СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
10.03.2009 |
Справа № 22-а-1803/08 |
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської О.А.,
суддів Ілюхіної Г.П. ,
Санакоєвої М.А.
секретар судового засідання Шелемет'єва О.В.
за участю представників сторін:
позивач: ОСОБА_1 - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;
представника відповідача: Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Трещова О.Р.) від 29.09.08 у справі № 2-а-2158/08/1 (№22а-1803/08),
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим (вул. Дм. Ульянова, 6, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95051)
про зобов'язання нарахування недоплаченної щомісячної соціальної допомоги,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.09.2008 року (суддя Трещова О.Р.) у справі №2а-2158/08/1 (№22а-1803/08) частково задоволено позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим про зобов'язання до нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги.
Суд визнав бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим стосовно невиплат ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги за період з серпня 2007 року по грудень 2007 року, за період з січня 2008 року по серпень 2008 року протиправною.
Суд відмовив у відновленні пропущеного строку для звернення до суду за 2006 рік та січень-липень 2007 року.
Суд зобов'язав Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим нарахувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження щомісячну державну соціальну допомогу за період з серпня 2007 року по грудень 2007 року у розмірі 619,63грн., за період з січня 2008 року по серпень 2008 року у розмірі 766,70грн.
Суд стягнув на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 01,70грн.
У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2008 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим.
Апеляційна скарга була мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права.
Представники сторін у судове засідання не з'явились, про причини неприбуття у судове засідання суд не повідомили. Про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належними чином.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач та відповідач викликались в судове засідання, але в суд не з'явились, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників сторін.
На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернувся з позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим про визнання дій відповідача протиправними, зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", стягнення з відповідача на користь позивача недоплачену щомісячну грошову соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка складає, в період з 01 січня 2006 року по серпень 2008 року - 3906,00грн.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково.
Перевіривши матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин і додержання норм матеріального та процесуального права при прийнятті судом першої інстанції постанови, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з представлених доказів в матеріалах справи та було встановлено судом першої інстанції, відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004, №2195-IV дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
ОСОБА_1, 23 травня 1938 року народження, є пенсіонером за віком, має статус дитини війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що відповідачем не спростовується. Виходячи із того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі й право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 Закону.
Відповідно до пункту 17 статті 77 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005р. № 3235-IV зупинена на 2006 рік дія статті 6 вказаного Закону.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19.01.2006 року № 3367-ІV пункт 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" виключений (набув чинності 02.04.2006), тобто дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2006 рік поновлена. Отже, в 2006 році перешкод для нарахування щомісячної державної соціальної допомоги в розмірах, передбачених, статтею 6 Закону не існувало.
Згідно з статтею 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 №489-V у 2007 році були внесені зміни, згідно яким підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Пунктом 12 статті 71 Закону №489-V зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Положення статті 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 №489-V, а також зупинення дії статті 6 на 2007рік, передбачене пунктом 12 статті 71 Закону України від 19.12.2006 №489-V визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007.
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007 положення пункту 12 статті 71, а також статті 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 09.07.2007.
Крім цього, Законом України від 28.12.2007 №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" змінена і містить норму, що до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Однак ці зміни, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є діючою.
Розмір підвищення, який щомісячно сплачується дітям війни згідно зі статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" розраховується на підставі мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначений частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Зазначена норма Закону введена в дію згідно із Законом України від 25.03.2005 №2505-IV.
Але, приймаючи до уваги те, що відповідно до частини 4 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, та відповідно до частин 1, 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи має застосовуватись принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд вважає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання підвищення пенсії основані на принципі юридичної визначеності.
Відповідно до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 №489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058 з 01 квітня та з 01 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Таким чином, при визначенні розміру щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни в 2006, 2007 та 2008 роках необхідно керуватись статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а не положеннями Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", які визнані неконституційними, та положеннями Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", які фактично не позбавили осіб, отримувати зазначену соціальну допомогу.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем за 2006 та 2007 роки не отримувалася щомісячна державна соціальна допомога дітям війни, що підтверджується розпорядженнями на перерахунок пенсій з 01.01.2006 року та 01.01.2007 року, а за січень - серпень 2008 року позивачу було перераховано з 01.01.2008 до 01.07.2008 року 272,00 гривні (47,00грн. *6) та з 01.07.2008 до 01.09.2008 - 96,40 гривень (48,20грн.*2), а всього 378,40грн. (272,00грн.+96,40грн.), що підтверджується розпорядженнями на перерахунок пенсій з 01.01.2008 року та 01.07.2008 року.
Таким чином, відповідачем недоплачена позивачу щомісячна державна соціальна допомога дітям війни за 2006 рік у сумі 1290,60грн., за 2007 рік у сумі 1453,71грн. та за 2008 рік 766,70грн. (1145,10грн.-378,40грн.).
Суд першої інстанції також вказав, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, у тому числі той, що підтверджений судовим рішенням. Така відсутність коштів не може бути визнана як виключна обставина, та це є порушенням пункту 1 статті 6, статті 13 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України від 11.09.1997 року, про що також зазначено в Рішенні Європейського суду з прав людини Справа "Жовнер проти України" від 29.06.2004 року.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність поважних причин для поновлення пропущеного процесуального строку в частині позовних вимог щодо нарахування щомісячної соціальної допомоги повністю за 2006 рік.
Тому стягненню з відповідача підлягає сума виплат за 2007 з урахуванням строків звернення до суду за період з:
серпня - грудень 2007 року у розмірі 619,63грн., виходячи з наступного розрахунку:
серпень - вересень 2007 року (406,00грн.+ (406,00грн. * 1%) * 30% * 2 місяця = 246,04грн.;
жовтень - грудень 2007 року (411,00грн. + (411,00грн.* 1%) * 30% * 3 місяці = 373,59грн.
За період з січня 2008 року по серпень 2008 року у розмірі 766,70грн., оскільки відповідачем частково здійснено виплати за 2008 рік, що було встановлено судом першої інстанції.
При викладених обставинах, судова колегія Севастопольського апеляційного адміністративного суду вважає, що постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Трещова О.Р.) від 29.09.08 у справі № 2-а-2158/08/1 (№22а-1803/08) було прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Трещова О.Р.) від 29.09.08 у справі № 2-а-2158/08/1 (№22а-1803/08) підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
1.Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Трещова О.Р.) від 29.09.08 у справі № 2-а-2158/08/1 (№22а-1803/08) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя О.А.Щепанська
Судді Г.П.Ілюхіна
М.А.Санакоєва