ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2009 р. | № 05/5012 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: |
головуючого, судді | Плюшко І.А., |
суддів | Разводової С.С., Бернацької Ж.О. |
розглянувши касаційну скаргу Уманського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного управління № 2 |
на | постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.12.08р. |
у справі | № 05/5012 |
за позовом | ПП "Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство "Черкасиліфт" |
до | Уманського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного управління № 2 |
про | стягнення 12824,48 грн. |
За участю представників сторін
від позивача Богославець Р.І. дов. від 09.12.08р. № 10/2528; Рогоза В.В. дов. від 08.08.08р. № 08/1251,
від відповідача Ковалюк О.І. дов. № 14 від 20.01.09р.; Давидов В.М. дов. від 20.01.08р. № 15
В С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство «Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство «Черкасиліфт»звернулося до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Уманського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного управління № 2 заборгованості в розмірі 12 824, 48 грн.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 11.11.2008 року у справі № 05/5012 (судді: Міщенко П.К., Мельник С.М.. Яковлєв М.Л.) вимоги ПП «Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство «Черкасиліфт»задоволено повністю; стягнуто з виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного управління № 2 на користь Приватного підприємства «Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство «Черкасиліфт»12 824, 48 грн. боргу, 128, 24 грн. державного мита, 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.12.2008 року у справі № 05/5012 (судді: Міщенко П.К., Мельник С.М.. Яковлєв М.Л.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне управління № 2 звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 11.11.2008 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.12.2008 року та припинити провадження у справі, посилаючись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28.12.2007 року між сторонами по даній справі укладено договір № 2 на надання послуг з технічного обслуговування ліфтів та виконання робіт з ремонту ліфтів (Договір), згідно умов якого позивач зобов'язується надавати відповідачу послуги з технічного обслуговування (регламентні роботи) та виконувати роботи з ремонту ліфтів (місячні та квартальні ремонти) на об'єктах останнього згідно з Договірними цінами та графіками проведення ремонтних робіт, які є невід'ємними частинами цього Договору, а відповідач зобов'язується оплатити позивачу зазначені послуги та ремонтні роботи в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені цим Договором.
Відповідно до п. 8.1 Договір діє з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року.
Підставою звернення ПП «СРБП «Черкасиліфт»з позовною заявою до Уманського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного управління № 2 про стягнення заборгованості в розмірі 12 824, 48 грн. стало невиконання відповідачем своїх зобов'язань по здійсненню розрахунків за виконані у вересні 2008 року роботи відповідно до умов вищевказаного договору та відмова Уманського ВЖРЕУ № 2 від підписання акту № 5002-09, направленого позивачем в адресу відповідача супровідним листом № 1/1997 від 30.09.2008 року.
Згідно статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 7 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Суди встановили, що згідно п. 1.2 Договору передбачено, що виконавець (позивач) забезпечує виконання робіт по технічному нагляду в терміни, передбачені вимогами нормативних документів України, Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів (ПББЕЛ), виконує місячні (МР), квартальні ремонти (Кв.Р) в терміни, зазначені в графіках робіт, проводить заміну комплектуючих виробів та деталей в обсязі, зазначеному в наказі Держжитлокомунгоспу України від 10.08.04 року № 150 із змінами, звільнення пасажирів з кабін ліфтів, що зупинились, позапланові ремонти за викликом у разі зупинки чи перебоїв у роботі ліфтів.
Пунктом 1.4 Договору передбачено, що технічне обслуговування та ремонт ліфтів не включає роботи по заміні чи доробці вузлів і електричних схем, які не забезпечують безпечну експлуатацію і рекомендовані Держнаглядохоронпраці України та заводами-виробниками для виконання Держжитлокомунгоспом України, роботи по ліквідації наслідків аварій, вандалізму, розкрадання, по окремих замовленнях, експертні обстеження та капітальні ремонти ліфтів.
