УХВАЛА
Іменем України
29 січня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області
в складі: головуючої судді Павицької Т.М.
суддів: Косигіної Л.М. , Котік Т.С.
при секретарі Порохня М. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Коровинецька агропромислова компанія", третьої особи Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в особі Житомирської регіональної філії про визнання договору оренди недійсним та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки за апеляційною скаргою представника позивачки - ОСОБА_2
на рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 25 листопада 2008 року,
встановила:
В липні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати недійсним договір оренди, який був укладений 07.06.2005 року між нею та СТОВ "Коровинецька агропромислова компанія" і зобов'язати відповідача повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 1, 8447 га. Зазначила, що договір оренди підписаний без виготовлення необхідної технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж: земельної ділянки в натурі, які взагалі в натурі не встановлювались. До договору не приєднані план або схема земельної ділянки, кадастровий план ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів. За таких обставин вважає, що відповідач самовільно зайняв земельну ділянку.
Крім того, у договорі зроблені не узгоджені обома особами виправлення щодо строку його дії та розміру орендної плати, що свідчить про недосягнення згоди сторін відносно всіх умов договору.
Рішенням Чуднівського районного суду від 25 листопада 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивачки просить скасувати назване рішення через неправильне застосування судом норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задовольнити.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Справа № 22ц-414 Головуючий в суді першої інстанції Бондарчук І.Ф.
Категорія 19, 23 Суддя-доповідач Павицька Т.М.
Встановлено, що ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 від 14.10.2004 року \а.с. 11 \ є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1, 8447 га, яка розташована на території Великокоровинецької сільської ради Чуднівського району Житомирської області.
Відповідно до вимог ст. ст. 11, 12 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних паїв", п.1.12 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затверджених Держкомземом України від 14.05.1999 року № 43, тільки після виділення земельної ділянки в натурі \визначення її меж\ видається Державний акт на право власності на земельну ділянку.
Державний акт на право власності на земельну ділянку позивачкою не оспорюється і є чинним. Межі земельної ділянки ОСОБА_1, визначені у Державному акті та в складі єдиного масиву на схемі землекористування СТОВ "Коровинецька агропромислова компанія" \a.c. 11, 26-67\. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що спірна земельна ділянка виділялась в натурі з визначенням її меж;.
Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі", відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст. 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також: для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.
07.06.2005 року між: СТОВ "Коровинецька агропромислова компанія" та ОСОБА_3 укладено договір оренди вищезазначеної земельної ділянки \а.с. 6-7 \. До нього долучено акт про передачу та прийом земельної ділянки, який оформлений належним чином \а.с. 8\.
05.04.2006 року, відповідно до вимог ст. 20 Закону України "Про оренду землі" спірний договір зареєстровано у Державному реєстрі земель під НОМЕР_2.
Договір оренди містить всі істотні умови, передбачені ст. 15 Закону України "Про оренду землі". Зокрема, в ньому визначено місце розташування об'єкту оренди, його розміри, строк дії, орендну плату, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, інші необхідні умови. Волевиявлення сторін під час укладання договору оренди було вільним і відповідало їх внутрішній волі. Договір спрямований на реальне настання
правових наслідків, що обумовлені ним. Позивачка отримувала орендну плату по договору, що підтверджується платіжною відомістю \а.с. 79 \. Виправлення в договорі, на які посилається позивачка, не порушують її прав, оговорені та скріплені печаткою.
Згідно ч. 4 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", невід'ємною частиною договору оренди є кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів. До спірного договору такий документ не долучено, що на переконання позивачки, є однією з підстав для визнання його недійсним. Проте з цим погодитись неможна.
Як зазначено в ч. 2 вищезгаданого Закону, підставою для визнання договору недійсним є відсутність у ньому однієї з істотних умов, передбачених ч. 1 цієї статті або порушення вимог ст. ст. 4-6, 11, 17, 19 вказаного Закону. Кадастровий план - це план-схема земельної ділянки із зазначенням меж, що дає підстави для присвоєння кадастрового номеру. Кадастровий номер земельній ділянці, яка позивачем передана в оренду, присвоєно, про що свідчить запис у плані меж: земельної ділянки (а.с. 7 - зворот).
ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначено, що самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Оскільки спірна земельна ділянка використовується сільськогосподарським товариством на підставі договору оренди, без зміни її цільового призначення, виділена в натурі, право власності позивачки на неї засвідчено Державним актом, тому немає підстав вважати, що відповідач використовує її самовільно.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні даного позову, підстав для скасування рішення немає.
Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника позивачки - ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 25 листопада 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.