ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
|
12.03.09 |
Справа №2а-1063/09/4/0170 |
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Циганової Г.Ю., при секретарі Заєвській Н.В.,
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився,
від відповідачів - не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в АР Крим, Управління ПФУ в м. Феодосії АРК,
про зобов'язання нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги.
Суть спору: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ПФУ в АР Крим (далі - відповідач 1), Управління ПФУ в м. Феодосії АРК (далі - відповідач 2), про зобов'язання відповідача 2 нарахувати недоплачену як дитині війни щосіячну державну соціальну допомогу за 2008р. у сумі 1158,60 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 р. № 2195-IV і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", позивач зазначив, що йому виплачується надбавка як дитині війни 10%, вважає що це не відповідає закону, належить нараховувати та виплачувати 30% щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.01.2009 року відкрито провадження по справі.
Позивач у судове засідання не з'явився, просив розглянути справи без його участі.
У судове засідання представники відповідачів не з'явилися, відповідач 1 направив письмові заперечення, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, наполягає на застосуванні судом наслідків пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, доказів поважності причин неявки не представив. Відповідач 2 у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, заперечень не представив.
Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004, № 2195-IV дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є пенсіонером за віком, має статус дитини війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що відповідачем не спростовується. Виходячи із того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі й право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст.6 Закону.
Законом України від 28.12.2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" змінена і містить норму, що до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Однак ці зміни, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є діючою.
Розмір підвищення, який щомісячно сплачується дітям війни згідно зі ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”розраховується на підставі мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначений ч. 1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Зазначена норма Закону введена в дію згідно із Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-IV.
Але, приймаючи до уваги те, що відповідно до ч.4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, та відповідно до ч. 1, 2 статті 8 КАС України при вирішенні справи має застосовуватись принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд вважає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання підвищення пенсії основані на принципі юридичної визначеності.
Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41/74 van Duym v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в цьому випадку це надання підвищення пенсії дітям війни, держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Стаття 58 Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI “Про Державний бюджет України на 2008 рік” визначає прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджує у розмірах з 1 січня -470 грн., з 1 квітня -481 грн., з 1 липня -482 грн., з 1 жовтня -498 грн.
На підставі викладеного, суд не може визнати обґрунтованими доводи відповідача, що позов не може бути задоволеним у зв'язку з невизначеністю мінімального розміру пенсії за віком, яка має бути підставою для розрахунку щорічної грошової допомоги.
Таким чином, розрахунок щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни необхідно здійснювати за наступною формулою:
з травня по червень 2008р. (481,00 грн. х 30%) = 144,30 грн. щомісячно;
з липня по вересень 2008р.(482 грн. х 30%) = 144,60 грн. щомісячно;
з жовтня по грудень 2008 року (498 грн. х 30%) = 149,40 грн. щомісячно.
Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційне через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.
Судом встановлено, що з 01.01.08р. виплати щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни здійснюється органами Пенсійного фонду України згідно з Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», а з 22.05.08р. згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.08р. № 530 у наступному розмірі:
за період травень - червень 2008 року - 48,10 гривень щомісячно;
за період липень - вересень 2008 року - 48,20 гривень щомісячно;
за період жовтень - грудень 2008 року - 49,80 гривень щомісячно..
Посилання відповідача на те, що жодним законом не передбачений порядок, процедура та орган, який зобов'язаний виплачувати соціальну допомогу суд вважає нікчемними, оскільки згідно з п. 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1261 від 24.10.2007 р. (далі Постанова № 1261), до основних засад Пенсійного фонду України відноситься , зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання , інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. У п.8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що згідно з Законом України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціального допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, керуючись зазначеними вище положеннями Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 р. та Постанови №1261 приходить до висновку, що саме відповідач 2 мав здійснювати позивачу виплату підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Суд також вважає, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, у тому числі той, що підтверджений судовим рішенням. Така відсутність коштів не може бути визнана як виключна обставина, та це є порушенням пункту 1 статті 6, статті 13 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України від 11.09.1997 року, про що також зазначено в Рішенні Європейського суду з прав людини Справа “Жовнер проти України” від 29.06.2004 року.
Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.
Суд зазначає, що відповідно до вимог ст.2 КАС України до компетенції відноситься розгляд публічно-правових спорів та завданням є захист порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Посилання відповідача 1 про пропущення строку не може бути прийнято до уваги, тому що позивач звернувся в межах строку.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
У зв'язку зі складністю справи у судовому засіданні 12 березня 2009 року судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову складено у повному обсязі 17 березня 2009р.
Керуючись ст. ст. 94,158-163,167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позовні вимоги частково задовольнити.
2. Зобов'язати Управління ПФУ в м. Феодосії АР Крим нарахувати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1), ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за період з 22.05.08р. по 31.06.2008р. у розмірі 96,20 грн. щомісячно; за період з 01.07.08р. по 30.09.2008р. у розмірі 96,40 грн. щомісячно; за період з 01.10.08р. по 31.12.2008р. у розмірі 99,60 грн. щомісячно.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 гривня 70 копійок.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського адміністративного апеляційного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя Циганова Г.Ю.