Згідно листа № 270 від 25.07.2008 року, відповідач надіслав на адресу позивача пропозицію про розірвання договору № 2 від 28.12.2007 року на надання послуг з технічного обслуговування ліфтів та виконання робіт з ремонту ліфтів.
Натомість як зазначив суд попередньої інстанції, згоди щодо розірвання вказаного договору сторони не досягнули, що і стало причиною виникнення спору.
Відповідно до розділу 3 Договору, виконавець (позивач) зобов'язаний своєчасно, за графіком, виконувати комплекс ремонтних, регламентних робіт по технічному обслуговуванню і ремонту ліфтів згідно з Договірними цінами, навченим і атестованим персоналом. Усувати неполадки в роботі ліфтів без заміни основних вузлів і деталей, силами аварійної служби або чергових електромеханіків, без додаткової оплати.
Крім того, суди попередніх інстанцій встановили, що графіки виконання робіт згідно даного Договору затверджені 02.01.2008 року та отримані відповідачем 15.01.2008 року; згідно п. 2.1. щомісячна вартість робіт по Договору узгоджується сторонами на підставі відомості № 1, яка є невід'ємною його частиною та складається з суми ремонту і повного технічного обслуговування ліфтів - 13 060, 36 грн. та суми ПДВ - 2 612, 02 грн., а всього по Договору в місяць з ПДВ - 15 672, 38 грн.; згідно відомості № 1 до Договору № 2, що діє з 01.01.2008 року, під час розрахунку вартості робіт на об'єктах, згідно переліку вказаному у відомості, за основу взято вартість базового ліфта, в/п 320-400 кг, 0,71 м/с, 9 поверхів, яка склала 395,93 грн. Вказана відомість підписана сторонами та скріплена печатками 28.12.2007 року.
Суд апеляційної інстанції вказав, що відповідач наголошував на тому, що позивач у вересні 2008 року роботи по Договору взагалі не виконував, оскільки позивач не мав доступу до ліфтів, що підлягали обслуговуванню; відповідач уклав договір з TOB «Укрбудспецмонтаж»№ 2 від 01.09.2008 року, яким і виконувались у вказаний період роботи, на підтвердження чого посилався на акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) за вересень 2008 року, виписку із графіка виконання робіт на ліфтах за вересень 2008 року, платіжне доручення № 617 від 14.10.2008 року, перелік робіт за вересень 2008 року(копії наявні в матеріалах справи); позивач стверджував виконання робіт за вересень 2008 року працівниками (Гуличко O.A., Олійниченко М.І.), які відповідними наказами у вересні були зараховані на роботу в TOB «Укрбудспецмонтаж».
Крім того, суди встановили, що за вказаними відповідачем особами закріплялися бригади, які виконували ремонтні роботи (на дільниці № 5) згідно умов укладеного договору, а копії витягів із журналів проведення ремонтів ліфтів свідчать про те, що починаючи з 08.09.2008 року Гуличко O.A. та з 05.09.2008 року Олійниченко М.І. роботи по Договору № 2 від 28.12.2007 року не виконували, натомість виконувались вони зовсім іншими особами, працівниками ПП «СРБП «Черкасиліфт».
Крім цього, суд попередньої інстанції зауважив, що заявник апеляційної скарги звернув увагу на те, що позивачем не вказано які саме роботи у вересні проводились і вартість цих робіт, не наданий обґрунтований розрахунок суми заборгованості, не надано доказів списання витратних матеріалів по відомості матеріального звіту.
Відповідно до ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Згідно п. 1.3 Договору при виконанні Договору Сторони керуються діючим законодавством України, «Правилами будови і безпечної експлуатації ліфтів України-99»(ПББЕЛ-99), «Положенням про систему технічного обслуговування і ремонт ліфтів КД 36.1-001-2000», «Положенням про технічне обслуговування, ремонт та реконструкцію (відновлення) систем ОДС (ДСС)», «Положенням про порядок повторного використання та обліку вузлів, деталей, матеріалів ліфтовими спеціалізованими організаціями», затвердженим Комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України 24.01.2000 року, Державним стандартом 22845-85 «Ліфти електричні, пасажирські, вантажні. Правила організації виробництва і приймання монтажних робіт», міждержавним стандартом ГОСТ 22011-95 «Лифты пассажирские и грузовые. Технические условия», «Порядком встановлення вартості технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації»та «Особливими умовами» до цього Договору.
В п. 2.6 Договору сторони передбачили, що до 5-го числа кожного місяця Замовник (відповідач) перераховує на р/р Виконавця (позивач) в порядку попередньої оплати 15% від місячної вартості договірних робіт за поточний місяць, для закупки запасних частин; до 25 числа поточного місяця Виконавець надає Замовнику акти виконаних робіт з відміткою дати їх передачі.
Суди зазначили, що попередня оплата згідно з умовами Договору відповідачем не здійснювалась; щомісячна вартість робіт по Договору узгоджена сторонами на підставі відомості № 1, яка є невід'ємною частиною договору в сумі 15 672, 38 грн. з ПДВ; відомість № 1 підписана обома сторонами, скріплена печатками, визначає обсяги робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів та вартість робіт окремо по кожному об'єкту.
Відповідно до п. 2.8 Договору Замовник перевіряє правильність складання актів з додатками до Договору, підписує їх, і посвідчує печаткою, на протязі 3-х днів з дня одержання, три примірники актів повертає Виконавцю і до 10-го числа наступного за звітним місяця, Замовник сплачує на підставі підписаних актів виконаних робіт на р/р Виконавця вартість виконаних робіт, з урахуванням внесеного авансу.
Суди встановили, що акт № 5002-09 приймання наданих послуг з технічного обслуговування ліфтів та виконання робіт з ремонту ліфтів за вересень 2008 року по Договору № 2 від 28.12.2007 року надіслано позивачем на адресу відповідача 01.10.2008 року та отримано останнім 03.10.2008 року. В супровідному листі № 1/1997 від 30.09.2008 року до акту № 5002-09 зазначається, що з акту виключено вартість непрацюючого ліфта в ж/буд. по вул. Леніна, 31 (1 п.) та вартість аварійних викликів, які не виконувались на всіх ліфтах з 09.09.2008 року по 30.09.2008 року.
Як зазначив суд апеляційної інстанції, відповідно до посилань позивача сума виконаних робіт за вересень 2008 року склала 12 824, 48 грн., оскільки у вересні 2008 року відповідач втрутився в роботу позивача та не дав змоги виконувати роботи з ліквідації аварійних викликів, шляхом залучення до виконання вказаних робіт TOB «Укрбудспецмонтаж». Вищевказані обставини зумовили перерахунок та зменшення вартості робіт, передбаченої та узгодженої сторонами договору. За таких обставин, відповідачем порушено вимоги ч. 1 ст. 850 ЦК України, згідно якої замовник зобов'язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду.
В Додатку до Договору № 2 від 28.12.2007 року - Відомість № 1 обсягів робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів, підписана сторонами та скріплена печатками, міститься точний перелік об'єктів, на яких позивач зобов'язався виконувати роботи, модель ліфта на кожному об'єкті, коефіцієнт форми обслуговування, кількість поверхів у кожному будинку, роки виготовлення ліфтів, коефіцієнт ІМС, тип кожного ліфта, коефіцієнт кількості поверхів, коефіцієнт, що враховує збільшення витрат на технічний огляд недиспетчеризованих ліфтів за формами обслуговування, вартість базового ліфта визначена в сумі 395, 93 грн., вирахувано вартість обслуговування та ремонту кожного ліфта як з ПДВ так і без урахування ПДВ.
