Копія

Справа № 2-211/2009

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2009 року Долинський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді                                                     Бондарчука Р.А.,

  при секретарі                                                                  Олійник Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Долинська справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Долинського районного центру зайнятості про розірвання трудового договору та стягнення матеріальних збитків, -

В С Т А Н О В И В :

         Позивачка звернулася в суд з позовом до відповідачів, мотивуючи свої вимоги тим, що вона як приватний підприємець 08.09.2008 року уклала з ОСОБА_2 письмовий трудовий договір, який був зареєстрований в Долинському районному центрі зайнятості. За умовами договору працівник зобов'язувався виконувати роботу реалізатора та визначався матеріально-відповідальною особою. Під час проведення 15.11.2008 року перевірки наявності товарно-матеріальних цінностей в магазині «Даша», де працювала ОСОБА_2 була виявлена недостача в сумі 2048 грн. та розтрата в сумі 2747 грн.. під час перевірки з цього дня самовільно покинула робоче місце та з вищевказаної суми частково повернула 1547 грн., решту коштів в сумі 2747 грн. не повернула. Ставить вимогу з 15.11.2008 року розірвати з ОСОБА_2 трудовий договір на підставі ст.41 ч.1 п.2 КЗпП України та стягнути заподіяну шкоду.

         В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_3 заявлені вимоги підтримав. Пояснив, що він є сином позивачки і вони з матір'ю та батьком займаються сімейним бізнесом, мають сіть магазинів та оптовий склад. 15.11.2008 року менеджером та головним бухгалтером під час перевірки товарного запасу в магазині «Даша» було виявлено недостачу 2048 грн., крім того виявили, що ОСОБА_2 без дозволу керівника роздала ввірений їй товар в борг людям на 2747 грн. З розданого товару повернула 1547 грн. Тобто залишається винною 1200 грн. за розданий товар та 2048 грн. за недостачу. Крім акту перевірки недостача підтверджується і зошитами в яких ведеться облік ТМЦ переданих ОСОБА_2 Після проведеної ревізії ОСОБА_2 самовільно залишила місце роботи, на неодноразові звернення з приводу розірвання трудових відносин не реагує, на телефонні дзвінки не відповідає. На звернення до Долинського районного центру зайнятості керівник установи повідомив, що зняття трудового договору з реєстрації можливе лише, якщо до центру зайнятості буде направлено рішення суду про припинення договору або визнання його таким, що втратив силу. Доповнив, що позивачкою була заведена трудова книжка ОСОБА_2, оскільки вона пояснила, що  у неї трудової книжок немає, та внесено запис про роботу.  Наполягав на задоволенні позовних вимог.

         Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, суду пояснила, що віддала сину позивачки ОСОБА_3 за розданий в борг товар 1669 грн. 14.11.2008 року ОСОБА_3 відсторонив її від роботи в магазині, забрав ключі від магазину і передав їх своїй дружині ОСОБА_4 щоб вона торгувала. Акт передачі товару, який знаходився в магазині не складався, залишок товару на день передачі не був встановлений. 15.11.208 року ОСОБА_3 запросив її ознайомитися з актом ревізії, який вона підписати не погодилася. Вважає, що за ці два дні позивачка та її син могли вивезти з магазину товар на цю суму, щоб потім стягнути з неї збитки. Підтвердила, що з 15.11.2008 року дійсно не працює, на зустрічі з позивачкою не погоджується по тій причині, що їй немає на кого залишити дітей. Уточнила, що на розірвання трудового договору погодиться лише тоді, коли позивачка сплатить їй заробітну плату за жовтень та половину листопада 2008 року. Доповнила, що на даний час вона знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення 6-річного віку, її трудова книжка знаходиться в  відділі кадрів Вознесенської взуттєвої фабрики «Романів». Позивачку вона не просила заводити трудову книжку. 

         Представник відповідача Долинського районного центру зайнятості не заперечує стосовно розірвання трудового договору на зазначених підставах, а стосовно стягнення заподіяної шкоди покладається на розсуд суду.

         Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що працює менеджером ПП ОСОБА_6 за дорученням керівництва 15.11.2008 року проводила ревізію в магазині «Даша» с. Олександрівка, власником, якого є позивачка. В ході ревізії перевіряли приходні та розходні накладні, ксерокопії яких містяться в матеріалах справи. Під час була встановлена недостача 2048 грн., крім того продавець магазину ОСОБА_2 без дозволу господаря роздала в борг продукти покупцям на суму 2747 грн., які обіцяла повернути. Проте відмовилася підписати акт ревізії на суму недостачі.

Свідок ОСОБА_7. суду пояснив, що його 15.11.2008 року запросили в якості понятого посвідчити факт передачі майна та коштів в магазині «Даша» с. Олександрівка. Він підписав акт перевірки магазину, продавець ОСОБА_2 відмовилася підписати. Була встановлена недостача близько 2000 грн., крім того продавець магазину ОСОБА_2 без дозволу господаря роздала в борг продукти покупцям про що написала розписку та обіцяла повернути.

Свідок ОСОБА_8. суду пояснив, що його 22.11.2008 року його як депутата сільської ради запросила ОСОБА_2 в якості понятого посвідчити факт передачі коштів  ОСОБА_3. В його присутності ОСОБА_2 передала останньому біля 1200 грн. без дозволу господаря переданих в борг покупцям магазину «Даша» в с. Олександрівка, решту коштів обіцяла повернути до кінця року.

