Справа № 2-103/09
______2009рік
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМУКРАЇНИ
18 березня 2009 року Слов`яносербський районний суд Луганської області
в складі:
головуючого судді Призенко Д.О.
при секретарі Овчаровій М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Слов`яносербськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Слав-Агро» про дострокове розірвання договору аренди землі, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на ту обставину, що вона є власником земельної ділянки (паю), розташованої на землях Металістської сільської ради Слов’яносербського району Луганської області, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛГ № 023224. 15 липня 2004 року позивач уклала з відповідачем договір аренди замельної ділянки № 187. Враховуючи те, що відповідач з 2004 року не виконував умови договору аренди, зокрема виплачував арендну плату не в повному обсязі, не проводив заходів щодо родючості землі, а також в 2008 році передав земельну ділянку в суборенду, тобто порушував умови договору, позивач просила суд розірвати договір аренди землі та стягнути з відповідача судові витрати. В судовому засіданні позивач та її представник повністю підтримали позовні вимоги.
Відповідач позов не визнав, представник відповідача суду пояснив, що умови договору виконувались ним в повному обсязі, арендна плата виплачувалась також в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони, свідків суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню з наступних підстав:
Судом встановлено, що позивач є власником земельної ділянки (паю), розташованої на землях Металістської сільської ради Слов’яносербського району Луганської області, площею 4,1381 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛГ № 023224. 15 липня 2004 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 187 аренди земельної ділянки строком на 5 років. Договір зареєстрований в Слов’яносербському районному відділі державної реєстрації 25.04.2005 року.
З дослідженого в судовому засіданні договору вбачається, що він набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про оренду землі» орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. o:p>/o:p>
В договорі аренди земельної ділянки не було зазначено, що орендар має право передавати арендовану земельну ділянку в суборенду. Але в судовому засіданні було встановлено і в ході допиту представник третьої особи на боці відповідача підтвердив, що між ним та відповідачем в 2008 році укладався договір суборенди земельної ділянки позивача. Письмових доказів того факту, що позивач знала про укладення такого договору суборенди ні відповідач ні представник третьої особи на боці відповідача суду не надали, а сама позивач заперечувала той факт, що знала про укладення договору суборенди.
Крім того, в п.9 договору аренди зазначено, що орендна плата за договором складає 400 грн. Форма плати може змінюватись за згодою сторін. Сторони звільняються від відповідальності по договору за заподіяні збитки, якщо вони стали наслідком дії непередбаченої сили. Відповідно до п. 11 вказаного договору повинна вноситись до 31 грудня кожного року. В судовому засіданні було встановлено, що в 2006 році арендна плата позивачу не виплачувалась. Це було вмотивовано діями непередбаченої сили. Однак відповідно до змісту п. 9 відповідач не звільнявся від сплати орендної плати, а звільнявся лише від відповідальності за заподіяні збитки. І окрім того відповідач не надав суду доказів про настання в 2006 році дій непередбаченої сили.
Відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено чи розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Зазначене положення цивільного кодексу України повністю відповідає захисту права власності, яке гарантується ст. 1 Першого протоколу до Європейської Конвенції з прав людини та основних свобод, що у відповідності до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства. Зміст цього Конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді рішень Європейського суду з прав людини. Так у рішенні Європейського Суду від 29.11.1991 року у справі «Пайн ВелейДевелопментс ЛТД» проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю. Зазначені сподівання відповідачем порушені.
На підставі викладеного, керуючись ст. 651 ЦК України, ст. 8 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 10, 60, 212, 214 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Розірвати договір аренди землі № 187, укладений 15 липня 2004 року між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Слав-Агро».
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Слав-Агро» на користь ОСОБА_1 сплачені судові витрати в сумі 16 (шістнадцять) грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Луганської області. Заяву про апеляційне оскарження може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційну скаргу – протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Призенко Д.О.