ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 11 березня 2009 р.                                                                                    № 37/571  

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого      Губенко Н.М.

суддів :Барицької Т.Л.,

Подоляк О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ТОВ "Бі Транс"

на  постановувід 24.09.2008 р. Київського

апеляційного господарського суду

у справі№ 37/571

за  позовом СПД-ФО ОСОБА_1

(надалі –Підприємець)

доТОВ "Бі Транс"

(надалі –Товариство)

простягнення 30884, 62 грн.

за участю представників:

від позивача-  не з'явились

від відповідача-  Науменко Н.М.

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2007 р. Підприємець звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства про стягнення 17254 грн. боргу, 13113 грн. пені та 517, 62 грн. відсотків річних.

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.02.2008 р. (суддя Кондратова І.Д.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2008 р. (судді: Смірнова Л.Г., Алданова С.О., Шапран В.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача 17257 грн. основного боргу, 1376, 78 грн. пені, 517, 62 грн. відсотків річних, 191, 52 грн. державного мита, 73, 18 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено.

Рішення та постанова мотивована обґрунтованістю позовних вимог та тим, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, отже стягненню підлягає сума, обмежена законодавством. Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже, нарахування позивачем пені за 289 днів є неправомірним та таким, що не відповідає чинному законодавству.   

Не погоджуючись з постановою, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 08.09.2006 р. між Товариством та Підприємцем укладено договір № 08/09/06-1 (надалі –Договір).

Відповідно до п. 1.2 Договору Підприємець зобов'язався за винагороду організувати виконання визначених Договором послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити надані позивачем послуги.

Пунктами 2.3, 3.4 Договору передбачено, що на кожне окреме перевезення оформлюється транспортне замовлення (заявка), яке містить умови і особливості конкретного перевезення в сукупності з умовами даного договору. Умови, прямо обумовлені в конкретному транспортному замовленні (заявці), мають переважне право по відношенню до умов цього договору.

Згідно п. 3.1 Договору до початку перевезення замовник (відповідач) направляє виконавцеві (позивачу) транспортне замовлення (заявку).  

Позивач та відповідач погодили, що вартість наданих послуг згідно заявки становить 2700 євро по курсу НБУ на день вивантаження автомобіля.

Пунктом 5.3 Договору сторони узгодили, що підставою для оплати замовником послуг виконавця є оригінал рахунку-фактури виконавця, який був виставлений в російських рублях, доларах США, євро (в одному екземплярі) та оригінал CMR-накладної, акт виконаних робіт (два екземпляри), виставлені в валюті рахунки.

Згідно п. 5.4. Договору оплата послуг виконавця здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту отримання замовником документів, зазначених в п. 5.3. Договору.

На виконання п. 3.1 Договору відповідач направив позивачу заявку № 14 від 08.11.2006 р., згідно якої позивач повинен був на замовлення відповідача здійснити перевезення вантажу у міжнародному сполученні за маршрутом Австрія -Україна.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов’язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій позивач належним чином виконав умови Договору, а саме здійснив міжнародне перевезення по маршруту Австрія - Україна, як це передбачено заявкою відповідача, натомість відповідач свої зобов'язання з оплати здійсненого перевезення не виконав, у зв'язку із чим утворилась заборгованість у сумі 17257 грн. (2700 євро по курсу НБУ станом на день вивантаження автомобілю).

Посилання Товариства на не виконання Підприємцем п. 4.2.7 Договору, оскільки на CMR-накладній міститься відмітка отримувача вантажу не ТОВ "Ресурсна компанія", яке зазначено у п. 2 CMR-накладної, а ТОВ "Скорзонера" правомірно спростовано судами з посиланням на заявку № 14 від 08.09.2006 р., в якій зазначено, що отримувачем вантажу є безпосередньо ТОВ "Скорзонера".

Також судами правомірно, з посиланням на Закон України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" та Конвенцію про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, спростовано доводи відповідача, щодо пропуску строку позовної давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з підставними висновками судів про стягнення з відповідача 517, 62 грн. відсотків річних.

Згідно п. 6.9 Договору, якщо оплата здійснюється пізніше строків, вказаних у п. 5.4., то замовник повинен здійснити оплату вартості наданих виконавцем послуг, а також сплатити пеню 0,2 % від вказаної вартості за кожен день прострочки платежу.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом першої інстанції правомірно, з огляду на вимоги Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" зроблено перерахунок розміру пені. Отже, висновоки судів про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 1376,78 грн. є підставний та обґрунтований.

Стосовно ж доводів касаційної скарги, спрямованих на переоцінку доказів, пов’язаних з вирішенням спору сторін, то виходячи з припису ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду винесена з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм законодавства при винесенні постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Бі Транс" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2008 р. у справі № 37/571 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                      Н. Губенко

С у д д і                                                                                           Т. Барицька

                                                                                                        О. Подоляк