Справа № 1005/7741/2012 Головуючий у І інстанції Ткаченко Д.В.
Провадження № 22-ц/780/1541/13 Доповідач у 2 інстанції Мережко М.В.
Категорія 4 22.03.2013
УХВАЛА
Іменем України
21 березня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :
Головуючого судді: Мережко М.В.,
Суддів: Данілова О.М., Суханової Є.М.,
при секретарі: Черненко І.Ю.
Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Громадська організація «Садівниче товариство «Перемога-Плюс»», Бориспільське районне БТІ про визнання права власності на садовий будинок в порядку спадкування за законом.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,-
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2012 року позивач звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (Громадська організація садівниче товариство «Перемога -Плюс», ділянка НОМЕР_1).
Свої вимоги, з урахуванням уточнень до позову від 12 листопада 2012 року, обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її батько ОСОБА_5
Спадкоємицями після смерті батька є - вона, позивач по справі, її сестри - ОСОБА_3, ОСОБА_4 У встановлений законом строк вони всі звернулися із заявами до нотаріальної контори про оформлення спадщини. ОСОБА_3 подала заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2
ОСОБА_5 був членом садового товариства «Перемога-Плюс» із 2004 року і мав у користуванні земельну ділянку НОМЕР_1, розміром 0,050 га. Земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
ОСОБА_5 правомірно користуючись земельною ділянкою права, наданого йому ст. 35 Земельного Кодексу України збудував будинок, на який за життя не встиг оформити право власності. В експлуатацію будинок не введений.
Позивач просить визнати за нею право власності на об'ект незавершеного будівництва, оскільки воно позбавлена можливості отримати свідоцтво про право власності на будинок в порядку спадкування за законом у нотаріальній конторі у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спірний будинок.
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 03 грудня 2012 року подали заяву про визнання мирової угоди і текст мирової угоди.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2013 року відмовлено у визнанні мирової угоди та визначено продовжити розгляд справи.
Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду змінити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, та прийняти нову ухвалу про визнання мирової угоди.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню частково зтаких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.
Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Суд першої інстанції відмовляючи у визнанні мирової угоди виходив із того, що відповідачі замість укладення мирової угоди фактично визнають позовні вимоги відповідно до вимог ст. 174 ЦПК України, яка має зовсім інші правові наслідки ніж укладення між сторонами мирової угоди.
Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи, є помилковими.
Відповідно до ст. 175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну заяву. Якщо мирову угоду або повідомлення про неї викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, ця заява приєднується до справи. До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення. У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд. Суд не визнає мирової угоди у справі, в якій одну із сторін представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Виходячи із змісту ст. 175 ЦПК України, укладена в цивільному процесі угода породжує права та обов'язки для осіб не тільки процесуальні, а й матеріальні. Тому мирова угода має матеріальний зміст, укладається і затверджується судом у відповідності до вимог не лише цивільного процесуального права, а й з урахуванням цивільного права.
Процедура волевиявлення сторін щодо мирової угоди має двосторонній характер, що відрізняє її від односторонніх угод, а тому за змістом може характеризуватися як шлях взаємних компромісів.
Отже, мирова угода - це складена сторонами з урахуванням інтересів усіх заінтересованих осіб, що беруть участь у справі, угода, яка затверджується судом лише після встановлення законності і обґрунтованості її умов, а також із з'ясуванням думки всіх заінтересованих можливості її затвердження. За змістом аналізу статті, можна зробити висновок, що спірні правовідносини не набудуть вирішення, коли до аналізу умов мирової угоди не будуть залучені інші особи, що беруть участь у справі .
Як видно із матеріалів справи, крім позивача та відповідачів, участь у справі беруть ще треті особи, а саме - Громадська організація «Садівниче товариство «Перемога-Плюс»», Бориспільське районне БТІ.
Як видно із тексту мирової угоди ( а.с. 132), остання складена без урахування інтересів усіх заінтересованих осіб, що беруть участь у справі , а саме третіх осіб.
Суд першої інстанції, відмовляючи у визнанні мирової угоди, не з'ясував, чи відповідає мирова угода всім вимогам ст. 175 ЦПК України, чи не порушує вказана мирова угода інтересів інших осіб, що беруть участь у справі, чи має угода взаємні компроміси сторін, чи може об'єкт незавершеного будівництва бути предметом мирової угоди, а тому висновок суду щодо вчинення сторонами іншої процесуальної дії є помилковим. Підстави відмови у визнанні мирової угоди визначені ст. 175 ЦПК України.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги в порядку ст. 312 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2013 року - скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і відповідно до п.2 ч.1 ст. 324 ЦПК України оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: