Cправа № 2-38

2009 р.

Р І Ш Е Н НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2009 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

в складі головуючого судді – Литвина М.М.

при секретарі – Гусак А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лубнах справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною власністю подружжя, суд ,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна. У позові вказувала, що 06.04.2004 року вона вперше уклала шлюб з ОСОБА_2 Після укладення першого шлюбу вони з ним ще двічі розлучались і тричі знову одружувались. На даний час вони вже знову розлучені. Весь цей час вона була постійно зареєстрована в господарстві відповідача та постійно з ним проживала.

Після одруження з відповідачем вона з його відома подарувала свій будинок синові і переїхала до відповідача з усім своїм рухомим майном.

За весь час їх спільного проживання вони вели спільне господарство, поліпшували та ремонтували його садибу, а саме: перекрили дах у літній кухні, у житловому будинку зробили повністю ремонт, побудували сарай, поставили новий паркан, посадили дерева та кущі.

Вказаний житловий будинок розташований за адресою : АДРЕСА_1 відповідач побудував приблизно у 1950 році, а право власності на нього оформив лише після їх одруження, тобто 09 червня 2004 року.

Враховуючи те, що за час їх спільного проживання вони істотно поліпшили вказане домогосподарство і воно значно збільшилося у своїй вартості, то вона вважає, що вказаний житловий будинок з відповідними господарськими будівлями є їх спільною сумісною власністю.

Крім того, у неї немає зараз власного житла, оскільки свій будинок після одруження, вона за пропозицією відповідача подарувала своєму синові.

Прохала суд залишити за нею в користуванні господарську будівлю "Б" – літню кухню, яка розташована в господарстві відповідача по пров. АДРЕСА_1, в рахунок відшкодування затрачених нею коштів та фізичної праці.

У судовому засіданні позивачка свої вимоги підтримала повністю, пояснивши що своєю працею, внесеними нею коштами, вона суттєво поліпшила домогосподарство.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, вважаючи себе власником домоволодіння.

З”ясувавши обставини справи, заслухавши сторони, показання свідків, дослідивши докази, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

За ст.368 Цивільного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини( навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст.69 Сімейного Кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 06.04.2004 року. Після цього вони двічі розривали шлюб і тричі знову одружувались. Востаннє шлюб між ними було розірвано вже під час розгляду справи про поділ майна.

За період спільного проживання сторони спільними зусиллями, за спільні кошти провели ремонт у будинку, тобто поклеїли шпалери, на долівку постелили лінолеум, перекрили дах у літній кухні шифером, побудували паркан та провели деякі інші фарбувальні роботи.

Крім цього, судом встановлено, що за цей короткий проміжок часу сторони неодноразово припиняли сімейні стосунки і ділили майно, про що свідчить акт опису та розподілу майна громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2, складений відповідною комісією В.Булатецької сільської ради та показання свідків, допитаних в судовому засіданні.

Таким чином , в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження, що за період перебування в шлюбі, внаслідок трудових або грошових затрат позивачки, або їх обох, істотно збільшилась цінність майна. За чотири роки сторонами не було споруджено ніяких будівель, суттєвих переобладнань. Вони проводили поточні ремонти, необхідні для нормального проживання, упорядковували подвір"я.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку що будинок, який належить відповідачу ОСОБА_2 не може бути визнаний спільним майном подружжя, а позивачка має лише право вимагати відшкодування своїх затрат.

Керуючись ст..ст. 60, 62, 69 Сімейного Кодексу України, ст.368 ЦК України, ст..ст. 10, 11, 57, 60, 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Відмовити ОСОБА_1 у виділенні в користування господарської будівлі "Б"- літньої кухні, що знаходиться у домоволодінні по АДРЕСА_1

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, яка подається на протязі 10 днів з дня проголошення рішення.

Головуючий М.М.Литвин