№ 2-а -57/2009
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 лютого 2009 року м.Маріуполь
Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Ткаченко Т.Б., при секретарі Чудіной Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради
- про визнання відмови щодо виплати щорічної компенсації на оздоровлення неправомірною, стягнення недоотриманих сум щорічної компенсації на оздоровлення за 2003-2008 роки,-
В С Т А Н О В И В :
В січні 2009 року позивач звернувся з позовною заявою до Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради про визнання відмови щодо виплати щорічної компенсації на оздоровлення неправомірною, стягнення недоотриманих сум щорічної компенсації на оздоровлення за 2003-2008 роки згідно ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи» в сумі 7445,50 грн. та зобов'язання виплачувати цю допомогу в розмірі встановленому вказаним Законом в майбутньому.
В судовому засіданні в обґрунтування своїх вимог позивач пояснив, що він являється особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом 3-ї групи, внаслідок захворювань, пов'язаних з участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, і
згідно ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. В порушення вимог закону відповідач з 2003 по 2008 роки виплачував йому цю допомогу в меншому розмірі, ніж передбачено законом що не відповідає вимогам Конституції України, Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи» , так як відповідач відмовляючи йому в виплаті щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат , керується постановами КМУ та нормами Законів України про державний бюджет України на відповідні роки, які не відповідають вимогам Конституції України та спеціального закону „Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи”. Просив визнати дії відповідача щодо невиплати компенсації на оздоровлення відповідно до норм закону неправомірними, стягнути недоплачену суму за ці роки в сумі 7445,5 грн та зобов'язати в майбутньому виплачувати її в розмірі, передбаченому ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи”.
Представник відповідача, діюча на підставі доручення від 26.01.2009 року в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснивши, що ОСОБА_1 дійсно є інвалідом 3 групи в наслідок Чорнобильської катастрофи, і згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи» має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних зарплат, але порядок застосування цього закону визначається Кабінетом Міністрів України, який своїми постановами № 836 від 26.07.1996 р. та № 562 від 12.07.05 р. встановив розмір щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, потерпілим в наслідок Чорнобильської катастрофи, в 2003-2005 р.р. по 21,50 грн., а в 2006- 2008 роках по 90 грн., яка позивачу і була сплачена в повному обсязі. Крім того, на підставі Закону України „Про державний бюджет України на 2008 р.” внесені зміни в ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи» і визначено, що розмір разової грошової допомоги визначається КМУ в межах бюджетних призначень. Аналогічні положення були закріплені і на 2007 рік Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік». Тому підстав для задоволення позову у частині сплати допомоги на оздоровлення також не має. Просила при розгляді справи застосувати строк позовної давності і відмовити позивачу в задоволенні вимог.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції 1 категрії та інвалідом 3 групи унаслідок захворювань, пов'язаних з участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС , що підтверджується посвідченнями НОМЕР_1 від 19.10.1997 р. , вкладкою № 630284 с до посвідчення НОМЕР_2 від 12.12.2008 р., посвідченням НОМЕР_3 від 24.01.2001 року, довідкою М СЕК серія ДОН-07 № 072068 від 26.11.2008 року .
В період 2003-2005 роки відповідач виплатив ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі по 21,50 грн., визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а саме в грудні 2003 року, в квітні 2004-2005 року, а в період 2006-2008 роки в розмірі по 90 грн., визначеному Постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 року “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а саме в квітні 2006 року, в лютому 2007 року, в лютому 2008 року, що підтверджується листом відповідача № 05/410 від 26.01.2009 року та поясненнями сторін.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, іх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України .
Відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції виплачується у розмірі кратному мінімальній заробітній платі, яка визначається на момент виплати допомоги.
Статтею 1 Постанови КМУ № 836 від 26.07.1996 року “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ( в редакції, чинній на момент винекнення правовідносин) визначено розмір щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, які стали інвалідами третьої групи внастідок Чорнобильської катастрофи - 2150 тис.карб ( згідно грошової реформи - 21,50 грн.).
Разом з тим, встановлений в 1996 році зазначеною Постановою розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався. При цьому вказаний розмір не відповідає визначеному Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи» розміру кратному мінімальній заробітній платі, яка збільшувалась в різні роки Закономи України , а саме відповідно до ст.1 Закону України від 26.12.2002 р. № 372-1У „Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік ,” розмір мінімальної заробітної платні встановлений з 01.12.03 р. - 205 грн., статтею 89 Закону України від 27.11.2003 р. № 1344-1У „Про Державний бюджет України на 2004 рік” розмір мінімальної заробітної платні з 01.01.04 р. встановлений 205 грн., статтею ст.83 Закону України від 23.12.2004 р. № 2285-1У „Про Державний бюджет України на 2005 рік” розмір мінімальної заробітної платні 01.04.05 р. встановлений 290 грн., статтею ст.82 Закону України 20.12.2005 р. № 3235-1У „Про Державний бюджет України на 2006 рік” розмір мінімальної заробітної платні з 01.01.06 р. встановлений 350 грн., статтею 76 Закону України від 19.12.2006 р. № 489-У „Про Державний бюджет України на 2007 рік” розмір мінімальної заробітної платні з 01.01.07 р. встановлено 400 грн., статтею 59 у редакції Закону України від 28.12.2007 р. № 107-У1 зі змінами “Про Державний бюджет України на 2008 рік” розмір мінімальної заробітної платні з 01.01.2008 р. встановлений 515 грн.
Таким чином, виходячі із загальних засад пріоритетності законів на підзаконними актами, суд вважає що до спірних правовідносин необхідно застосовувати нормативний акт вищої юридичної сили - Закон України “Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи» позивач ОСОБА_1 має право на отримання щорічно разової грошової допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних зарплат. Фінансування витрат пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Таким чином, суд вважає, що відповідач повинен був виплатити позивачу в 2003 році допомогу на оздоровлення в сумі 820 грн., в 2004 році допомогу на оздоровлення в сумі 820 грн., в 2005 році допомогу на оздоровлення в сумі 1160 грн., в 2007 році допомогу на оздоровлення в сумі 1600 грн., а в 2008 році - 2060 грн.
В зв'язку з тим, що в 2003-2005 роках позивачу щороку сплачувалось по 21,50 грн. допомоги, а в 2007-2008 р. позивачу було виплачено щороку по 90 грн., про що в судовому засіданні пояснив позивач, та не заперечував представник відповідача, підтверджується довідкою відповідача № 05/410 від 26.01.2009 р., заборгованість по сплаті вказаної допомоги за 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 роки складає - 6215,50 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
У частині стягнення з відповідача на користь позивача недоотриманої щорічної компенсації на оздоровлення за 2006 рік в сумі 1310 грн, суд вважає вимоги позивача у цій частині необгрунтованими, оскільки пунктом 37 статті 77 Закону України від 20.12.2005 р. № 3235 “Про Дердавний бюджет України на 2006 рік” дію абзаців другого- сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати зупинено. А тому незастосування відповідачем норм зупиненого Закону України не можуть бути визнані неправомірними.
Суд вважає неправомірними доводи відповідача, а дії незаконними щодо сплати у 2003-2005,2007,2008 роках меншого розміру вищевказаних виплат з посиланням на Постанови КМУ № 836 від 26.07.1996 р. та № 562 від 12.07.05 р., якими встановлювався розмір таких виплат, оскільки не відповідає положенням Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи».
Крім того, встановлений Постановою КМУ № 562 від 12.07.05 р. на підставі Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” розмір допомоги на оздоровлення, згідно до якої у 2007 році виплата щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи» інвалідам 3 групи встановлений в сумі 90 грн., є незаконним, оскільки положення п.30 ст.71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” , яким призупинено дію вище вказаної норми закону в частині визначення розміру виплат щорічної грошової допомоги, визнані рішенням Конституційного Суду України у справі № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року неконституційними.
Неправомірні на думку суду і доводи позивача щодо правомірності застосування у 2008 році розміру разової грошової допомоги на оздоровлення, на яку має право позивач, встановленої ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи» зі змінами, внесеними п.28 розділу П Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, а саме що вказану допомогу інвалідам війни виплачується у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, оскільки положення п.28 розділу П Закону України „ Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” визнаний рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. неконституційним.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.268 ЦК України, позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
З зв'язку з чим суд вважає, що вимоги позивача в частині визнання протиправними бездіяльність Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольскої міської Ради щодо нездійснення належних виплат щорічної компенсації на оздоровлення за 2003-2005,2007,2008 роки , та зобов'язання здійснити нарахування і виплати щорічної компенсації на оздоровлення підлягають задоволенню, так як строк позовної давності на ці вимоги не поширюється.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів правомірність дій щодо нарахування ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги на оздоровлення протягом 2003-2005,2007,2008 років в розмірі меншому, ніж передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи» .
Керуючись ст.11,17,18,19,159,160,163,167 КАС України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи”, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради про визнання відмови щодо виплати щорічної компенсації на оздоровлення, стягнення недоотриманих сум щорічної компенсації на оздоровлення за 2003-2008 роки задовольнити частково.
Визнати неправомірною відмову Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради у виплаті ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат за 2003, 2004, 2005, 2007,2008 роки.
Стягнути з Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради (вул.Куйбишева 17, р/р 35211040001504 в УДК в Донецькій обл., МФО 834016, ЕДРПОУ 25968793, код програмної класифікації 2501250 „ Компенсація за ущерб нанесений здоров'ю и допомога на оздоровлення, в зв'язку зі звільненням громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи) на користь ОСОБА_1 недоотримані суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2003 рік в розмірі 798,50 грн., за 2004 рік в розмірі 798,5 грн., за 2005 рік в розмірі 1138,5 грн., за 2007 рік в розмірі 1510 грн., за 2008 рік в розмірі 1970 грн., а всього стягнути з відповідача на користь позивача 6 215,5 грн. з коштів державного бюджету.
В решті позовних вимог відмовити..
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Іллічівський районний суд м.Маріуполя.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України- з дня складання в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження .
Суддя :
№ 2-а -57/2009
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(Резолютивна частина )
06 лютого 2009 року м.Маріуполь
Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Ткаченко Т.Б., при секретарі Чудіной Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради
- про визнання відмови щодо виплати щорічної компенсації на оздоровлення неправомірною, стягнення недоотриманих сум щорічної компенсації на оздоровлення за 2003-2008 роки,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради про визнання відмови щодо виплати щорічної компенсації на оздоровлення, стягнення недоотриманих сум щорічної компенсації на оздоровлення за 2003-2008 роки задовольнити частково.
Визнати неправомірною відмову Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради у виплаті ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат за 2003, 2004, 2005, 2007,2008 роки.
Стягнути з Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради (вул.Куйбишева 17, р/р 35211040001504 в УДК в Донецькій обл., МФО 834016, ЕДРПОУ 25968793, код програмної класифікації 2501250 „ Компенсація за ущерб нанесений здоров'ю и допомога на оздоровлення, в зв'язку зі звільненням громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи) на користь ОСОБА_1 недоотримані суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2003 рік в розмірі 798,50 грн., за 2004 рік в розмірі 798,5 грн., за 2005 рік в розмірі 1138,5 грн., за 2007 рік в розмірі 1510 грн., за 2008 рік в розмірі 1970 грн., а всього стягнути з відповідача на користь позивача 6 215,5 грн. з коштів державного бюджету.
В решті позовних вимог відмовити..
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Іллічівський районний суд м.Маріуполя.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України- з дня складання в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження .
Суддя :