КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2015 р. Справа№ 910/1587/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників

від позивача: Іващенко О.В. - дов. №91/2014/12/01-2 від 07.12.2014

від відповідача: Денисюк В.В.- дов. №55-Д від 26.12.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Комунального підприємства „Центр обслуговування

споживачів Шевченківського району"

на рішення господарського суду м. Києва

від 11.06.2013

у справі №910/1587/13 (головуючий суддя - Ломака В.С., судді:

Васильченко Т.В., Куркотова Є.Б.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Київенерго"

до Комунального підприємства „Центр обслуговування

споживачів Шевченківського району"

про стягнення 13317917,88 грн.

та за зустрічним позовом Комунального підприємства „Центр

обслуговування споживачів Шевченківського району"

до Публічного акціонерного товариства „Київенерго"

про зобов'язання вчинити дії

У судовому засіданні 18.05.2015 оголошувалась перерва до 26.05.2015, у зв'язку із чим постанова приймається вказаною датою.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Київенерго" (надалі - позивач за первісним позовом, ПАТ „Київенерго") до Комунального підприємства „Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (надалі - відповідач за первісним позовом, КП „Центр обслуговування споживачів Шевченківського району") про стягнення заборгованості у розмірі 13317917, 88 грн., в тому числі: 12728797,30 грн. основного боргу, 423624,72 грн. 3% річних, 165495,86 грн. інфляційних втрат.

25.02.2013 до господарського суду міста Києва від КП „Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (позивач за зустрічним позовом) надійшла зустрічна позовна заява, у якій він просить суд спонукати ПАТ „Київенерго" (відповідач за зустрічним позовом) укласти договір реструктуризації на основну суму боргу за договором №320886 від 14.11.2003 на постачання теплової енергії в гарячій воді на термін 60 місяців з затвердженням відповідного графіку платежів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.02.2013 прийнято зустрічний позов КП „Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" до розгляду з первісним позовом.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.06.2013 у справі №910/1587/13 первісний позов задоволено повністю, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Комунальне підприємство „Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій з урахуванням заяви про уточнення апеляційних вимог просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2013 у справі №910/1587/13 в частині задоволення позовних вимог ПАТ „Київенерго" та прийняти у цій частині нове рішення, яким відмовити ПАТ „Київенерго" у задоволенні позовних у повному обсязі. В частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог апелянт просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права за неповного з'ясування обставин справи. Зокрема відповідач зазначає, що наданий позивачем розрахунок ціни позову не відображає реальної заборгованості відповідача, а зазначені у ньому дані є непідтвердженими. Скаржник стверджує, що судом не з'ясований дійсний обсяг наданих позивачем за первісним позовом послуг. Відповідач за первісним позовом також зазначає, що згідно положень договору він має обов'язок лише забезпечувати своєчасну оплату коштів від населення за спожиту теплову енергію, а не оплачувати її вартість, та вказує, що він вживає всіх законних заходів по забезпеченню своєчасного надходження коштів на транзитний рахунок КП ГІОЦ. Крім того, на думку апелянта підстави для стягнення на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних відсутні, оскільки відсутня вина відповідача у порушенні договірних зобов'язань з оплати поставленої теплової енергії.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2013 у справі №910/1587/13 призначено у справі судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України у зв'язку з чим зупинено провадження у справі №910/1587/13 до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.

24.01.2014 до Київського апеляційного господарського суду разом із матеріалами справи надійшло повідомлення №14060/13-45 від 17.01.2014 про неможливість надання висновку експертизи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2014 у справі №910/1587/13 призначено судову комплексну експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса, у зв'язку з чим зупинено провадження у справі №910/1587/13 до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.

07.04.2014 на адресу суду надійшло клопотання судового експерта Харківського науково-дослідного інститут судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса для залучення до проведення комплексної судової експертизи спеціаліста в галузі теплоенергетики. У вказаному клопотанні судовий експерт просив залучити до проведення комплексної судової експертизи спеціаліста в галузі теплоенергетики.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2014 у справі №910/1587/13 з метою розгляду клопотання судового експерта було поновлено провадження у справі, та зобов'язано сторін надати пропозиції щодо визначення кандидатури спеціаліста в галузі теплоенергетики для залучення його до участі у проведенні експертизи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 у справі №910/1587/13 задоволено клопотання експерта про залучення до проведення комплексної судової експертизи у справі №910/1587/13 спеціаліста в галузі теплоенергетики. Залучено до проведення комплексної судової експертизи у справі №910/1587/13 фахівця в галузі теплопостачання - Ленькина Олександра Володимировича, який працює доцентом кафедри теплотехніки та енергозбереження Національного технічного університету України „Київський політехнічний інститут". Зупинено провадження у справі №910/1587/13 до проведення експертизи, призначеної ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2014, та отримання висновку експерта.

28.04.2015 до Київського апеляційного господарського суду разом із матеріалами справи надійшов висновок комплексної судової експертизи №8173 від 20.04.2015 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 поновлено провадження у справі №910/1587/13.

Представники Комунального підприємства „Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" у судових засіданнях суду апеляційної інстанції надали суду свої пояснення у справі, в яких підтримали подану апеляційну скаргу на підставі викладених в ній доводів та просили апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представники ПАТ „Київенерго" у судових засіданнях суду апеляційної інстанції надав суду свої пояснення у справі, в яких заперечували проти задоволення апеляційної скарги з підстав її необґрунтованості та безпідставності, просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Крім того, 18.05.2015 від відповідача за первісним позовом до суду апеляційної інстанції надійшли клопотання про витребування додаткових доказів у справі, а саме даних щодо фактичної середньомісячної температури теплоносія по кожному будинку в межах договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №320886 від 14.11.2003 року.

