Головуючий в 1 інстанції - Хрімлі О.Г.
Суддя-доповідач - Нікулін О.А.
Україна
ДОНЕЦЬКІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2008 року Справа №22-а-8875/08
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Нікуліна О.А.
Суддів: Сіваченка І.В.
Дяченко С.П.
При секретарі Шептульовій С.Ю.
за участю:
позивача не з*явився
представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Донецького обласного військового комісаріату на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2008 року за позовом ОСОБА_2 до Донецького обласного військового комісаріату «про визнання незаконними дій та стягнення грошової компенсації за не отримане продовольче забезпечення,-
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2008 року у повному обсязі задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 до Донецького обласного військового комісаріату про визнання незаконними дій та стягнення грошової компенсації за не отримане продовольче забезпечення.
Своєю постановою суд визнав незаконними дії відповідача щодо відмови здійснити розрахунок та сплату грошової компенсації за не отримане продовольче забезпечення за період 11 березня 2000 року по 11 вересня 2006 року.
З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач по справі та звернувся з апеляційною скаргою не неї. В скарзі відповідач вказав, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, внаслідок чого неправильно вирішив справу, у зв*язку з цим постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, яким слід відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню за наступних підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що згідно витягу із наказу Міністерства Оборони України від 19.07.2006 року № 210 підполковника ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з правом носіння військової форми одягу, звільнено у запас за п. 67 п. п. «в» Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, у зв'язку із скороченням штатів.
Під час служби у Збройних Силах України позивач знаходився на всіх видах забезпечення в Донецькому обласному воєнному комісаріаті, у тому числі на продовольчому забезпечені.
Згідно з ч. 2 ст. 9 зазначеного Закону (редакція від 2004 року, яка діяла на момент звільнення) військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або, за бажанням військовослужбовця, грошову компенсацію замість них.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 цього Закону, порядок і розміри грошового і матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта грошових заходів.
Постановою Кабінету Міністрів України № 316 від 12 березня 1996 року «Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ» (яка втратила чинність, але діяла на момент проходження ОСОБА_2 кадрової військової служби у Збройних Силах України) затверджено норми забезпечення продовольчими пайками та встановлено розмір грошової компенсації за продовольчі
пайки. Відповідно до вказаної постанови позивач до 10 березня 2000 року забезпечувався продовольчим пайком за нормою № 7 згідно посади. З 29.03.2002 року по 11.09.2006 року позивач повинен був забезпечуватися продовольчим пайком за нормою № 1.
Відповідно до п. 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» дія частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового права зупинено.
Таким чином, з 11 березня 2000 року позивач не отримував ні продовольчих пайків, ні грошової компенсації замість них.
Згідно довідки від 12.09.2007 року НОМЕР_1, про те, що з 11 березня 2000 року видача продовольчих пайків ОСОБА_2 не проводилася, у зв'язку із зупиненням його видачі.
В той же час, в ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено, що держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі. Вказана норма Закону не скасована і її дію ні чим не зупинено, таким чином вона є обов'язковою.
Крім того, згідно з положеннями Конституції України ніхто не має право обмежувати військовослужбовців і членів їх сімей в правах і свободах, встановлених чинним законодавством.
Таким чином, у зв'язку з тим, що дія норми № 7, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів № 316 від 1996 року припинена, позивача повинні були перевести на іншу норму продовольчого забезпечення. Оскільки найменшу вартість всіх норм продовольчого забезпечення має загальновійськова норма № 1, тому позивача повинні були забезпечувати відповідно до цієї норми, Постановою Кабінету Міністрів України № 426 від 29 березня 2002 року.
Висновки суду першої інстанції щодо наявності обов*язку у відповідача здійснити розрахунок та виплату компенсації за не отримане продовольче забезпечення є помилковими, оскільки суд до правовідносин, що виникли між сторонами, не застосував нормативно-правові акти, якими ці правовідносини врегульовано.
Положеннями частини другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон) було встановлено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них. Положеннями частини четвертої статті 9 Закону було встановлено, що порядок і розміри забезпечення військовослужбовців та компенсації замість продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог статті 9 Закону була прийнята постанова Кабінету Міністрів від 12 березня 1996 року №316 "Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ " (далі - постанова №316). Положеннями пункту 1 постанови № 316 були затверджені та введені в дію з 01 березня 1996 року норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України. Згідно із цими нормами військовослужбовці Збройних Сил України забезпечувалися за рахунок Держави продовольчими пайками за нормою № 7. З прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 426 "Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації" (далі-постанова №426) дію постанови №316 було скасовано. На підставі постанови № 426 у Міністерстві оборони України було розроблено Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час, яке було затверджене наказом Міністра оборони України від 09.12.02 № 402 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 20.12.02 за № 992/7280. Відповідно до вимог пункту 2.1 цього Положення встановлено, що забезпечення військовослужбовців продовольством здійснюється за нормами харчування військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженими постановою № 426. Згідно норм забезпечення, затвердженими постановою № 426 не передбачено забезпечення продовольчим забезпеченням та видачу пайків особам офіцерського складу.
Таким чином військовослужбовці Збройних Сил України повинні були забезпечуватися продовольчими пайками за нормою № 7 з 12 березня 1996 року по 29 березня 2002 року і тому позивач мав право на отримання продовольчих пайків за період з 11 березня 2000 року по 29 березня 2002 року, а не по 11 вересня 2006 року, як він стверджує. Але за вказаний період позивач не може отримати продукти в натурі або грошову компенсацію замість них, так як дію частини другої статті 9 Закону у частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або грошової компенсації замість них призупинено на підставі пункту 2 Закону України від 27 лютого 2000 року № 1459-ІП "Про деякі заходи щодо
економії бюджетних коштів " (далі - Закон 1), який набрав чинності 11 березня 2000 року, що призвело до втрати військовослужбовцями права на отримування продуктів харчування в натурі або грошової компенсації замість них. Закон 1 не скасований, Конституційним Судом України неконституційним не визнаний, а тому він діє і положення частини третьої статті 22 Конституції України у цьому випадку не можуть бути застосовані.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дотримався норм матеріального права під час вирішення справи, постанова суд підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів ,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Донецького обласного військового комісаріату на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2008 року за позовом ОСОБА_2 до Донецького обласного військового комісаріату «про визнання незаконними дій та стягнення грошової компенсації за не отримане продовольче забезпечення» - задовольнити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2008 року - скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Донецького обласного військового комісаріату про визнання дій незаконними та стягнення компенсації за не отримане продовольче забезпечення - відмовити.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 30 жовтня 2008 року.
Постанова у повному обсязі складена 31 жовтня 2008 року.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення, а в разі складання і проголошення вступної та резолютивної частин постанови, з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий: О.А.Нікулін
Судді: /підписи/ І.В.Сіваченко
С.П.Дяченко
З оригіналом згідно.
Суддя: