ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 12 березня 2009 р.                                                                                    № 14/102  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

            Головуючого судді                                    Кочерової Н.О.

            суддів                                                          Мамонтової О.М.

                                                                                 Черкащенка М.М.

За участю представників сторін:

від позивача Гавазюк Г.В. (дов. від 04.03.09р.)

від відповідача не з'явилися

розглянувши касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 на рішення господарського суду м. Києва від 10.09.08р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.08р.

у справі № 14/102

за позовом ВАТ Фірма "Євго", м. Одеса

до Суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1, м. Київ

про стягнення 35 136,12грн.

                                                 В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду м. Києва від 10.09.08р. у справі № 14/102 (суддя Нарольський М.М.) повністю задоволено позовні вимоги ВАТ Фірма "Євго" до суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 35 136,12грн., з відповідача на користь позивача стягнуто 29 800грн. основного боргу, 5 336,12грн. інфляційних витрат, 351,36грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.08р. (головуючий Мартюк А.І., судді Зубець Л.П., Лосєв А.М.) вказане рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення від 10.09.08р. та постанову від 10.12.08р. скасувати, справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 837, ч. 1 ст. 850 Цивільного кодексу України, ст. 67 Господарського кодексу України та ст.ст. 33, 38, 43, 77, ч. 3 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

01.08.07р. між Відкритим акціонерним товариством Фірма "Євго" (Замовник) та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (Виконавець) укладено генеральний договір про надання юридичних послуг № 70-07 строком на 4 місяця, яким виконавець зобов'язався надавати послуги, що передбачені п. 2.2 договору, а замовник - сплачувати ці послуги згідно умов договору.

Пунктом 2.2 договору виконавець зобов'язувався, зокрема, розробляти та складати заяви, скарги та інші документи правового характеру, в тому числі з питань, що виникають в процесі діяльності акціонерного товариства, приймати участь в роботі по укладенню господарських договорів, підготовці висновків про їх юридичну обгрунтованість, в розробці умов колективного договору; надавати консультації та роз'яснення з юридичних питань, письмові та усні довідки щодо законодавства; здійснювати представництво в суді, інших державних органах, перед громадянами та юридичними особами; надавати юридичну допомогу замовнику, у т. ч. з питань застосування законодавства про бухгалтерський облік; здійснювати правове забезпечення господарської та зовнішньоекономічної діяльності замовника.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що розмір щомісячної оплати визначається виходячи з обсягів виконаної роботи. Вартість кожної послуги обговорюється в додатку № 1 до договору.

Оплата робіт здійснюється авансом згідно виставленого рахунку, кінцевий розрахунок проводиться після підписання акту виконаних робіт. Відповідач повинен виконати роботи до 01.12.07р. У разі невиконання відповідачем зобов'язань протягом двох місяців, сплачений аванс підлягає поверненню позивачеві на протязі трьох робочих днів (п. 4.2, 4.3, 4.4 договору).

Платіжними дорученнями № 1654 від 17.08.07р., № 1966 від 03.10.07р. позивач у виконання умов договору сплатив відповідачеві 29 800грн. Рішенням господарського суду міста Києва від 28.03.08р. у справі  № 1/66 (яке набрало законної сили) встановлено, що в графах "призначення платежу" зазначених платіжних доручень була допущена помилка і фактично платежі перераховувались в якості авансу за договором № 70-07 від 01.08.07р.

Відповідач зобов'язання за договором не виконав, послуги не надав.

Рішенням господарського суду м. Києва від 10.09.08р. у справі № 14/102, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.11.08р., позов ВАТ Фірма "Євго" про стягнення 29 800грн. боргу та 5 336,12грн. інфляційних збитків, нарахованих з 1 грудня 2007 року по 1 червня 2008 року, задоволено повністю.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суди повно та всебічно дослідили матеріали справи і дійшли правильного висновку, що ненадання послуг за договором від 01.08.07р. є підставою для повернення грошових коштів та обґрунтовано стягнули з відповідача сплачений аванс, з урахуванням збитків від інфляції за вказаний позивачем період.

Не знайшли свого підтвердження і доводи заявника касаційної скарги щодо порушень судом апеляційної інстанції п. 2 ч. 3 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, як  вбачається з матеріалів справи ухвалу від 29.10.08р. про прийняття апеляційної скарги до розгляду та ухвалу від 19.11.08р. про відкладення розгляду апеляційної скарги Київським апеляційним господарським судом було відправлено суб'єкту підприємницької діяльності –фізичній особі ОСОБА_1 за адресою, вказаною нею в апеляційній скарзі, 30.10.08р. та відповідно 21.11.08р., тобто з дотриманням п'ятиденного строку, встановленого ст. 87 Господарського процесуального кодексу України для розсилання рішень та ухвал.

Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 1117, 1119 –11111  Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -                                

                                    П О С Т А Н О В И В:    

         Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду м. Києва від 10.09.08р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.08р. у справі № 14/102 у справі № 14/102 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                           Н.О. Кочерова

Судді:                                                                                  О.М. Мамонтова                                                                   

                                                                                            М.М. Черкащенко