СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
10.03.2009 |
Справа № 22-а-1804/08 |
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської О.А.,
суддів Ілюхіної Г.П. ,
Санакоєвої М.А.
секретар судового засідання Шелемет'єва О.В.
за участю представників сторін:
позивач: ОСОБА_1 - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;
представника відповідача: Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А. ) від 14.10.08 у справі № 2-а-2975/08/6 (№22а-1804/08),
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим (вул. Дм. Ульянова 6, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95013)
про спонукання до виконання певних дій та визнання дій неправомірними,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.10.2008 року (суддя Латинін Ю.А.) у справі №2а-2975/08/6 (№22а-1804/08) частково задоволено позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим про спонукання до виконання певних дій та визнання дій неправомірними.
Суд визнав бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим щодо ненарахування ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, щомісячної державної соціальної допомоги у розмірах, визначених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" протиправною.
Суд зобов'язав Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим нарахувати ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни за період з 01 вересня 2007 року по 30 вересня 2008 року у розмірі 1351,20грн.
Суд стягнув на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 01,14грн.
У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2008 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим.
Апеляційна скарга була мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права.
Представники сторін у судове засідання не з'явились, про причини неприбуття у судове засідання суд не повідомили. Про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належними чином.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач та відповідач викликались в судове засідання, але в суд не з'явились, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників сторін.
На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом (з урахуванням уточнень від 14 жовтня 2008 року) про визнання дій Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим протиправними та зобов'язання останнього здійснити перерахунок пенсії у відповідності з Законом України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 01.01.2006 до теперішнього часу.
Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що позивач є "дитиною війни" в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", позивач зазначає, що вона має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Бездіяльність відповідача грубо порушила її законні права, позбавила права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі, що свідчить про нехтування правами громадян з боку Пенсійного фонду України.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково.
Перевіривши матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин і додержання норм матеріального та процесуального права при прийнятті судом першої інстанції постанови, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з статтею 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004, №2195-ІУ дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Так, громадянка України - ОСОБА_1, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року є пенсіонером за віком, має статус дитини війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 виданим 11.04.2006 року ( а. с. 6). Відповідач не заперечує того факту, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Отже, виходячи із того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі й право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Відповідно до пункту 17 статті 77 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 №3235-ІУ зупинена на 2006 рік дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19.01.2006 року №3367-ІУ пункт 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" виключений, тобто дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2006 рік поновлена Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19.01.2006 року №3367-ІУ набув чинності 02.04.2006.
Таким чином, в 2006 році ніяких перешкод для нарахування щомісячної державної соціальної допомоги в розмірах, передбачених, статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не існувало.
Відповідно до статті 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 №489-V у 2007 році були внесені зміни, згідно яким підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Згідно з пунктом 12 статті 71 цього Закону від 19.12.2006 №489-У зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Положення статті 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 №489-V, а також зупинення дії статті 6 на 2007рік, передбачене пунктом 12 статті 71 Закону України від 19.12.2006 №489-У визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007.
Відповідно до пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007 положення пункту 12 статті 71, а також статті 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 09.07.2007.
Проте, згідно з пунктом 5 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007 рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Згідно з пунктом 3.1. Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007 зупинення дії законів є способом тимчасового припинення їх дії в часі та/або за колом осіб і має здійснюватися відповідно до вимог Конституції України. Отже, у такому випадку законом про Державний бюджет України припиняється на певний строк правове регулювання відносин у сфері соціального захисту, зупиняється дія механізму реалізації конституційних соціально-економічних прав громадян, що призводить до обмеження права на соціальний захист. Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму (частина третя статті 46 Конституції України), та порушується гарантоване у статті 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень. Відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Вказана позиція є преюдиціальною в силу згідно з пунктом 5 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007.
Більше цього, Законом України від 28.12.2007 №107-УІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" був викладений в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни".
Вказані зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 №107-УІ, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Отже, стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" діє у редакції, згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІУ мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
В статті 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
Враховуючи положення частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", суд першої інстанції визнав за можливе застосувати для визначення розміру місячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку судової колегії не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до частини 1 статті 65 Закону України від 20.12.2005, №3235-ІУ "Про Державний бюджет України на 2006 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2006 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 350,00гривень, з 1 квітня - 359,00гривень, з 1 жовтня - 366,00гривень.
Суд першої інстанції правомірно встановив, що згідно з частиною 1 статті 62 Закону України від 19.12.2006 №489-У "Про Державний бюджет України на 2007 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 380,00 гривень, з 1 квітня - 406,00 гривень, з 1 жовтня - 411,00 гривень.
Відповідно до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 №489-У "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Згідно з статтею 58 Закону України від 28.12.2007 року №107-УІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 470,00 гривень, з 1 квітня - 481,00 гривень, з 1 липня - 482,00 гривни, з 1 жовтня - 498,00 гривень.
Отже, розрахунок щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни необхідно здійснювати за наступною формулою:
Щомісячна державна соціальна допомога за 2006 рік дорівнює 1290,60грн.
Січень - березень (350,00 грн. х 30%) х 3 місяця = 3.15,00 грн.;
Квітень-вересень (359,00 грн. х 30%) х 6 місяців = 646,20 грн.;
Жовтень-грудень (366,00 грн. х 30%) х 3 місяця = 329,40 грн.
Щомісячна державна соціальна допомога за 2007 рік дорівнює 1442,70грн.:
Січень - березень (380,00 грн. х 30%) х 3 місяця = 342,00 грн.;
Квітень-вересень (406,00 грн. х 30%) х 6 місяців = 730,80 грн.;
Жовтень-грудень (411,00 грн. х 30%) х 3 місяця = 369,90 грн.
Щомісячна державна соціальна допомога за 2008 рік дорівнює 1289,70грн.:
Січень - березень (470,00 грн. х 30%) х 3 місяця = 423,00 грн.;
Квітень-червень (481,00 грн. х 30%) х 3 місяців = 432,90 грн.;
Липень-вересень (482 грн. х 30%) х 3 місяця = 433,80 грн.
Судом першої інстанції було встановлено, що позивач протягом 2006 - 2007 року не отримувала щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни, а за січень - вересень 2008 року позивачу було перераховано з 01.01.2008 до 01.04.2008 року - 47 гривень х 3 місяців = 141,00 грн. та з 01.04.2008 до 01.10.2008 року - 48,20 гривень х 6 місяців = 289,20 гривень; - всього 141,00+289,20=430,20грн. (а. с. 13).
Таким чином, відповідачем недоплачена позивачу щомісячна державна соціальна допомога дітям війни за 2006 рік у сумі 1290,60грн., за 2007 рік у сумі 1442,70грн. та за 2008 рік 1289,70грн. - 430,20грн. = 859,50грн.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника. безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.
Згідно з статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, на думку судової колегії, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом апеляційної інстанції не приймається до уваги. Так, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність поважних причин для поновлення пропущеного процесуального строку в частині позовних вимог щодо нарахування щомісячної соціальної допомоги повністю за 2006 рік та частковому задоволенню позовних вимог за 2007 рік, оскільки Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007 було офіційно опубліковано 27.07.2007, позивач звернувся до суду 16.09.2008, тому позовні вимоги щодо нарахування щомісячної держаної соціальної допомоги за 2007 рік, підлягають частковому задоволенню за період з вересня по грудень 2007 року у сумі 491,70грн.
Що стосується вимоги позивача про виплату щомісячної державної допомоги за період з січня 2008 року по вересень 2008 року, то у цій частині позов підлягає задоволенню у сумі 859,50грн.
Таким чином, на думку судової колегії, суд першої інстанцій вірно дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у сумі 1351,20 грн., з яких 491,70 грн. щомісячна грошова соціальна допомога за 2007 рік, 859,50 грн. щомісячна грошова соціальна допомога за 2008 рік.
При викладених обставинах, судова колегія Севастопольського апеляційного адміністративного суду вважає, що постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А.) від 14.10.08 у справі №2-а-2975/08/6 (№22а-1804/08) було прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А.) від 14.10.08 у справі №2-а-2975/08/6 (№22а-1804/08) підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
1.Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А.) від 14.10.08 у справі №2-а-2975/08/6 (№22а-1804/08) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя О.А.Щепанська
Судді Г.П.Ілюхіна
М.А.Санакоєва