ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.02.09 Справа № 6/481/08
Суддя Місюра Л.С.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний дім Альфа Запоріжжя»м. Запоріжжя
До Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (Закритого акціонерного товариства) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжі” м. Запоріжжя
Про стягнення 20 921 грн. 36 коп.
Суддя Місюра Л.С.
За участю представників:
Від позивача: Хорошко С.В. –дов. б/н від 08.10.2008р.
Від відповідача: Неудачін Р.В. –дов. № 5323 від 20.10.2008р.
Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний дім Альфа Запоріжжя»м. Запоріжжя до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (Закритого акціонерного товариства) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжі” м. Запоріжжя про стягнення 20 921 грн. 36 коп., суддя
В С Т А Н О В И В:
Позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача суму залишку за депозитом в розмірі 20 000 грн., пеню в розмірі 126 грн., 3% річних в розмірі 14 грн. 79 коп.
Позивач двічі уточнював позовні вимоги, остаточно просить стягнути з відповідача суму залишку за депозитом в розмірі 20 000 грн., пеню за період з 28.10.2008р. по 08.12.2008р. в розмірі 552 грн. 32 коп., 3% річних за період з 28.10.2008р. по 08.12.2008р. в розмірі 69 грн. 04 коп., втрати від інфляції за листопад 2008р.в сумі 300 грн.
Заяви приймаються судом, оскільки вони заявлені у відповідності з вимогами ст. 22 ГПК України.
Відповідач позовні вимоги не визнав з наступних підстав: 14 листопада 2007 р. Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжя" з позивачем було укладено договір про відкриття «Депозитної лінії»№ 28-07Д. Згідно з умовами депозитного договору позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання грошові кошти в сумі 500 000, 00 грн., датою повернення депозиту є 14 листопада 2010 р. Згідно платіжного доручення вкладника № 3819 та враховуючи п. 1.2 депозитного договору, сума депозиту протягом дії договору не може становити менше 20 000,00 грн., суму депозиту було зменшено до 20 000.00 грн. Відповідно до пункту 2.7. депозитного договору "Вкладник має право достроково отримати депозит або його частину, шляхом направлення доручення системою «Банк-Клієнт»у день фактичного повернення депозиту або його частини". 11.10.2008 р. Національним банком України прийнято Постанову № 319 "Про додаткові заходи щодо діяльності банків", якою зобов'язано банки виконувати свої зобов'язання за всіма типами договорів із залучення коштів лише в разі настання строку завершення зобов'язань. Строк завершення зобов'язань згідно депозитного договору - 14 листопада 2010 р. Відповідач виконує свої зобов'язання за депозитним договором в повному обсязі - зберігає кошти та нараховує проценти в розмірі 8% річних відповідно до п. 1.3. депозитного договору - підтверджується меморіальними ордерами (додаються). Стаття 99 Конституції України визначає, що основною функцією Національного банку України є забезпечення стабільності грошової одиниці України. Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, Закону України "Про Національний банк України", інших законодавчих актів та нормативно-правових актів Національного банку України (ст. 4 Закону України "Про банки і банківську діяльність"). З 13.10.2008 р., з метою нейтралізації впливу зовнішньої фінансової кризи та забезпечення стабільності банківської системи, захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банків, банкам заборонено здійснювати дострокову виплату депозитів будь-яким особам. Відповідно до п. 2 ч. З ст. 85 Закону України "Про банки та банківську діяльність", протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань. Після закінчення дії мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк був зобов'язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію. Відповідач діє з дотриманням вимог діючого законодавства та нормативно-правових актів Національного банку України та забезпечує збереження ввірених банку позивачем коштів на депозитному рахунку. Просить в задоволенні позовних вимоги позивачу відмовити.
За клопотанням сторін був продовжений строк розгляду справи. Розгляд справи відкладався, в судовому засіданні була об’явлена перерва.
16.02.2009р. розгляд справи продовжений та прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суддя вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
14.11.2007 р. ТОВ «Автомобільний Дім Альфа Запоріжжя»(далі –Позивач) уклав з Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі виконуючого обов’язки керуючого філії «Відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжя»Чуприкова О.П. (далі –Відповідач) договір про відкриття «Депозитної лінії»№ 28-07Д (далі –Депозитний договір), відповідно до умов якого Відповідач приймає від Позивача строком до 14.11.20010 року на депозитний рахунок № 26150301159372/980 в Філії «Відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжя»грошові кошти в сумі 500 000,00 грн., з виплатою Позивачу процентів за користування депозитом у розмірі 8 % річних.
При цьому згідно пункту 1.1 Депозитного Договору Позивачу надається право подальшої зміни (збільшення або зменшення) суми депозиту.
14.11.2007 року Позивачем, у відповідності до пункту 1.4. Депозитного договору та згідно платіжного доручення № 2521, було перераховано з свого поточного рахунку на депозитний рахунок 500 000 грн., доказом цих дій слугує виписка Відповідача від 14.11.2008 року.
Згідно пункту 2.2 Депозитного договору повернення депозиту з депозитного рахунку на поточний рахунок Вкладника № 26008301159372/980 в Банку здійснюється на підставі платіжного доручення, що надається Вкладником Банку в день повернення депозиту в операційний час Банку.
Реалізовуючи своє право на зменшення суми депозиту по п. 1.1. Депозитного договору, у відповідності до пункту 2.2. Депозитного договору, Позивачем, згідно платіжного доручення № 3819 було зменшено суму депозиту з 2 271 479,09 грн. до 20 000 грн., доказом чого слугує виписка Відповідача від 29.09.2008 року.
Залишення Позивачем 20 000 грн., на депозитному рахунку викликано вимогами пункту 1.2. Депозитного договору, згідно якого сума депозиту протягом дії Договору не може становити менше 20 000 грн.
Але зважаючи на об’єктивну необхідність, реалізовуючи своє право згідно п. п. 2.7, 3.4.3 Депозитного договору, Позивачем зроблено спробу достроково отримати депозит, доказом чого слугує лист Позивача № 84/10-08 від 21.10.2008 року з доданим до листа Договором про внесення змін № 2 до Депозитного договору, згідно якого Позивач намагався достроково розірвати Депозитний договір і як наслідок згідно платіжного доручення № 3926 від 27.10.2008 року отримати залишок суми депозиту.
Відповідач суму депозиту в розмірі 20 000 грн. Позивачу не повернув.
Таким чином, Банк не повернув позивачу грошові кошти, які належать Позивачу.
Постановою Правління Національного банку України від 07.10.2008 р. № 308 “Про призначення тимчасової адміністрації у Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (закрите акціонерне товариство)” з метою створення сприятливих умов для фінансового стану Банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 07.10.2008 р. до 06.04.2009 р. та призначено тимчасового адміністратора. Тимчасовим адміністратором прийнято рішення про повернення на рахунок платників коштів в національній валюті, списаних з їх рахунків з 2 по 6 жовтня 2008 р. та коштів в іноземній валюті, списаних з їх рахунків з 26 вересня по 6 жовтня 2008 р. з подальшим блокуванням цих коштів.
Відповідно до Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та іншим органів виконавчої влади»від 03.10.1992 р. № 493/92 з 01.01.1993 р. та Наказу Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року N 34/5 «Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів»державній реєстрації підлягають лише нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Державну реєстрацію здійснює Міністерство юстиції України.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” вклад (депозит) –це кошти в готівкової або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті , які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Економічні, правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків регулюються приписами Закону України “Про банки і банківську діяльність”.
У статі 2 вказаного Закону зазначено, що банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб; клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку; кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань; мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 р. № 369 затверджено Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства.
Згідно до глави 1 розділу V Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства розроблене на підставі Законів України "Про банки і банківську діяльність", "Про Національний банк України", "Про господарські товариства", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України. Положення визначає підстави і порядок застосування Національним банком до банків та інших осіб, які є об'єктом перевірки Національного банку, заходів впливу за порушення банківського законодавства. У разі порушення банками чи іншими особами, які є об'єктом перевірки Національного банку згідно з Законом про банки, вимог банківського законодавства та нормативно-правових актів Національного банку або здійснення ними ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національний банк застосовує заходи впливу адекватно допущеним порушенням у порядку, установленому цим Положенням.
Права та обов’язки тимчасового адміністратора встановлені главою 5 розділу V Положення, згідно з яким у своїй діяльності тимчасовий адміністратор керується Законом про банки, постановою Правління Національного банку про його призначення, установчими документами банку, вказаним Положенням, чинним законодавством України. При здійсненні тимчасової адміністрації філій/представництв банку, що розташовані за межами України, застосовується також законодавство країни за їх місцезнаходженням. Тимчасовий адміністратор - фізична особа або керівник тимчасової адміністрації відповідає за ефективність діяльності тимчасової адміністрації та виконує організаційно-розпорядчі та інші функції згідно зі статтею 80 Закону про банки та чинним законодавством.
Керівник тимчасової адміністрації приймає рішення одноосібно в межах своїх повноважень, забезпечує безперервність роботи банку. Протягом одного місяця з дня призначення (двох місяців, якщо тимчасова адміністрація застосована для управління системоутворюючим або багатофілійним банком) здійснює інвентаризацію активів, зобов'язань, резервів (включаючи обліковані на позабалансових рахунках), у тому числі: грошових білетів, монет та інших цінностей у грошовому сховищі та операційній касі (відповідно до Інструкції Національного банку України з організації емісійно-касової роботи в установах банків України від 07.07.94 N 1; основних засобів і нематеріальних активів (відповідно до Інструкції з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів комерційних банків, затвердженої постановою Правління Національного банку від 11.12.2000 N 475; кредитного портфеля та дебіторської заборгованості (можливість погашення боргів за наданими кредитами та нарахованими відсотками, стан проведення претензійно-позовної роботи тощо).
Тимчасовий адміністратор проводить ревізію укладених з клієнтами банку договорів про обслуговування їх операцій на ринку цінних паперів; перевіряє класифікацію портфеля цінних паперів, кредитного портфеля дебіторської заборгованості відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регламентують порядок розрахунку резерву на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями, дебіторською заборгованістю та збитків банків від операцій з цінними паперами. Інвентаризація здійснюється за станом на останню звітну (місячну) дату. За результатами інвентаризації тимчасовий адміністратор вживає заходів щодо врегулювання виявлених розбіжностей з відображенням операцій на рахунках бухгалтерського обліку. Одночасно керівники банку, які відсторонені від управління, зобов'язані за станом на день призначення тимчасового адміністратора здійснити передавання основних засобів, нематеріальних та інших активів за відповідними актами приймання-передавання.
З метою оцінки фінансового стану банку та визначення можливості стабілізації його діяльності, а також приведення її у відповідність до вимог чинного законодавства, тимчасовий адміністратор перевіряє договірну, бухгалтерську, звітну, касову і канцелярську документацію, матеріали правління, ради та внутрішнього аудиту щодо діяльності банку, зокрема таке:
а) переглядає умови всіх договорів оренди, за якими банк є орендодавцем (або орендарем), з точки зору потреби в них та прийнятності умов оренди;
б) оцінює угоди, що стосуються господарських, майнових операцій банку та здійснені банком протягом останніх трьох років до дати призначення тимчасового адміністратора з метою встановлення фактів, визначених у статті 81 Закону про банки, і відповідно для звернення до суду з вимогою визнання окремих угод недійсними;
в) оцінює вартість активів банку, зокрема активів його філій. Тимчасовий адміністратор за потреби залучає суб'єктів оціночної діяльності для здійснення незалежної оцінки акцій (часток, паїв) банку та активів, які підлягають продажу. Незалежна оцінка є обов'язковою у випадках, визначених законодавством про оцінку майна, а також у разі продажу основних засобів і нематеріальних активів банку, відокремлених підрозділів банку (їх частин);
г) виявляє кредиторів банку та визначає розміри їх вимог щодо грошових зобов'язань банку. Приймає базу даних про вкладників - фізичних осіб у банках - учасниках (тимчасових учасниках) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та підтримує її в актуальному стані. У разі прийняття Правлінням Національного банку України рішення про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації банку тимчасовий адміністратор передає базу даних про вкладників - фізичних осіб ліквідатору банку;
ґ) організовує в разі потреби комплексну перевірку діяльності банку із залученням зовнішнього аудиту або відповідних структурних підрозділів Національного банку.
