимоги про стягнення основної заборгованості, в задоволенні якої судом відмовлено, то у суду відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача в частині 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У статтях 33, 34 ГПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій враховано, що доведення належними засобами доказування певних обставин по справі, ГПК України покладається саме на особу, яка на ці обставини посилається (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 02.04.2012 у справі № 30/5009/2733/11).

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено надання послуг з централізованого опалення, що обумовлені договором від 01.09.2010 №11/418 у визначений період, то суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.

З огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2015 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2015 у справі №910/2049/15-г - без змін.

2. Матеріали справи №910/2049/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Л.М. Ропій

Н.Ф. Калатай