         Свідок ОСОБА_9. пояснила, що допомагала племінниці ОСОБА_2, по 2-3 години щодня, за час її роботи торгувати в магазині «Даша» в с. Олександрівка. 14.11.2008 року ОСОБА_2 відсторонили від роботи, ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_4 продовжували торгувати. 15.11.2008 року провели ревізію та виявили недостачу товару. З сумою недостачі вона незгодна, оскільки у ОСОБА_2 навіть забрали ключі від магазину. Така сума недостачі за такий короткий період не могла утворитися.

         Свідок ОСОБА_10. пояснила, що в серпні-вересні 2008 року працювала прибиральницею в магазині «Даша» в с. Олександрівка Долинського району, неодноразово бачила, як після закриття магазину в ньому горіло світло, були відчинені двері та поруч стояв автомобіль ОСОБА_4. За час її роботи вона брала участь в ревізіях, але про результати її не повідомляли.

         Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові матеріали справи суд дійшов до висновку, що слід частково задовольнити позовні вимоги.

         Згідно п.п. 2, 7 копії трудового договору від 08.09.2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 остання, як працівник повинна виконувати роботу реалізатора пов'язану з збереженням ТМЦ, в разі їх недостачі відшкодувати за власний рахунок. При вирішенні питань, не передбачених цим договором, сторони керуються загальними нормами законодавства про працю України. Договір зареєстрований в Волинському РЦЗ. (а.с. 8).

         Із копії пояснення написаного власноручно відповідачкою ОСОБА_2 слідує, що вона працюючи на посаді продавця магазину «Даша» без дозволу позивачки роздала ввірений їй товар в борг людям на 2747 грн.  (а. с. 23 ).

Копією акту перевірки товарного запасу в магазині «Даша» ПП ОСОБА_1 від 15.11.2008 року підтверджується, що в магазині виявлена недостача 2048 грн., ОСОБА_2  від підпису акту відмовилася (а. с.11).

Відповідно копій акту від 17.11.2008 року(а. с. 12 ), акту від 22.11.2008 року (а. с. 13 ), акту від 08.12.2008 року (а. с. 14 ), табелів робочого часу(а. с.15-17), поштового повідомлення (а. с.20), заяви працівника (а. с.21) - слідує, що ОСОБА_2  з 15.11.2008 року робоче місце не відвідує.

         Таким чином в судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_2 в порушення умов трудового договору, без дозволу керівника роздала ввірений їй товар в борг людям на 2747 грн., з яких не повернула позивачу 1200 грн., тому вказана сума підлягає стягненню з неї в примусовому порядку. Через вказані дії остання втратила довір'я до неї з боку власника, що є підставою для розірвання трудового договору за ініціативою власника.

         Суд не враховує пояснення відповідача ОСОБА_2, про те, що вона повернула всі кошти представнику позивача, оскільки це об'єктивно не підтверджується дослідженими в ході судового слідства доказами. 

         Також суд не приймає до уваги акт перевірки товарного запасу в магазині «Даша» ПП ОСОБА_1 від 15.11.2008 року так, як недостача не підтверджується іншими бухгалтерськими документами (актами прийому-передачі, актами звірки, товарними накладними, комірними книгами, тощо), а з наданих представником позивачки шкільних зошитів незрозуміло, які ТМЦ були ОСОБА_2 так як вони використані. А згідно ст.218 ч.1 ЦК України рішення суду в цьому випадку не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Крім того перевірка проведена без участі відповідачки ОСОБА_2.

         При цьому суд виходить з положень ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

         Відповідно до ст. 41 ч.1 п.2 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

         За змістом ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або інших цілей.

          Викладене є підставами для часткового  задоволення позовних вимог.

          Відповідно  до  ст.80 ЦПК України  ціна  позову  визначається   у  позовах , які  складаються  з  кількох  самостійних  вимог - загальною  сумою  всіх  вимог .

         Згідно ст. 88 ЦПК України судові витрати слід частково покласти на відповідача ОСОБА_2, пропорційно до задоволеного позову в частині майнових вимог та повністю в частині немайнових вимог.

В  зв'язку  з  тим , що  задоволені  повністю    немайнові  вимоги  позивача,  згідно  ст.3  ч.1  п. у  Декрету  Кабінету  Міністрів  України  «Про  державне мито»  слід  стягнути  з  ОСОБА_2, на  користь  держави неповністю сплачені 4 грн. 25 коп.  судового  збору  та  3 грн.  75 коп.  витрат  на  ІТЗ , з Долинського районного центру зайнятості 3 грн. 75 коп. витрат на ІТЗ за задоволені немайнові вимоги, звільнивши від сплати судового збору, оскільки установа звільнена від сплати державного мита згідно ст.4 п.15 абз.2 вказаного Декрету.

          На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

         Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

         Розірвати на підставі ст.41 ч.1 п. 2 КЗпП України з 15.11.2008 року трудовий договір укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, укладений 08.09.2008 року, та зареєстрований 08.09.2008 року за №11200800379 в Долинському районному центрі зайнятості, про що внести відповідний запис до трудової книжки  ОСОБА_2

         Зобов'язати Долинський районний центр зайнятості зняти з реєстрації договір укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, укладений 08.09.2008 року, зареєстрований 08.09.2008 року за №11200800379.

         Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1200грн., 18грн.84 коп. за сплату судового збору, 11грн.08 коп. за сплату витрат на ІТЗ, а всього на загальну суму  1229,92 грн.

         Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 4 грн. 25 коп.  судового  збору  та  3 грн.  75 коп.  витрат  на  ІТЗ.

         Стягнути з Долинського районного центру зайнятості 3 грн. 75 коп. витрат на ІТЗ .

         Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарженні і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги .  

Головуючий суддя  :  підпис .

Копія  вірна .

СУДДЯ  ДОЛИНСЬКОГО                                                 Р.А.  БОНДАРЧУК

РАЙОННОГО  СУДУ