Згідно пункту 2.1 «Порядку встановлення вартості технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації», затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 9 листопада 2006 р. № 369, вартість технічного обслуговування ліфтів у житлових будинках за місяць визначається як добуток від ціни технічного обслуговування базового ліфта на коефіцієнти складності, що враховують кількість поверхів, типи ліфтів, термін експлуатації ліфтів, форми їх обслуговування, умови експлуатації ліфтів, наявність системи диспетчеризації та параметри, наведені в додатках 1 - 4 до цього Порядку.
Відповідно до п. 2.3 Порядку, вартість технічного обслуговування ліфтів не включає суми витрат на: роботи капітального ремонту, передбачені наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10.08.2004 року № 150 «Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд», зареєстрованим Міністерством юстиції України 21 серпня 2004 року за № 1046/9645; будівельні та електромонтажні роботи, передбачені зазначеним наказом; роботи, пов'язані із заміною чи доробкою вузлів та електричних схем, які не відповідають вимогам безпечної експлуатації ліфта; роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварій, навмисного пошкодження, порушень правил експлуатації та норм енергопостачання, крадіжок обладнання; експертні обстеження та повні періодичні планові та позачергові технічні огляди.
В акті № 5002-09, що направлявся на адресу відповідача вказувався: договір № 2 від 28.12.2007 року, сторони договору, точний перелік об'єктів, вартість по кожному об'єкту виконаних робіт, та на підставі чого складено акт, а саме: відомість № 1 обсягів робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів.
Суд попередніх інстанцій встановили, що до акту № 5002-09 не включено вартість непрацюючого ліфта в ж/буд. по вул. Леніна, 31 (1 п.) та вартість аварійних викликів, які не виконувались на всіх ліфтах з 09.09.2008 року по 30.09.2008 року.
В Коригуванні обсягів наданих послуг з технічного обслуговування ліфтів та виконання робіт з ремонту ліфтів за вересень 2008 року по КП ВЖ «РЕУ № 2»м. Умань за підписом начальника виробничо-технічного відділу ПГІ «СРБП «Черкасиліфт»Богословець Р.І., яке міститься в матеріалах справи, вказуються об'єкти, відображається розрахунок коригування, сума, яку не враховано без ПДВ та із зазначенням ПДВ по кожному об'єкту.
Судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що відповідач (заявник апеляційної скарги) безпідставно відмовився від підписання акта № 5002-09 та оплати виконаних позивачем робіт за вересень 2008 року по договору № 2 від 28.12.2007 року, посилаючись в своїх поясненнях на те, що в акті не вказано перелік робіт і вартість цих робіт; договір № 2 від 28.12.2007 року станом на 01.09.2008 року не визнано в установленому законом порядку розірваним, та не надано жодних належних доказів невиконання позивачем передбачених Договором робіт.
Щодо тверджень відповідача про те, що суд першої інстанції необґрунтовано не розглянув зустрічної позовної заяви № 350 від 03 листопада 2008 року про розірвання вищевказаного Договору з 01 вересня 2008 року, оскільки позов про розірвання Договору пов'язаний з первісним позовом про стягнення заборгованості за вересень 2008 року, а тому порушив норми процесуального права, а саме ст. 60 ГПК України, суд попередньої інстанції правильно зазначив, що стаття 60 Господарського процесуального кодексу України не покладає на суд першої інстанції обов'язок розглянути зустрічний позов разом із первісним.
Крім цього, як зазначив апеляційний суд, матеріали справи № 05/5012 не містять жодних доказів звернення відповідача з зустрічною позовною заявою та жодного прийнятого місцевим господарським судом по даній справі з цього приводу процесуального документа.
Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для її зміни або скасування не має.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1115, 1117 , 1119 - 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Уманського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного управління № 2 залишити без задоволення.
2. Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.12.08р. по справі № 05/5012 залишити без змін.
Головуючий, суддя І.А. Плюшко
Судді С.С. Разводова
Ж.О. Бернацька