Справа № 344/5041/15-ц

Провадження № 2/344/2672/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2015 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

у складі головуючого-судді: Татарінової О.А.,

за участю секретаря: Стефанюк Х.Я.,

позивача : ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права власності за набувальною давністю,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5 про припинення права власності на 1/3 частку квартири, що зареєстрована за відповідачем, та визнання за ним права власності на 1\3 частку квартири АДРЕСА_1 за набувальною давністю. В обгрунтування позовних вимог зазначив, що він та відповідач є співвласниками квартири АДРЕСА_1. Позивач прописав в дану квартиру відповідача в 1994 році як сина його колишньої на цей час дружини ОСОБА_6, а в 1999 році квартира приватизована в рівних долях, хоча з 1994 року відповідач в даній квартирі не проживав. Відповідач з 16 березня 1999 року не несе витрати по утриманні квартири,позивач за власні кошти проводив ремонт в квартирі, протягом більш ніж 16 років безперервно і відкрито користується 1/3 частки квартири,що належить відповідачу, а тому просить суд припинити право власності на 1/3 частку квартири, що зареєстрована за відповідачем та визнати за ним права власності на 1\3 частку квартири АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

Позивач та його представник позовні вимоги підтримали з мотивів зазначених у позовній заяві, просили їх задовольнити.

Представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнав з мотивів наведених в письмових запереченнях, просив в задоволенні позову відмовити через необгрунтованість.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для справи для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно Свідоцтва про право власності на житло від 16.03.1999 року (а.с.3) квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в рівних долях.

Згідно копії свідоцтва про зміну імені відповідач ОСОБА_5 17 лютого 2015 року змінив прізвище на "ОСОБА_5" (а.с.64)

Згідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Позивач зазначив, що відповідача прописав в дану квартиру в 1994 році як сина його дружини ОСОБА_6 а 16 березня 1999 році квартира приватизована в рівних долях, хоча, відповідач з 1994 року в даній квартирі не проживав.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснив,що знає позивача ОСОБА_1 з 1990-х років Відповідача ОСОБА_5 ніколи не бачив, в квартирі АДРЕСА_1 відповідач не проживав.

Аналогічні пояснення надали в судовому засіданні свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

Згідно рішення Івано-Франківського міського суду від 16.04.2010 року відповідача ОСОБА_5 було визнано безвісти відсутнім (а.с.42).

Згідно довідки Галицького райвідділу ВС УМВС в області від 22.03.2011 року (а.с.45) ОСОБА_5 з 13.04.2006 року по дату видачі довідки зареєстрований в АДРЕСА_2.

Згідно інформації Кінчаківської сільської ради від 04.10.2013 року ОСОБА_5 з 24.03.1986 року зареєстрований, навчався в Кінчаківській ЗОШ І-ІІІ ступеню. Після закінчення школи не проживає в АДРЕСА_2 (а.с.46).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що витрати по утриманні квартири несе самостійно.

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 08.07.2011 року було задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_5 про стягнення понесених витрат за комунальні послуги по спірній квартирі (а.с.47), рішенням Івано-Франківського міського суду від 05.12.2013р. було задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_5 про стягнення понесених витрат за комунальні послуги по спірній квартирі (а.с.48). Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22.01.2014 року скасовано рішення суду від 05.12.2013 року та відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 (а.с.49-51).

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 квітня 2015 року рішення Галицького районного суду від 22.10.2014 року та ухвала Апеляційного суду Івано-Франківської області від 02.12.2014 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальних та моральних збитків скасовані,провадження у цій частині закрито, в іншій частині оскаржувані судові рішення залишені без змін (а.с.56)

Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у в т.ч. цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно копії позовної заяви та ухвали про відкриття провадження від 20.03.2015 року в провадженні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про відшкодування понесених витрат на оплату комунальних послуг (а.с.57-60)

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

В п.9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

В судовому засіданні встановлено,що частки сторін на спірну квартиру в натурі не виділені, позивач на законних підставах володіє спірною квартирою, як її співвласник.

Позивачу ОСОБА_1 достовірно відомо, що співвласником спірної квартири являється відповідач ОСОБА_5, та він від спірного належного йому майна не відмовлявся, а за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем, і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Тобто, оскільки власником спірної 1/3 частини квартири являється відповідач ОСОБА_4, відповідно до ст. 41 Конституції України він, як власник не може бути протиправно позбавлений права власності, яке є непорушним, а тому суд вважає,що позов заявлений необгрунтовано, оскільки позивачем не доведено добросовісність володіння чужим майном.

Також, ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 07.05.2015 року рішення Івано-Франківського міського суду від 27.02.2015 року про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про припинення права власності та визнання права власності на 1\3 частку квартири залишено без змін (а.с.65-68).

Посилання позивача на непроживання відповідача у спірній квартирі та несплату комунальних послуг на утримання квартири, не є предметом доказування по спірних правовідносинах,так як сторони по справі є співвласниками квартири,а тому до спірних правовіносин не може бути застосована ст.344 ЦК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.41 Конституції України, ст.344 ЦК України, п.9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», ст.ст.10,11,60,61,88,212-215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права власності за набувальною давністю відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги до апеляційного суду Івано-Франківської області через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області.

Суддя Татарінова О.А.