КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.03.2009 № 32/281
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з"явився
від відповідача - 1 не з"явився
від відповідача - 2 не з"явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Севастопольської міської державної адміністрації
на рішення Господарського суду м.Києва від 22.09.2008
у справі № 32/281 (суддя
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Родамир"
до Севастопольської міської державної адміністрації
Товариств з обмеженою відповідальністю "Ю.Б.К. Будінвест"
Севастопольська міська рада
про визнання угоди недійсною
ВСТАНОВИВ:
Позивач ТОВ „Родамир” звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Севастопольської міської державної адміністрації та ТОВ „Ю.Б.К. Будінвест” про визнання недійсним договору на право забудови земельної ділянки та повернення сторін в попередній стан.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2008 року позов ТОВ „Родамир” до Севастопольської міської державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю „Ю.Б.К. Будінвест” про визнання угоди недійсною задоволений частково. Визнано недійсним договір на право забудови земельної ділянки, укладений 17.08.2007 року між Севастопольською міською державною адміністрацією та ТОВ „Ю.Б.К. Будінвест”, повернувши сторони в попередній стан. В частині вимог до відповідача ТОВ „Ю.Б.К. Будінвест” провадження по справі було припинено у зв’язку з припиненням юридичної особи.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач - 1 звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вказує, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить рішення скасувати та припинити провадження по справі.
Представники позивача, відповідача-2 та третьої особи в судове засідання не з’явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, відзиви на апеляційну скаргу не надали.
Представник відповідача-1 також в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне.
29.10.2004 року між Державною податковою адміністрацією у м. Севастополі та ТОВ „Родамир” було укладено договір купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна.
Відповідно до п. 1.1 даного договору у власність покупця ТОВ „Родамир” перейшло напівзруйноване домоволодіння на Лісовому кордоні м. Сарич в Балаклавському районі м. Севастополя, яке складається з: напівзруйнованої будівлі площею забудови 63,0 кв.м, споруди душової площею забудови 25,0 кв.м, окремо стоячої напівзруйнованої будівлі прохідної площею забудови 6,0 кв.м, двох окремо стоячих споруд уборної площею забудови 3,0 кв.м, напівзруйнованої цементобетонної площадки загальною площею 256,5 кв.м, цементобетонного мощення загальною площею 200,0 кв.м, чотирьох напівзруйнованих фундаментів загальною площею 45,0 кв.м, 95,0 кв.м, 24,0 кв.м, 24,0 кв.м, чотирьох напівзруйнованих підпорних стінок довжиною 7 м, 16,7 м., 11,3 м, 6,2 м, яке знаходиться на лісовому кордоні мису Сарич за адресою: Севастопольська зона ЮБК, № 2-а.
Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підстав: рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
17.08.2007 року між Севастопольською міською державною адміністрацією та ТОВ „Ю.Б.К. Будінвест” був укладений договір про право забудови земельної ділянки (суперфіції).
Відповідно до умов даного договору Севастопольська міська державна адміністрація надала право ТОВ „Ю.Б.К. Будінвест” право забудови земельної ділянки за адресою: АРК, Орлінівське лісництво, квартал № 22, виділ № 6, 7, 8 в районі мису Сарич загальною площею 4,3428 га.
Позивач звернувся з позовом до відповідача,1 та 2 з вимогою про визнання недійсним вказаного договору, оскільки він укладений з порушенням норм чинного законодавства та порушує права та законні інтереси позивача ТОВ „Родамир”.
Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст. 203 ЦК України.
Частинами 1,2 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та особа, яка вчиняє провин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Згідно з ч.3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний недійсним судом.
Як було встановлено судом першої інстанції, спірна земельна ділянка, на якій відповідач-1 надав відповідачу-2 право забудови знаходиться в межах міста Севастополя.
Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Частиною 1 статті 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” встановлено, що територіальним громадам міст, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме та нерухоме майно.
Згідно з частиною 5 статті 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Таким чином, єдиним органом, який має право розпоряджатися землями в межах міста Севастополя, відповідно до чинного законодавства України є Севастопольська міська рада.
Відповідно до ч.1 ст. 1021 Земельного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.
Таким чином, як вбачається з вище зазначеного, договір на право забудови чужої земельної ділянки (суперфіції) ТОВ „Ю.Б.К.Будінвест” повинен бути укладати з Севастопольською міською радою, як єдиним органом, який вповноважений розпоряджатися даною земельною ділянкою.
В даному ж випадку договір був укладений з Севастопольською міською державною адміністрацією, яка відповідно до вимог законодавства не мала права на укладання вказаного договору.
Крім того, спірна земельна ділянка відноситься до земель лісного фонду.
Відповідно до ст. 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.
Згідно з п. 1.3 договору про право забудови земельної ділянки від 17.08.2007 року землекористувачу надається право забудови земельної ділянки комплексом об’єктів рекреаційного призначення.
Частиною 2 статті 20 ЗК України встановлено, що зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
Як було зазначено вище, спірна земельна ділянка відноситься до земель лісного фонду, в той час як відповідно до умов договору, вона надавалася в користування ТОВ „Ю.Б.К. Будінвест” для забудови об’єктів рекреаційного призначення.
Відповідачем не було надано суду доказів того, що вповноваженими органами приймалося рішення, відповідно до вимог діючого законодавства України, про зміну цільового призначення земельної ділянки.
Статтею 21 ЗК України передбачено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для, зокрема, визнання недійсним угод щодо земельних ділянок.
Таким чином, договір від 17.08.2007 року, укладений між Севастопольською міською державною адміністрацією та ТОВ „Ю.Б.К. Будінвест” про право забудови земельної ділянки має бути визнаний недійсним.
Позивачем в ході судового розгляду були уточнені позовні вимоги, відповідно до яких вони просили визнати недійсним договір та повернути сторони в попередній стан.
Відповідно до ст. 216 К України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути іншій стороні у натурі все, що вона отримала на виконання цього правочину.
Згідно з ст.16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення.
Таким чином, позовні вимоги ТОВ „Родамир” стосовно визнання недійсним договору від 17.08.2007 року, укладеного між Севастопольською міською державною адміністраціє та ТОВ „Ю.Б.К. Будінвест” про право забудови земельної ділянки недійсним та повернення сторін в попередній стан підлягають задоволенню.
Як вбачається з витягу з ЄДРЮОтаФОП, який міститься в матеріалах справи, ТОВ „Ю.Б.К.Будінвест” 16.05.2008 року припинено як юридичну особу.
Пунктом 6 ч.1 ст. 80 ГПК України встановлено, що суд припиняє провадження по справі, якщо підприємство чи організацію, які є сторонами ліквідовано.
Таким чином, провадження по справі в частині позовних вимог ТОВ „Родамир” до ТОВ „Ю.Б.К. Будінвест” підлягає припиненню.
На підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги Севастопольської міської державної адміністрації та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2008 року у справі № 32/281 - відсутні.
Відповідно до викладеного, керуючись ст.101, п. 1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Севастопольської міської державної адміністрації залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2008 у справі № 32/281 - без змін.
Матеріали справи № 32/281 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді