Справа № 1022/3012/2012 Головуючий у І інстанції Ярошенко С.М.

Провадження № 22-ц/780/1557/13 Доповідач у 2 інстанції Мережко М.В.

Категорія 26 20.03.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

14 березня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого: Мережко М.В.,

Суддів: Суханової Є.М., Данілова О.М.,

При секретарі: Черненко І.Ю.

Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сквирського районного суду Київської області від 24 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2012 року позивач звернулася в суд із зазначеним позовом.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 05 червня 2010 року відповідач придбав у нього автобус марки «MERCEDES-BENZ» модель 308 D випуску 1997 року. Позивачем на ім'я відповідача була видана довіреність на розпорядження належним йому на праві власності автомобілем.

У відповідача не вистачало частини коштів на придбання даного автомобіля - 16 000 грн, і відповідач 05 червня 2010 року надав розписку що він винен за придбання автомобіля вказану суму .

Позивач ОСОБА_3 01 березня 2011 року направив відповідачу нотаріально посвідчену заяву про скасування довіреності на розпорядження автомобілем «MERCEDES-BENZ» модель 308 D випуску 1997 року та необхідність її повернення, крім того 11 квітня 2012 року відповідачу було направлено вимогу про повернення боргу в сумі 16 000 грн. протягом тридцяти днів від дня отримання вимоги. Вказана вимога отримана особисто відповідачем 13 квітня 2012 року, однак станом на 03 вересня 2012 року борг відповідачем не повернутий.

Позивач просив стягнути із ОСОБА_2 16 000 грн. та судові витрати. З урахуванням уточнень до позову, позивач просив стягнути суму боргу 16 000 грн., та відповідно до ст. 625 ЦК України три проценти від простроченої суми 298,52 грн., та суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення -160 грн., судові витрати, та витрати на правову допомогу - 4 000 грн.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 24 грудня 2012 року позов задоволений частково. Стягнуто суму боргу, три проценти річних, суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, судові витрати. У задоволенні позову про стягнення витрат на правову допомогу відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на його незаконність, справу направити на новий судовий розгляд.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що між сторонами виникли грошові зобов'зання, що регулюються ст.ст. 526, 625 ЦК України.

Однак такі висновки суду не відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи.

Як видно із матеріалів справи, і це не заперечують сторони, що 05 червня 2010 року відповідач придбав у позивача автобус марки «MERCEDES-BENZ» модель 308 D випуску 1997 року. Позивач видав на ім'я відповідача, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на розпорядження належним позивачу на праві власності автобусом. Крім того, позивачем виконана розписка, згідно якої він 05 червня 2010 року продав ОСОБА_2 спринтер Мерседес за 59 700 грн ( а.с. 21). Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_3 є фізичною особою-підприємцем ( а.с. 28), згідно договору оренди транспортного засобу (автобус марки «MERCEDES-BENZ» модель 308 D випуску 1997 року) ОСОБА_3 передав цей автобус на період із 23 жовтня 2008 року по 23 жовтня 2011 року в оренду ПП «К-А-Н» і згідно тимчасового реєстраційного талону власником вказаного автобуса на цей період є ПП «К-А-Н» ( а.с.30,32).

Позивач ОСОБА_3 01 березня 2011 року направив відповідачу нотаріально посвідчену заяву про скасування довіреності на розпорядження автомобілем «MERCEDES-BENZ» модель 308 D випуску 1997 року та необхідність її повернення.

Як встановлено постановою начальника Білоцерківського МВ ГУ МВС в Київській області про відмову в порушенні кримінальної справи від 05 жовтня 2012 року, що 05 червня 2010 року ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_3 автобус «MERCEDES-BENZ» модель 308 D випуску 1997 року за 9,500 доларів США і сплатив йому спочатку 43 700 грн., а на 16 000 грн. надав розписку і сплатив цю суму ввечері, однак розписку не забрав, оскільки у ОСОБА_3 з собою її не було. Постанова набрала законної сили.

Правовідносини, що виникають із договорів купівлі-продажу регулюються главою 54 підрозділу 1 розділу 111 ЦК України, тоді як позивач посилається у своїй заяві на порушення зобов'язального права.

Відповідно до ст. 655 ЦК України а договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ч.1 ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не надав належних і допустимих доказів щод наявності між сторонами грошових зобов'язань, наявності боргу у відповідача перед позивачем, а також доказів щодо належного оформлення договору купівлі-продажу автобуса.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в порядку ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції колегія суддів вважає, що рішення суду піддягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову, оскільки вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, не з'ясував, які саме правовідносини склалися між сторонами, прийшов до помилкового висновку про наявність між сторонами грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 84 , 88 ЦПК України не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу та судових витрат.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313- 316, 319 ЦПК України ,колегія суддів ,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Сквирського районного суду Київської області від 24 грудня 2012 рок - скасувати. Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: