УХВАЛА
Іменем України
29 січня 2009 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Широкової Л.В.
суддів Франовської К.С. , Худякова A.M.
при секретарі судового
засідання Забеліній О.О.
з участю
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану на заочне рішення Богунського районного суду м. Житомира від 03 грудня 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 доОСОБА_2, Сектору ГІРФО/ Богунського РВ УМВС України в Житомирській області, про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням шляхом зняття з реєстраційного обліку, -
встановила:
У травні 2008 р. ОСОБА_1 , якій на праві власності належить квартира АДРЕСА_1, звернулася до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом зняття з реєстраційного обліку в квартирі бувшого чоловіка ОСОБА_2 , який з 2003 року не проживає у квартирі без поважних причин.
Заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 03 грудня 2008 року в позові відмовлено за безпідставністю.
Не погоджуючись з даним рішенням, позивач подала апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Так, зазначає позивач, висновок суду про те, що сама реєстрація відповідача в спірній квартирі не порушує її право власності є помилковим, оскільки при зареєстрованій в квартирі особі вона не може вільно розпоряджатися своїм майном, зокрема не може укласти договір купівлі-продажу квартири.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення - скасуванню з передачею справи на новий розгляд, виходячи з наступного.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень ст. 7 Закону України « Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин може бути знятий з реєстрації на підставі
Справа № 22ц-211/09 Головуючий у 1 -й інстанції Коломієць О.С.
Категорія 41 Доповідач Широкова Л.В.
рішення суду про визнання особи втратившою право користування жилим приміщенням, а оскільки позивач таких вимог не заявляла, то підстави для задоволення позову відсутні.
Такий висновок суду не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства, тому з ним не може погодитись суд апеляційної інстанції.
Як вбачається із змісту позовної заяви, яку суддя визнав такою, що відповідає вимогам закону, позивач у мотивувальній частині точно виклала матеріально-правову вимогу до відповідача - зняття з реєстрації у належній їй квартирі у зв»язку з непроживанням у ній з 2003 року та втратою права на користування жилим приміщенням, з посиланням на ч.2 ст. 405 ЦК України. У резолютивній (прохальній) частині позовної заяви ОСОБА_1 просила суд усунути перешкоди у користуванні квартирою шляхом зняття відповідача з реєстрації.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив тільки з позовної вимоги, викладеної позивачем у прохальній частині позовної заяви. Проте, таке є помилкою.
Відповідно до чинного цивільного процесуального законодавства мотивувальна частина позовної заяви повинна містити фактичні обставини справи, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину. Тобто, у мотивувальній частині викладається спосіб судового захисту, який просить застосувати суд позивач для захисту його права, а у прохальній частині має йтися про предмет позову, тобто , позивач повинен конкретно сформулювати матеріально-правову вимогу, яку він адресує відповідачу та з приводу вирішення якої просить суд постановити рішення.
Оскільки для суду є важливим правильне формулювання такої вимоги, що має безпосередній вплив на зміст судового рішення, закон і передбачає можливість залишення позовної заяви без руху .
У даному випадку суд, не звертаючи уваги на розбіжності у мотивувальній та резолютивній частинах позовної заяви в частині предмету (матеріально-правової вимоги), відкрив у справі провадження, не уточнив позовних вимог і протягом судового розгляду, внаслідок чого ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам процесуального закону.
Керуючись ст. ст. 303-304, 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Богунського районного суду м. Житомира від 03 грудня 2008 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.