ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" травня 2015 р. м. Київ К/800/66245/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києва

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013

у справі №826/4870/13-а

за позовом ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби, (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС; правонаступник якої є Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.2012 №0000711707/9441.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2013 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що згідно акта перевірки встановлені порушення позивачем вимог п. 176.1 ст. 176, п. 170.2 ст. 170, ст. 36 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), а саме занизив суму податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб. До таких висновків відповідач дійшов на підставі податкової декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік (вх. №8825/261) позивача, в якій він задекларував інвестиційний дохід в сумі 109140212,50 грн. Крім того, перевіркою встановлено, що позивач одержав доходи у розмірі 27996500,00 грн., які не задекларував, при цьому позивачем отримано дохід на підставі здійснення операцій з цінними паперами відповідно до договорів купівлі-продажу цінних паперів №120-11-Б від 21.07.2011, №125-11-Б від 22.07.2011, №Б-3972/11 від 17.08.2011, №Б-2011/628 від 03.11.2011, №Б-2011/713 від 13.12.2011, №Б-2011/723 від 16.12.2011, №Б-2011/745 від 22.12.2011, №Б-2011/749 від 23.12.2011, №Б-2011/755 від 26.12.2011, №Б-2011/761 від 26.12.2011, №Б-2011/765 від 27.12.2011, №Б-2011/771 від 27.12.2011. До договорів купівлі-продажу цінних паперів були складені акти прийому-передачі цінних паперів. Таким чином, позивачем отримано дохід у розмірі 27996500,00 грн., які він не задекларував.

Підпунктом 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 ПК України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у пп. пп. 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 цього Кодексу облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм пп. пп. 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Згідно з абз. 1-3 пп. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПК України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення.

За визначенням п. 1.35 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Пунктом 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/8976) встановлено, що безготівкові розрахунки - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Нормами п. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320) визначені, зокрема поняття: готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна; касові документи - документи (касові ордери та відомості на виплату грошей, розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку; касові операції - операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.

Згідно з п. 2.2 цього Положення підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

За змістом вказаних правових норм, загальний результат операцій з інвестиційними активами, який у випадку його позитивного значення включається до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку, визначається різницею між інвестиційним прибутком та інвестиційними витратами, понесення яких таким платником податку має бути підтверджене відповідними розрахунковими документами.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, готівкові розрахунки з позивачем не проводились, усі розрахунки відбувались або в безготівковій формі, або шляхом відстрочення зобов'язань по оплаті, або з переведенням грошових зобов'язань у вексельну форму.

Особливості обігу векселів в Україні визначені Законом України «Про обіг векселів в Україні». Згідно з абз. 3 ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Таким чином, з передачею векселя у позивача припинилися грошові зобов'язання перед продавцем щодо оплати придбаних цінних паперів, однак виникли грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

У п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 №5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів» зазначено, що зобов'язання сплатити за векселем припиняється виконанням, тобто сплатою зобов'язаною особою суми вексельного боргу (ст. 599 Цивільного кодексу України). Разом з тим, зобов'язання, яке випливає з векселя, може бути припинене з інших підстав, передбачених главою 50 Цивільного кодексу України, зокрема шляхом передання відступного за згодою між вексельними кредитором і боржником (ст. 600 Кодексу), зарахування зустрічної грошової вимоги (ст. ст. 601 - 603 даного Кодексу). Такі способи припинення вексельного зобов'язання породжують ті самі наслідки, що й оплата за векселем.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Однак, судами попередніх інстанцій фактично не досліджено документальне підтвердження витрат на придбання інвестиційного активу, зокрема підтвердження таких витрат відповідними розрахунковими документами, переведенням грошових зобов'язань у вексельну форму, зарахування зустрічних однорідних грошових вимог та не розмежовано такі суми, що в свою чергу не дає суду касаційної інстанції можливості встановити правомірність, або безпідставність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки, передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києва задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2013 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко

Судді(підпис)С.Е. Острович

(підпис)М.О. Федоров