Справа № 2-1400/12 Головуючий у І інстанції Чірков Г.Є.

Провадження № 22-ц/780/945/13 Доповідач у 2 інстанції Мережко М.В.

Категорія 47 22.03.2013

УХВАЛА

Іменем України

21 березня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого судді: Мережко М.В.,

Суддів: Данілова О.М., Суханової Є.М.,

при секретарі: Черненко І.Ю.

Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області 05 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звільнення від обов'язку утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2012 року позивач звернувся в суд із зазначеним позовом до відповідача. Свої вимоги обґрунтовував тим, що рішенням апеляційного суду Київської області від 07 грудня 2011 року задоволено частково позов ОСОБА_3 про стягнення з нього аліментів на повнолітню дитину - ОСОБА_4, до закінчення дочкою навчання у Київському гуманітарному інституті в розмірі 1\4 частини усіх видів заробітку щомісячно.

На сьогоднішній день у позивача змінився матеріальний стан, у нього на утриманні дружина, неповнолітні діти від другого шлюбу.

Крім того, згідно двох рішень суду він зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання дітей та дружини ОСОБА_5

Позивач просить звільнити його від обов'язку утримувати повнолітню дитину. У ОСОБА_4 змінився матеріальний стан, оскільки вона вийшла заміж, дохід доньки значно перевищує його заробіток, і в даний час він позбавлений можливості утримувати свою доньку, тому просив його вимоги задовольнити.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 05 листопада 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким його вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 07 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання встановлено, що на час розгляду справи апеляційним судом дочці ОСОБА_2 - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 року виповнилось три роки, а тому припинилось стягнення на утримання дружини у розмірі 1\4 частки доходів, яке проводилось згідно рішенню суду до досягнення дитиною трьох років. Крім того, сину ОСОБА_2 - Владиславу 04 грудня 2011 року виповнилось вісімнадцять років, у зв'язку із чим припинилось стягнення аліментів на його утримання. На час розгляду справи апеляційним судом з ОСОБА_2 стягувались лише аліменти в розмірі 1\4 частки усіх видів заробітку на користь ОСОБА_5 на утримання дочки ОСОБА_6.

ОСОБА_2 в позовній заяві посилався як на підставу, що підтверджують важкий матеріальний стан і необхідність у зв'язку із цим звільнення його від утримання повнолітньої дочки, на обставини які вже не існують і це встановлено рішенням апеляційного суду Київської області від 07 грудня 2011 року, тому суд прийшов до вірного висновку, що ці обставини не є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

За правилами цієї статті, якщо дочка, син навчаються на денному відділенні, аліменти можуть бути присуджені їм щомісячно, але без урахування часу канікул. При призначенні аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

За змістом ст. 199 Сімейного Кодексу України обов'язок батьків утримувати дочку, яка продовжує навчання, не припиняється від того, що з нею зареєстровано шлюб.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України ОСОБА_2 не надано доказів, що матеріальний стан ОСОБА_4 є кращим ніж у нього, і що її дохід набагато перевищує доходи позивача, і повністю забезпечує її потреби, а тому правові підстави для задоволення позову відсутні.

Не надано таких доказів ОСОБА_2 і до апеляційної скарги .

Відмовляючи в задоволенні позову, суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_2 від обов'язку утримувати дитину.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає рішення законним та обґрунтованим, постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам справи, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 05 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: