2Головуючий у 1 інстанції -  Ковальов  В.М.

Суддя-доповідач - Нікулін   О.А.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                                                   УХВАЛА

   Іменем України

11  березня     2009  року                                                                                                      справа № 2-а-96/08/1201

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

          В С Т А Н О В И Л А :

                У  жовтні    2008 року позивач   ОСОБА_1    звернувся    до   Алчевського    міського  суду   Луганської  області      з позовом до відповідача  Управління  праці  та  соціального  захисту  населення    Алчевської  міської  ради    про  визнання  протиправною  бездіяльності   та   стягнення   недоотриманих  сум  на оздоровлення за  період  2002-2008  роки,  виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на день фактичної виплати.

                Постановою  Алчевського   міського  суду   Луганської  області     від 31  жовтня     2008 року позов    ОСОБА_1    до Управління праці та соціального захисту населення  Алчевської  міської  ради    про визнання  протиправно  бездіяльності     та  стягнення   недоотриманих  сум      на оздоровлення за  період  2002-2008  роки,  було задоволено  частково.  Стягнуто  з   Управління  праці   та  соціального  захисту  населення   Алчевської  міської  ради     на  користь  ОСОБА_1  недоотримані  суми  щорічної  допомоги  на  оздоровлення   за   2003-2005  та  2007  роки  у  розмірі 4 713  грн.

                Не погодившись з таким рішенням, сторони     подали   апеляційні  скарги, в якій Управління праці та соціального захисту населення  Алчевської  міської  ради  просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме виходячи з існуючих фінансових можливостей, держава гарантує виплату зазначеної допомоги в розмірі, встановленому в Постанові КМУ № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  та  Постанови  КМУ  №562   від  12.07.2005  року «Про   щорічну   допомогу  на  оздоровлення  особам,    які  постраждали   внаслідок   Чорнобильської   катастрофи». Тому всі виплати передбачені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у тому числі виплати щорічної допомоги на оздоровлення, і які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати, виплачується у розмірах, встановлених вказаною постановою КМУ,  а   позивач   в   своїй  апеляційні  скарзі  просить  скасувати  постанову  суду  першої  інстанції  та   постановити  нове  рішення,   яким   визнати  неправомірною  бездіяльність   відповідача    та  стягнути   на  його  користь   недоплачену  щорічну  допомогу   за  оздоровлення  за 1999-2008  роки   у  розмірі  15 661,50  грн.              

                Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення  Алчевської  міської  ради      як особа, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (надалі  ЧАЕС),  1   категорії,  3 групи,  у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, передбачена щорічна грошова допомога на оздоровлення   в розмірі   чотирьох  мінімальних заробітних плат, при цьому розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати становив:  з 01 січня 2002 року - 140 гривень, з 01 квітня 2002 року - 165 грн.; з 01 січня 2003 року - 185 грн., з 01.12.2003 року - 205 грн., з 01 вересня 2004 року - 237 грн.; з 01 січня 2005 року - 262 грн., з 01 квітня 2005 року - 290 грн., з 01 липня 2005 року - 310 грн., з 01 вересня 2005 року - 332 грн.; з 01 січня 2006 року - 350 грн., з 01 липня 2006 року - 375 грн., з 01 грудня 2006 року - 400 грн., з  01.01.2007  року -400грн., з  01.04.2007  року-420  грн., з  01.10.2007  року -460  грн.,  з  01.01.2008  року - 515 грн., 01.04.2008 року - 525  грн.

                                         В порушення зазначених норм відповідачем щорічна допомога у визначеному розмірі позивачеві не нарахована і не сплачена. Фактично нараховано та сплачено:   за  2002  рік - виплачена  у  січні   2003  року  у  розмірі 21,50  грн.;  за  2003  рік - виплачена  у  грудні  2003   року  у  розмірі   21,50  грн.; за 2004 рік - виплачена у   грудні   2004  року у розмірі 21,50 грн.; за 2005 рік - виплачена  у грудні  2005  року у розмірі 90  грн.; за  2006 рік - виплачена у  лютому    2007  року у розмірі 90 грн.; за  2007 рік -   виплачена   у грудні    2007  року   у  розмірі  90  грн.  (а.с. 13)

                                         Крім того, суд першої інстанції послався на те, що дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно із п. 37 ст. 77 Закону України N 3235-IV (3235-15) від 20.12.2005 р. “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, який до теперішнього часу не визнаний неконституційним Конституційним Судом України, тому в задоволенні вимог щодо недоотримання коштів на оздоровлення за 2006 рік було відмовлено.

                                         На підставі пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсації і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 6-рп від 09.07.2007 року.

                                         Таким чином судом першої інстанції було встановлено, що фактично за період з 2003-2005 роки та за 2007 рік відповідачем було недоплачено позивачеві сума щорічної разової допомоги у розмірі: 4 713   грн.       

                Сторони  до  судового  засідання  не  з'явилися.

                Представник    позивача   у  судовому  засіданні  заперечував  проти  доводів   вказаних   в  апеляційній  скарзі  відповідача   та  просив  постанову   суду  першої  інстанції  залишити  без  змін.

              Заслухавши доповідь судді-доповідача,  перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних   скарг, колегія суддів вважає, що   апеляційні  скарги  підлягають  залишенню  без  задоволення,  а  постанова   суду  першої   інстанції  без  змін.

                Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що ОСОБА_1.   є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС   1   категорії,   3  групи,  що підтверджується копією посвідчення   серія НОМЕР_1,  виданого 28 серпня    1997  року (а.с. 8).

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) передбачена щорічна допомога на оздоровлення, особам віднесеним до першої і другої категорії - чотирьох мінімальних заробітних плат.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення Управління керувалося постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - постанова № 836), якою розмір такої допомоги встановлений для 1 категорії,   3  групи   в 21,50 грн., а з 2005 року - постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - постанова № 562), якою розмір такої допомоги встановлений в 90 грн.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

                Зазначеними постановами №№ 836, 562 усупереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для    першої     категорії  3  групи   - 21,50 гривень та з 2005р. 90 грн. відповідно.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на   2003, 2004, 2005  та   2007  роки, а не постанови №№ 836, 562.

                Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 21,50 гривень за період 2003-2004р.р. та 90 гривень за період 2005, 2007 р.р. суд першої інстанції обґрунтовано визнав не правомірними.

Керуючись статтями 184, 195, 196,  п.  1  ч.  1  198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги   Управління  праці  та  соціального  захисту  населення  Алчевської  міської  ради   Луганської    області  та  ОСОБА_1  на  постанову   Алчевського  міського  суду   Луганської  області   від   31  жовтня 2008  року   у    справі  № 2-а-96/08 - залишити  без  задоволення.

Постанову  Алчевського  міського  суду   Луганської  області   від   31  жовтня 2008  року   у    справі  № 2-а-96/08 -  залишити  без  змін.

                Ухвала  набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення її в повному обсязі.

                Головуючий:                                                                                                  О.А.Нікулін

                                                                    /підписи/

                Судді:                                                                                                                 С.П.Дяченко

                                                                                                                                             І.В.Сіваченко

З  оригіналом  згідно.

                                Суддя: