СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
16.02.2009 |
Справа № 22-а-1387/08 Попередній № справи 22-а-1387/08 |
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дадінської Т.В.,
суддів Горошко Н.П. ,
Іщенко Г.М.
секретар судового засідання Колб Т.П.
за участю представників сторін:
позивач ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив ,
представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя ОСОБА_2 ,
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя на постанову Гагарінський районний суд м.Севастополь (суддя Лугвіщик А.М. ) від 11.08.08 у справі № 22-а-1387/08
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя (пр. Гер. Сталінграду, 56,Севастополь,99059)
про стягнення недоплаченної щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни"
ВСТАНОВИВ:
Постановою Гагарінського районного суду м. Севастополя від 11 серпня 2008 року у справі №2а-851/08 (22а-1387/08) позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни", було задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 щомісячну соціальну допомогу в розмірі 735,30 грн.
Не погодившись з постановою суду, Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Гагарінського районного суду м. Севастополя від 11 серпня 2008 року, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року № 2195-1У здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Заявник апеляційної скарги вказав, що сплата надбавки була здійсненна у відповідності з Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». На думку заявника, на законодавчому рівні не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком»як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя пояснило, що діяло у відповідності з діючим законодавством України.
У судовому засіданні 16 лютого 2009 року представник Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя підтримав апеляційну скаргу.
У судове засідання 16 лютого 2009 року позивач не з'явився. Причина неявки суду не відома. Про дату, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином.
Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника відповідача -Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Гагарінським районним судом м. Севастополя норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 є пенсіонером та прирівняна до дітей війни, що підтверджується пенсійним посвідченням (а.с. 3). Цей факт відповідачем не спростовується.
Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту встановлюються Законом України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195-1V із змінами та доповненнями. Цей Закон гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і соціальної підтримки.
Відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V, що діяла з 01 січня 2007 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, ОСОБА_1 має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Дія статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було зупинено на 2007 рік згідно до пункту 12 статті 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 12 статті 11 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, яким було припинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. При цьому Конституційний Суд України вказав, що Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті закону про Державний бюджет України зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин. Як зазначив Конституційний Суд України, це суперечить вимогам статті 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно якій державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цім Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними. Звуження змісту та обсягу конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (стаття 48 Конституції України) шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.
Відповідно до статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, позивач має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року так як має відповідний статус.
Відповідно до вимог статті 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” надбавки та підвищення, встановлені до пенсій виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що законодавством не передбачено механізму розрахунку підвищення пенсії дітям війни та те, що частинами 1 і 2 статті 73 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного Фонду України та їх використання тільки за призначенням.
При цьому судова колегія керується вимогами статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України згідно до якої суд, при вирішенні справи, керується принципом верховенства права відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Право позивача на отримання підвищення пенсії закріплено у Законі, гарантовано державою та підтверджується відповідними доказами, а обов'язок на здійснення перерахунку пенсії позивача покладено саме на Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя.
Позивач у позовний заяві просив зобов'язати Управління Пенсійного Фонду нарахувати на його користь недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу. Гагарінський районний суд м. Севастополя, задовольняючи позов ОСОБА_1, вийшов за межі позовних вимог та обрав відповідний спосіб захисту права позивача, що порушено відповідачем.
Такі дії суду першої інстанції є правильними, що випливає зі змісту частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно до якої суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Проте, суд першої інстанції помилково не задовольнив основні позовні вимоги позивача, щодо зобов'язання Управління Пенсійного Фонду нарахувати на користь позивача недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу.
З урахуванням вищевикладеного, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова -зміні.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя залишити без задоволення.
Постанову Гагарінського районного суду м. Севастополя від 11 серпня 2008 року у справі №2а-851/08 (22а-1387/08) змінити.
Резолютивну частину постанови викласти в наступній редакції:
«Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду в Гагарінському районі м. Севастополя нарахувати на користь ОСОБА_1 щомісячну соціальну допомогу з 09.07.07р. по 31.12.07р. в розмірі 735,30 грн.
Стягнути з Управління Пенсійного Фонду в Гагарінському районі м. Севастополя на користь ОСОБА_1 щомісячну соціальну допомогу з 09.07.07р. по 31.12.07р. в розмірі 735,30 грн.»
В інший частині постанову залишити без змін.
Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя Т.В. Дадінська
Судді Н.П.Горошко
Г.М. Іщенко