З метою стабілізації діяльності банку тимчасовий адміністратор (залежно від конкретної ситуації, що склалася в банку), зокрема:
г) обмежує чи зупиняє проведення окремих операцій банку, які визнає низькорентабельними, збитковими або такими, що здійснюються з високим рівнем ризику та загрожують інтересам кредиторів і вкладників. Зупиняє залучення вкладів (депозитів) від фізичних осіб та операції з пов'язаними особами;
ґ) уживає заходів щодо погашення простроченої та пролонгованої заборгованості за наданими кредитами та іншої простроченої дебіторської заборгованості;
д) у разі виявлення збиткових або неефективних для банку угод розриває їх у порядку, установленому чинним законодавством України;
е) продає активи банку та вживає заходів щодо погашення заборгованості за активними операціями банку, які на думку тимчасового адміністратора (залежно від причин, що зумовили погіршення фінансового стану банку) мають бути відповідно продані або повернені з метою підвищення платоспроможності, ліквідності банку та/або погашення боргу перед кредиторами, у тому числі:
повертає депозити з інших банків;
продає цінні папери, які мають активний ринок, серед яких емітовані третіми особами та державні цінні папери;
уживає заходів щодо погашення боргових цінних паперів, що не мають активного ринку;
повертає вкладені банком кошти в статутні капітали інших юридичних осіб;
продає окремі філії чи безбалансові відділення;
укладає угоду з іншим фінансово стабільним банком про переведення боргу перед вкладниками банку - фізичними особами та здійснює відповідні заходи згідно з цією угодою;
продає кредитну заборгованість на умовах угоди про уступку вимог банку;
продає основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, що не використовуються банком;
інше, залежно від проблем, що виникли у діяльності банку;
є) подає позови до суду;
ж) зупиняє виплату дивідендів чи розподіл капіталу банку в будь-якій формі до завершення виконання заходів фінансового оздоровлення та стабілізації діяльності банку;
з) надає територіальному управлінню (відповідному структурному підрозділу банківського нагляду центрального апарату) для розгляду на засіданні Правління Національного банку пропозиції про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно до глави 8 розділу V цього Положення.
Главою 8 розділу V Положення встановлені порядок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, яким передбачено, що з метою створення сприятливих умов для покращання та стабілізації фінансового стану банку Національний банк має право ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців. Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.
Статтею 85 України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати працівникам банку, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.
Статтями 80 та 81 Закону України “Про банки і банківську діяльність” також вичерпно встановлені права або обов’язки тимчасового адміністратора, які за своєю сутністю є пов’язаними із забезпеченням збереження активів та документації банку.
Жодна із вищеназваних норм не містить заборони по поверненню депозитних коштів.
Таким чином, зупинення виконання банком майнових зобов'язань під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів означає, що з метою відновлення власної платоспроможності банк тимчасово, на строк, встановлений Національним банком України, припиняє розраховуватися за власними боргами, за рахунок чого акумулює власні кошти та власне майно, запобігаючи у такий спосіб подальшого банкрутства і ліквідації.
В даному випадку банк не повертає позивачу грошові кошти, власником яких є позивач і яки були надані позивачем відповідачу на зберігання та користування ними.
Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 1 ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Стаття 319 ЦК України встановлює, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Відповідно до частини 3 статті 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші , непередбачені договором або , обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Відповідно до частин 1 та 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Статтею 1074 Цивільного кодексу України чітко встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Згідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.
За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню сума депозиту в розмірі 20 000 грн.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В статті 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність” зазначено, що протягом дії мораторію:
1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;
2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня) , інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів.
Індекс інфляції та три проценти річних не являються неустойкою (штрафом, пенею) і не являється фінансовими (економічними) санкціями, а тому мораторій на інфляцію та 3% річних не розповсюджується.
Інфляційні витрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три процента річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником. Ні три процента річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності, за порушення зобов’язань та в зв’язку з цим відносити до санкцій в розумінні ст.. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність”.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума індексу інфляції в розмірі 300 грн. та 3% річних в сумі 69 грн. 04 коп.
Заперечення відповідача не приймаються по викладеним вище підставам.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню відповідно до пункту 4.1 договору, в якому вказано, що у разі прострочення виконання грошового зобов’язання , винна сторона зобов’язана сплатити іншій стороні за кожен день прострочення пеню в розмірі 0,1 відсотка від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період , за який сплачується пеня.
Позовні вимоги позивача, в частині стягнення з відповідача пені в сумі 552 грн. 32 коп. , задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до статті 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність” зазначено, що протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня) , інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань .
При цьому в статті 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність” вказано, що після закінчення дії мораторію неустойка (штраф, пеня) , а також суми завданих збитків які банк був зобов’язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов’язаннями та зобов’язаннями ... , можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим законом.
Таким чином, позовні вимоги позивача в цій частині не обґрунтовані.
Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 22, 44 –49, 75, 82 –85 ГПК України, суддя
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково. Стягнути з Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (Закритого акціонерного товариства) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжі” м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 20А на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний дім Альфа Запоріжжя»м. Запоріжжя, вул.. Грязнова, 2 суму залишку за депозитом в розмірі 20 000 грн., 3% річних в розмірі 69 грн. 04 коп., втрати від інфляції в сумі 300 грн., витрати по держмиту в сумі 203 грн. 68 коп. та на ІТЗ судового процесу в сумі 114 грн. 60 коп. Надати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Суддя Л.С. Місюра
Рішення підписано : 16.02.2009р.