ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

22.06.06р.

Справа № А23/88

За позовом  Приватного підприємства „МТК-Н”,  м. Дніпропетровськ 

до  Державної  податкової  адміністрації України, м. Київ 

про визнання недійсним рішення

Суддя  Добродняк І.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: не з"явився

Від відповідача:Босько Є.С. – головний держподатковий інспектор відділу ДПА у Дніпропетровській області, дов. від 01.03.06 №10-2116/890 не з"явився  не з"явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем заявлений позов, в якому він просить визнати протиправним і нечинним рішення Державної податкової адміністрації України про результати розгляду скарги за вих. № 11370/6/25-0415 від 23.11.05.

14.12.05 господарським судом Дніпропетровської області винесено ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі № АВ23/1872.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.03.06 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі № АВ23/1872 скасовано.

Справу № АВ23/1872 направлено до господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду справи з тих підстав, що судом не враховані положення п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, які стосуються необхідності визначення підсудності справ за правилами Господарського процесуального кодексу України та особливостей, передбачених ч.3 ст.16 ГПК України.

Відповідач проти позову заперечує, посилається на те, що на спори про визнання недійсним рішення про результати розгляду скарги не поширюється компетенція адміністративного суду, тому просить закрити провадження у справі.

Представник позивача у судове засідання не з’явився. Позивачем подано письмове клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Нез’явлення представника позивача за викладених обставин не перешкоджає розгляду справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.05.05 Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська на підставі акту позапланової невиїзної документальної перевірки № 359/237/33185135/ДСК від 06.05.05 винесено податкове повідомлення-рішення № 0000232307/0, яким позивачу нарахована пеня за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД у розмірі 4400,99 грн.

Позивачем вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в порядку ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

25.11.05 на адресу позивача надійшло рішення відповідача про результати розгляду скарги за вих. № 11370/6/25-0415 від 23.11.05, яким позивачу відмовлено у задоволенні вимог скарги, рішення попередніх інстанцій залишені без змін.

При цьому позивач посилається на пп. ”г”, ”і” пп..4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, які даються визначення поняттю податкове роз’яснення та надають право платнику податків оскаржити до суду рішення центрального (керівного) органу контролюючого органу або органу стягнення щодо видання інструкцій чи податкових роз’яснень (у тому числі форм обов’язкової податкової звітності), які за висновком такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку, збору (обов’язкового платежу).

Виходячи з наведених норм позивач зазначає, що рішення відповідача № 11370/6/25-0415 від 23.11.05 за своєю суттю є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства Державною податковою адміністрацією України, яке використано під час проведення апеляційної процедури, внаслідок чого оскаржуване рішення має правовий статус податкового роз’яснення контролюючого органу, а тому це рішення –офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язків характер для суб’єктів цих відносин. Таке рішення є актом державного органу в особі Державної податкової адміністрації України, зазначений спір підвідомчий господарським судам.

Такий висновок позивача суд вважає помилковим, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове роз’яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податкове роз’яснення не має сили нормативно правового акта.

Рішення податкового органу, в тому числі центрального податкового органу, прийняте за результатами розгляду скарги платника податків, приймається в порядку, встановленому пп.5.5.2 п.5.5 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов’язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу зі скаргою про перегляд цього рішення.

На контролюючий орган покладений обов’язок розглянути скаргу платника податку і винести вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

При цьому як зазначено в п.9 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого  наказом Державної податкової адміністрації України від 11.12.96 № 29, при обґрунтуванні рішень під час проведення апеляційних процедур органи державної податкової служби використовують також податкові роз'яснення, надані відповідно до Порядку надання роз'яснень окремих положень податкового законодавства, затвердженого наказом ДПА України 12.04.2003 N 176.

Таким чином, податкове роз’яснення та рішення про результати розгляду скарги платника податків мають різну правову природу, окремі нормативно врегульовані порядки прийняття, різні сфери застосування  з відмінними правовими наслідками, внаслідок чого рішення, прийняте центральним податковим органом  за результатами розгляду скарги платника податків, не є тотожнім податковому роз’ясненню.  

Оскаржуване рішення про результати розгляду скарги № 11370/6/25-0415 від 23.11.05 не є податковим роз’ясненням в розумінні норм Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, воно є результатом перевірки (висновком) за скаргою платника податку щодо правомірності визначення та нарахування сум податкового зобов’язання суб’єкту господарювання.

Згідно пункту 9 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби рішення Державної податкової адміністрації України, прийняте за розглядом скарги (заяви) платника податків, не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.

Стаття 1 Господарського процесуального кодексу України надає право підприємствам, установам, організаціям, громадянам, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, звертатися за захистом своїх порушених або оспорюваних законом інтересів до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських прав.

Відповідно до п. 6 Розділу VІІ Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів місцеві господарські суди вирішують за правилами Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року.

Підвідомчість  –це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.

Підвідомчість справ господарським судам визначена в ст.12 ГПК України, відповідно до якої господарським судам підвідомчі, зокрема, справи  у  спорах  про  визнання  недійсними  актів з  підстав, зазначених у законодавстві.

При цьому під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів –офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб’єктів цих відносин.

Згідно п.10 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби резолютивна частина рішення про результати розгляду скарги платника податків повинна містити висновок про задоволення чи часткове задоволення скарги (заяви) або про відмову в задоволенні вимог чи клопотання особи, викладених у скарзі (заяві).

Таким чином, виходячи з наведених правових норм в їх сукупності, рішення податкового органу, в тому числі центрального податкового органу, винесене за результатом розгляду скарги платника податку, не має обов'язкового характеру і не набуває статусу рішення в розумінні ст.17 КАС України, акту -  в розумінні ст.12 ГПК України, внаслідок чого не може бути оскаржено в господарському суді в порядку адміністративного судочинства.

Рішення відповідача № 11370/6/25-0415 від 23.11.05 не є актом, який встановлює, змінює чи скасовує норми права у відповідній сфері відносин, або породжує права і обов’язки позивача.

Зокрема, обов’язок щодо сплати податку у позивача виникає не на підставі рішення, прийнятого за результатами розгляду його скарги, а на підставі податкового повідомлення-рішення, яке Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено як юридична форма рішення податкового органу, який має певні правові наслідки.

З огляду на викладене суд вважає, що провадження у справі підлягає закриттю, оскільки такий спір не підлягає розгляду господарським судом в порядку адміністративного судочинства.

Розгляд таких справ віднесений до юрисдикції місцевих загальних судів.

Керуючись   ст.12 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 17, п.1 ч.1 ст.157,  ст.165, п.6 Розділу VІІ Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі.

Ухвала   може   бути   оскаржена   у   порядку   та   строки,      встановлені   ст.   186 Кодексу адміністративного судочинства України; набирає законної сили у відповідності з ст. 254 Кодексу  адміністративного судочинства України.

Суддя

І.Ю. Добродняк