ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2015 року Справа № 913/892/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддівМіщенка П.К., Катеринчук Л.Й., Поліщука В.Ю.
розглянувши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку
на постанову та на рішенняХарківського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 року господарського суду Луганської області від 02.06.2014 року
у справі господарського суду за позовом до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача№913/892/14 Луганської області Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Відкритого акціонерного товариства "Сєвєродонецьке АТП-10920" ОСОБА_4
про стягнення 18006,44 грн.
Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Луганської області від 02 червня 2014 року (суддя Яресько Б.В.) у задоволенні позову відмовлено (а.с.11,12).
Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення господарського суду Луганської області від 02 червня 2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Вказував на те, що на підставі Акту перевірки № 129-ІІ від 06.03.2014 року пенсійну справу ОСОБА_4 приведено у відповідність і розрахунок пенсії проведено без врахування довідки про заробітну плату №б/н від 07.09.2006 року, після чого розмір пенсії зменшився: з 27.01.2011 року склав 750,00 грн., станом на 01.03.2014 року - 1049,00 грн. В результаті проведеного перерахунку виявлена переплата пенсії за період з 27.01.2011 року по 31.03.2014 року в сумі 18 006,44 грн. що підтверджується Протоколом від 25.03.2014 року.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 року (Головуючий суддя - Шепітько І.І., судді: Ільїн О.В., Черленяк М.І.) апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Луганської області від 02.06.2014 року у справі №913/892/14 залишено без змін.
Не погодившись із наведеними судовими актами, Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить, посилаючись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права, скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 року та рішення господарського суду Луганської області від 02.06.2014 року у справі №913/892/14, прийняти у даній справі нове рішення яким стягнути з Відповідача на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку суму переплати пенсії у зв'язку із втратою годувальника призначеної та виплаченої на користь ОСОБА_4 за період з 27.01.2011 по 31.03.2014 в сумі 18006,44 грн.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій,
Управління Пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку, Луганської області звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Сєверодонецьке АТП-10920" суми переплати пенсії у зв'язку із втратою годувальника, призначеної та виплаченої на користь ОСОБА_4 за період з 27.01.2011 року по 31.03.2014 року в сумі 18006 грн. 44 коп. (а.с.40,41).
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що на обліку в управлінні перебуває громадянка ОСОБА_4, яка проживає за адресою АДРЕСА_1 і одержує пенсію у зв'язку із втратою годувальника, призначену відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03р. № 1058. Вказана пенсія була призначена за заявою ОСОБА_5 від 27.01.2011 року за матеріалами пенсійної справи померлого годувальника ОСОБА_6.
У березні 2014 року при проведенні перевірки довідки про заробіток №б/н від 07.09.2006 року встановлено, що дані про заробіток ОСОБА_6 за період з січня по грудень 1983 року в довідці №б/н від 07.09.2006 року не відповідають даним бухгалтерської звітності відповідача за аналогічний період. За період з січня по квітень 1979 року, з січня по грудень 1982 року документи для перевірки відповідачем не були надані. На підставі Акту перевірки № 129-ІІ від 06.03.2014 року пенсійну справу приведено у відповідність і розрахунок пенсії ОСОБА_4 проведено без врахування довідки про заробітну плату №б/н від 07.09.2006 року після чого розмір пенсії зменшився: з 27.01.2011 року склав 750,00 грн., станом на 01.03.2014 - 1049.00 грн. В результаті проведеного перерахунку виникла переплата пенсії за період а 27.01.2011 по 31.03.2014 в сумі 18 006,44 грн., яка, на думку позивача, підлягає стягненню з відповідача.
З Акту перевірки № 129-П від 06.03.2014 року вбачається, що на підставі Довідки про заробіток для обчислення пенсії б/н від 07.09.2006 року щодо відомостей по нарахуванню заробітної плати ОСОБА_7 за період 1979-1983 року встановлено розходження в розмірі заробітної плати за період з січня по грудень 1983 року, а за період з січня по квітень 1979 року, та з січня по грудень 1982 року документи на підприємстві відсутні. Також в Акті зазначено, що зі слів головного бухгалтера вказані документи знаходяться в Сєверодонецькому МВ УМВС. Підприємству рекомендовано скласти нову довідку про заробітну плату з урахуванням коректировки по розходженням (а.с.52).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, рішення якого підтримав апеляційний господарський суд, виходив з того, що всупереч приписам ст. 33 ГПК України позивачем не доведено, що надмірно виплачені позивачем суми були виплачені саме внаслідок подання відповідачем недостовірної інформації.
Колегія суддів касаційної інстанції, погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.
Згідно зі ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Отже, за встановлених обставин відсутні підстави вважати, що дані вказані в Довідці про заробіток для обчислення пенсії б/н від 07.09.2006 року за період з січня по квітень 1979 року, та з січня по грудень 1982 року не відповідають фактично нарахованим.
З ксерокопії Довідки № 7/177, виданої ВАТ "Сєверодонецьке АТП 10920" 14.04.2014 року вбачається, що Довідка про заробітну плату № 31 за період 1979-1984 р.р., видана ОСОБА_6 на підставі первинних документів - розрахункових відомостей, які знаходяться в архіві ВАТ "Сєверодонецьке АТП 10920". Підприємство не має можливості виготовити ксерокопії вказаних відомостей, проте підтверджує достовірність поданої інформації. Суми нарахованої заробітної плати співпадають з даними особистих рахунків за 1979-1984 р.р.(а.с.21).
Крім того, судами встановлено, що ухвалою господарського суду Луганської області від 06 лютого 2012 року у справі № 13/13б/2011 припинено процедуру розпорядження майном боржника ВАТ "Сєверодонецьке АТП 10920", та введено процедуру санації ВАТ "Сєверодонецьке АТП 10920" (а.с.43-45).
Крім того, в матеріалах справи наявна ксерокопія Свідоцтва про смерть, з якого вбачається, що ОСОБА_4 померла 04 серпня 2014 року (а.с.8).
Згідно із положеннями ч.2 ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів і відшкодовують її.
Відповідно до ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Приймаючи до уваги, що позивачем не доведено ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції, що суми були виплачені надмірно внаслідок подання саме відповідачем недостовірної інформації, колегія суддів вважає, що господарський суд Луганської області із яким погодився Харківський апеляційний господарський суд, дійшов обґрунтованого висновку, про те, що позовні вимоги необґрунтовані, не підтверджені матеріалами справи та задоволенню не підлягають.
Враховуючи те, що під час касаційного провадження не знайшли підтвердження доводи позивача про порушення судами норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування оскаржених судових рішень колегія суддів не вбачає.
Згідно зі ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.
З урахуванням встановлених ст. ст. 1115, 1117 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи апеляційним та місцевим господарськими судами її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарських судів попередніх інстанцій відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка, а доводи касаційної скарги ґрунтуються на довільному тлумаченні скаржником чинного законодавства, не спростовують обґрунтованості висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 року та рішення господарського суду Луганської області 02.06.2014 року у справі №913/892/14 залишити без змін.
Головуючий П.К. Міщенко
Судді Л.Й. Катеринчук
В.Ю. Поліщук