Головуючий у 1 інстанції -  Максимов  М.Т.

Суддя-доповідач - Нікулін   О.А.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                                                   УХВАЛА 

   Іменем України

11  березня      2009  року                                                                                                    справа № 2-а-134/08/0552

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

          В С Т А Н О В И Л А :

                Позивач  - ОСОБА_1   звернувся    до   Центрально-Міського  районного   суду  м.  Макіївки  Донецької  області   з позовом до відповідача Управління праці та соціального захисту населення  Центрально-Міської  районної  адміністрації  Макіївської  міської  ради  про  стягнення   недоотриманих  коштів    на  оздоровлення    за    2001-2007  роки,  виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на день фактичної виплати.

                Постановою  Центрально-Міського   районного   суду    м.   Макіївки  Донецької  області  від   11  грудня     2008 року позов  ОСОБА_1було задоволено  частково. Стягнуто  з   Управління  праці   та  соціального  захисту  населення  Центрально-Міської   районної  адміністрації    Макіївської    міської ради  на  користь   позивача недоотримані  суми  щорічної  допомоги  на  оздоровлення   за    2003-2005  та  2007  роки  у  розмірі   6161,60  грн. 

                Не погодившись з таким рішенням, Управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської  районної   адміністрації   Макіївської  міської ради  подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме виходячи з існуючих фінансових можливостей, держава гарантує виплату зазначеної допомоги в розмірі, встановленому в Постанові КМУ № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  та  Постанови  КМУ  №562   від  12.07.2005  року «Про   щорічну   допомогу  на  оздоровлення  особам,    які  постраждали   внаслідок   Чорнобильської   катастрофи». Тому всі виплати передбачені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у тому числі виплати щорічної допомоги на оздоровлення, і які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати, виплачується у розмірах, встановлених вказаною постановою КМУ.

                Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення  Центрально-Міської районної   адміністрації  Макіївської   міської ради як особа, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (надалі  ЧАЕС),  1   категорії,   2  групи, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, передбачена щорічна грошова допомога на оздоровлення   в розмірі  п'яти  мінімальних заробітних плат,   при цьому розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати становив: з 01 січня 2002 року - 140 гривень, з 01 квітня 2002 року - 165 грн.; з 01 січня 2003 року - 185 грн., з 01.12.2003 року - 205 грн., з 01 вересня 2004 року - 237 грн.; з 01 січня 2005 року - 262 грн., з 01 квітня 2005 року - 290 грн., з 01 липня 2005 року - 310 грн., з 01 вересня 2005 року - 332 грн.; з 01 січня 2006 року - 350 грн., з 01 липня 2006 року - 375 грн., з 01 грудня 2006 року - 400 грн., з  01.01.2007  року -400грн., з  01.04.2007  року-420  грн., з  01.10.2007  року -460  грн.

                                         В порушення зазначених норм відповідачем щорічна допомога у визначеному розмірі позивачеві не нарахована і не сплачена. Фактично нараховано та сплачено: за  2001   рік  - виплачена  у  вересні    2002  року   у  розмірі  26,70  грн.; за 2002  рік  -  виплачена  у березні  2004  року  у  розмірі   26,70  грн.; за 2003  рік -  виплачена  у вересні   2004  року у розмірі 26,70   грн.; за  2004  рік -   виплачена    у   березні  2005  року   у  розмірі  26,70   грн.;  за  2005  рік -  виплачена   у листопаді    2005  року у  розмірі  120  грн.; за  2006  рік -  виплачена  у  вересні  2006  року  у  розмірі  120  грн.; за  2007  рік - виплачена  у березні   2007  року  у  розмірі  120 грн. (а.с.3).

                                         Крім того, суд першої інстанції послався на те, що дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно із п. 37 ст. 77 Закону України N 3235-IV (3235-15) від 20.12.2005 р. “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, який до теперішнього часу не визнаний неконституційним Конституційним Судом України, тому в задоволенні вимог щодо недоотримання коштів на оздоровлення за 2006 рік було відмовлено.

                                         На підставі пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 207 рік», яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсації і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 6-рп від 09.07.2007 року.

                                         Таким чином судом першої інстанції було встановлено, що фактично за період за  2003-2005 та 2007 роки відповідачем було недоплачено позивачеві сума щорічної разової допомоги у розмірі: 6161,60 грн.

                                         Представник   відповідача  у  судовому  засіданні   підтримав  доводи   вказані  в  апеляційній  скарзі  та  просив    постанову  суду  першої  інстанції  скасувати.

                                         Позивач   заперечував  проти  доводів   вказаних  в  апеляційній   скарзі  та  просив  постанову  суду  першої  інстанції  залишити  без  змін.

             Заслухавши доповідь судді-доповідача,  пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її такою, що підлягає  залишенню   без  задоволення,   а  постанова   суду  першої  інстанції   без  змін.

                Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що  ОСОБА_1  є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС   1   категорії,   інвалід ІНФОРМАЦІЯ_1,  що підтверджується копією посвідчення (серія НОМЕР_1),  виданого  26  лютого  1998  року (а.с.2).

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) передбачена інвалідам ІІ групи щорічна допомога на оздоровлення у розмірі  п'яти    мінімальних заробітних плат.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення Управління керувалося постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - постанова № 836), якою розмір такої допомоги встановлений   для   1   категорії,  2  групи  в 26,70  грн., а  з 2005 року - постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою розмір такої допомоги встановлений в 120 грн.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

                Зазначеними постановами №№ 836, 562 усупереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для    першої    категорії   2  групи  - 26,70  грн.  та з 2005р. 120 грн.   відповідно.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003-2005   роки   та   2007      роки, а не постанови №№ 836, 562.

                Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 26,70 гривень за період 2003-2004 р.р.,  120 гривень за період  2005  та   2007 р.р.  суд першої інстанції обґрунтовано визнав не правомірними.

Керуючись статтями 184, 195, 196,  п.  1  ч.  1  198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну  скаргу   Управління  праці  та  соціального  захисту  населення  Центрально-Міської   районної  адміністрації   Макіївської  міської  ради     на  постанову   Центрально-Міського  районного  суду  

м.  Макіївки  Донецької  області  від  11  грудня   2008  року   у    справі  № 2-а-134/08 - залишити  без  задоволення.

Постанову Центрально-Міського  районного  суду   м.  Макіївки  Донецької  області  від  11  грудня   2008  року   у    справі  № 2-а-134/08  -  залишити  без  змін.

                Ухвала  набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення її в повному обсязі.

                Головуючий:                                                                                                  О.А.Нікулін

                                                                    /підписи/

                Судді:                                                                                                                 С.П.Дяченко

                                                                                                                                             І.В.Сіваченко

З  оригіналом  згідно.

                                Суддя: