Справа № 22-ц-4605/12 Головуючий у І інстанції Скарлат О.І.
Провадження № 22-ц/780/41/13 Доповідач у 2 інстанції Мережко М.В.
Категорія 45 22.01.2013
_______________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
Іменем України
17 січня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :
Головуючого - Мережко М.В.,
Суддів - Данілова О.М., Суханової Є.М.
При секретарі - Косенко Т.Г.
розглянула в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 06 липня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2011 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Свої вимоги обґрунтовував тим, що він з відповідачкою перебував в зареєстрованому шлюбі з 28 грудня 1995 року, який рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 20.11.2009 року розірвано.
Позивач зазначав, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 15 вересня 2010 року було здійснено поділ спільного майна подружжя, однак, при розподілі майна, яке є спільною сумісною власністю позивача і відповідача не було враховано нерухоме майно, що було нажито позивачем та відповідачем в період шлюбу, а саме: садові будинки АДРЕСА_1 в садовому товаристві «Авіатор»Воропаївської сільської ради Вишгородського району Київської області. Оскільки дані садові будинки збудовані під час шлюбу, є спільним майном подружжя, тому позивач просить суд визнати за ним право власності на 1/2 частину садового будинку АДРЕСА_1 в садовому товаристві «Авіатор»Воропаївської сільської ради Вишгородського району Київської області та визнати за відповідачем право власності на 1\2 частину садового будинку АДРЕСА_1 в садовому товаристві «Авіатор»Воропаївської сільської ради Вишгородського району Київської області.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 06 липня 2012 року позовні вимоги задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину садового будинку АДРЕСА_1, садове товариство «Авіатор»Воропаївська сільська рада Вишгородського району Київської області. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину садового будинку АДРЕСА_2, садове товариство «Авіатор»Воропаївська сільська рада Вишгородського району Київської області.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 06 липня 2012 року та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позову з підстав порушення норм матеріального та процесульного права.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 28 грудня 1995 року (а.с.7).
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_1 від 15 березня 2011 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбу було зроблено відповідний актовий запис за № 454 від 26 серпня 2010 року (а.с.9).
За час перебування в шлюбі сторони побудували садовий будинок АДРЕСА_2 в садовому товаристві «Авіатор»Воропаївської сільської ради Вишгородського району Київської області .
Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 60 СК України майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
Згідно з ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об"єктом права спільної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Частиною 1 ст. 68 СК України визначено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Згідно технічного паспорту на садовий будинок АДРЕСА_2 в садовому товаристві «Авіатор» забудова будинку здійснена - у 2007 р. , господарських будівель ( навіс, сарай , вимощення, яма вигрібна , огорожа)- у 2008 р. ( а.с. 37-40) .
Відповідач ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на будинок , ( навіс, сарай, вимощення, яма вигрібна , огорожа , вольєр) -отримала 17 вересня 2010 року.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК) , відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
Посилання відповідача ОСОБА_2 на наявність у неї свідоцтва про право власності на будинок , як на підставу того ,що будинок є її особистою власністю спростовується наявними в матеріалах справи доказами.
Згідно довідки ТОВ «Корнест»від 20.07.2010 року № 21/07-10 будівництво садового будинку НОМЕР_2 закінчено 01 квітня 2008 року (а.с.36). Закінчення будівництва спірного будинку в цей строк підтверджується і довідкою садового товариства «Авіатор»Воропаївської сільської ради Вишгородського району Київської області від 20.07.2010 року НОМЕР_2, та від 20.07.2010 року НОМЕР_3 (а.с.16) .
Договір комісії від 01 вересня 2007 року ( а.с. 42) на будівництво спірного будинку укладав саме ОСОБА_3.
Відповідно до ст.. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Законодавець фактично визначив три моменти виникнення права власності на об»єкт новоствореного майна - момент завершення будівництва , і два моменти які діють у разі якщо вони прямо передбачені законодавством - момент прийняття майна в експлуатацію, державної реєстрації об»єкта.
Враховуючи вищевказане, посилання відповідача в апеляційній скарзі на ту обставину, що позивач не надав доказів завершення будівництва спірного будинку і набуття у зв»язку із цим спільної сумісної власності на будинок є безпідставними . Відповідно до ст. 60 ЦПК України відповідач не надала суду належних доказів того, що будинок є її особистою власністю.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог у частині визнання права власності на 1\2 частину за ОСОБА_3 у будинку АДРЕСА_2 в садовому товаристві «Авіатор»Воропаївської сільської ради Вишгородського району Київської області, оскільки даний спірний будинок побудований сторонами під час шлюбу, є спільним сумісним майном подружжя, і частки майна подружжя є рівними.
Відповідно рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 грудня 2011 року ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності та виділ у натурі частки із спільної сумісної власності -будинку АДРЕСА_1 в садовому товаристві «Авіатор»Воропаївської сільської ради Вишгородського району Київської області. Рішення набрало законної сили.
Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Розглядаючи позовні вимоги в частині визнання права власності на будинок АДРЕСА_1 в садовому товаристві «Авіатор», суд не взяв до уваги наявність рішення від 07 грудня 2011 року , предметом спору в якому був саме цей спірний будинок , і позов був заявлений ОСОБА_3 з тих самих підстав, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.
Керуючись ст.ст. 303 ,307, 309, 313-315, 316,319 ЦПК України колегія суддів, -
В и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково .
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 06 липня 2012 року -скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_3 про визнання права власності на 1\2 частину будинку за адресою ; Київська область , Вишгородський район, садове товариство «Авіатор», АДРЕСА_1 . Ухвалити в цій частині нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - визнання права власності на 1\2 частину будинку за адресою ; Київська область , Вишгородський район, садове товариство «Авіатор», АДРЕСА_1 - відмовити.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді