Справа 2-а-239/09

П О С Т А Н О В А

іменем України

04 березня 2009 року Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі : головуючого – голови суду Гордійчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі про зобов’язання вчинити певні дії (провести перерахунок та виплатити щомісячну державну допомогу дітям війни),

в с т а н о в и в :

10 лютого 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, у якій зазначає, що він має статус дитини війни.

У зв’язку з цим йому з 01 січня 2006 року повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках така допомога йому не виплачувалась, оскільки дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року №2195 - IV (далі Закон №2195-IV) Законами України «Про державний бюджет України на 2006 рік», «Про державний бюджет України на 2007 рік» була призупинена.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнано неконституційним.

Незважаючи на це, відповідач перерахунок його пенсії не зробив, чим порушив його право на отримання доплати до неї в розмірі, передбаченому ст.6 Закону №2195-IV, про що він дізнався із засобів масової інформації.

Просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом своїх порушених прав, свобод та інтересів за період з 01 січня 2006 року по жовтень 2008 рік та зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Камінь-Каширському районі провести перерахунок недоплаченої державної щомісячної допомоги, як особі, яка має статус дитини війни, за період з 01 січня 2006 року по грудень 2008 рік включно та виплатити вказану допомогу в повному розмірі.

Відповідач подав до суду заперечення, де зазначив, що позов не визнає.

Сторони на судове засідання не з’явилися.

25 лютого та 03 березня 2008 року ними подано до суду письмові заяви про розгляд справи у їх відсутності.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення.

Судом установлено, що позивач отримує пенсію за віком та має статус дитини війни (а.с. 5).

На цій підставі він в силу ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в ред. від 18.11.2004) має право на підвищення розміру пенсії, яку отримує, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Мінімальний розмір пенсії за віком визначений ст. 28 ч. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої, за наявності у чоловіків 25, а у жінок — 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі передбаченого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Такий прожитковий мінімум у 2007 році згідно ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено на рівні: з 1 січня — 380 гривень, з 1 квітня — 406 гривень, з 1 жовтня — 411 гривень, у 2008 році згідно ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» на рівні з 1 січня – 470 грн., з 1 квітня – 481 грн., з 1 липня – 482 грн., з 1 жовтня – 498 грн.

Як убачається з довідки відповідача від 25 лютого 2009 року № 977 Управлінням ОСОБА_1, як дитині війни, підвищення до пенсії у 2007 році нараховано та виплачено не було, оскільки відповідно до ст.ст.71, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» право на таке підвищення мають інваліди, яким позивач не є. У 2008 році згадане підвищення було нараховано і виплачено згідно п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».

Із вказаних правових норм цих бюджетних законів вбачається, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги виплачується лише особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни; у 2008 році дітям війни виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, що становить 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року положення п.12 статті 71, ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та рішенням цього ж Суду №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України.

Згадані Закони в силу ст. 152 Конституції України втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року повинна нараховуватись і виплачуватись доплата до пенсії у розмірі до 30 % мінімальної пенсії за віком, як це передбачає ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ( в ред.2004 року).

Відповідач всупереч ст.71 ч.2 КАС України не довів суду правомірності своїх дій у 2007 та 2008 роках. Його твердження про те, що Управління не може бути належним відповідачем у даній справі, оскільки не є власником або розпорядником коштів Державного бюджету України, безпідставне, так як згідно п.2.1 „Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах" одним з основних завдань управління є забезпечення призначення і виплати пенсій.

Вимоги позивача в частині зобов’язання відповідача провести йому доплату до пенсії як дитині війни за 2006 рік задоволенню не підлягають, так як ст. 110 Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», установлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,запроваджуються поетапно за результатами виконання у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України, за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Такого порядку Кабінет Міністрів України у 2006 році не визначав і з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету його не погоджував.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» неконституційним не визнавався.

Відповідно до ст.87 ч.2 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, неодержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Зважаючи на це, передбачений ст.99 КАС України річний строк звернення до суду на правові відносини що випливають з виплати пенсій, в тому числі і його надбавки, не поширюється.

Суд з відповідача судового збору не стягує, оскільки в силу ст.4 ч.1 п.34 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації від сплати державного мита звільняються.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 122 ч. 3, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд -

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити частково.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі провести доплату до пенсії ОСОБА_1 в розмірі до 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за періоди з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Камінь-Каширський районний суд шляхом подачі заяв про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення та наступної подачі апеляційних скарг протягом двадцяти днів або в порядку, передбаченому ст. 186 ч. 5 КАС України.

Головуючий – підпис

Оригіналу відповідає

Голова Камінь-Каширського

районного суду В.М. Гордійчук