18.05.2015 від відповідача за первісним позовом також надійшло клопотання про призначення повторної експертизи з урахуванням витребуваних доказів.

Представник ПАТ „Київенерго" заперечував проти заявлених відповідачем за первісним позовом клопотань про витребування додаткових доказів та призначення у даній справі повторної експерти, оскільки всі документи, що можливо було надати судовим експертам, він надавав експертній установі, а призначення повторної експерти лише затягне розгляд даної справи.

Розглянувши заявлені відповідачем за первісним позовом клопотання судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

Так, відповідно до положень ч.1 ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що з огляду на предмет спору у даній справі та зважаючи на те, що у матеріалах справи наявні відповідні докази, які стосуються вирішення питань, що були предметом дослідження експертизи, в тому числі доказів, що містять висновки відповідних спеціалістів, то у даному випадку суд має можливість оцінити вказані докази у сукупності, що виключає необхідність застосування спеціальних знань. За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для призначення у даній справі повторної судової експертизи. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що вирішення питання про необхідність застосування спеціальних знань з метою встановлення певних обставин є виключно прерогативою суду, який розглядаючи справу може об'єктивно оцінити необхідність застосування спеціальних знань.

Клопотання відповідача за первісним позовом про витребування доказів також не підлягає задоволенню з огляду на те, що докази, які просить витребувати відповідач стосуються питань, що були предметом дослідження судової експертизи у даній справі. Як зазначив представник ПАТ „Київенерго", позивачем всі документи, що можливо було надати судовим експертам, він надав, будь-яких інших додаткових доказів позивач за первісним позовом надати не може. Таким чином, відповідачем за первісним позовом не наведено суттєвих (для здійснення апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції) додаткових обставин, які можуть бути підтверджені зазначеними ним доказами.

У судовому засідання 26.05.2015 представник відповідача за первісним позовом підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, та просив залишити його без змін.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

14.11.2003 між Акціонерною енергопостачальною компанією „Київенерго", правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство „Київенерго", як постачальником, та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківського району (ЖЕК 1009), правонаступником якого є Комунальне підприємство „Центр обслуговування споживачів Шевченківського району", як споживачем, укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №320886 (надалі - договір), предметом якого є вироблення, постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 2.1 договору визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з пунктом 2.2.1. договору постачальник зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року, згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначених в додатку №1.

Відповідно до пункту 2.3.1 договору споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку №1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку №2.

Пунктом 1 додатку №2 до договору визначено, що розрахунки зі споживачем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими постачальнику Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА), затвердженими розпорядженнями КМДА №86 від 31.01.2007 (№142 від 12.02.2007), за кожну відпущену гігакалорію (1Гкал/грн.) без урахування ПДВ для розрахунків із: житловими організаціями - 94,33 грн. (згідно дод. 6, 7), в разі знаходження в житловому будинку орендарів тощо: бюджетними організаціями - 171,62 грн., госпрозрахунковими організаціями - 171,62 грн.

Пунктом 5 додатку № 2 до договору передбачено, що споживач, який має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ-1 - не пізніше 28 числа поточного місяця.

Згідно пункту 8 додатку №2 до договору у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається: на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках №№ 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія; на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках №№ 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Пунктом 9 додатку №2 до договору передбачено, що споживач щомісяця з 12 по 15 число отримує в МВРТ-1 за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, буд. 63 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов укладеного між сторонами договору позивач за первісним позовом надавав, а відповідач за первісним позовом приймав теплову енергію, проте відповідач за первісним позовом належним чином свої зобов'язання не виконував, у зв'язку з чим за період з жовтня 2010 року по січень 2013 року у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 12 728 797,30 грн., що підтверджується довідкою про надходження коштів, обліковими картками спожитої теплової енергії за спірний період, відомостями споживання теплової енергії та іншими матеріалами справи.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи апеляційної скарги про незаконність нарахування позивачем за первісним позовом обсягів споживання теплової енергії, а також на невідповідність фактичного теплового навантаження у будинках відповідача договірному, з огляду на зазначене.

Положеннями додатку №1 до договору сторони визначили обсяги постачання теплової енергії абоненту. Згідно з пунктом 1.4 вказаного додатку також визначено розподіл теплової енергії в гігакалоріях по кварталах, згідно якого та наявних в матеріалах справи облікових карток вбачається, що позивачем за первісним позовом щомісячно здійснювалось нарахування за надану теплову енергію відповідно до встановлених додатком № 1 обсягів постачання та споживання.

Разом з цим, відповідно до пункту 5 додатку №1 до договору сторонами погоджено, що при відсутності розбіжностей з обох сторін по обсягам відпуску теплової енергії в поточному році, термін дії даного договору продовжується на кожний наступний рік.

При цьому, матеріали справи не містять доказів звернень відповідача за первісним позовом безпосередньо до ПАТ „Київенерго" із заявами чи скаргами на недоотриману теплову енергію або судове рішення з цього приводу. Крім того, на момент звернення позивача з позовом до суду договір №320886 з підстав, передбачених пунктом 5 додатку №1 до договору, сторонами розірвано не було.

Як зазначалось вище, відповідно до пункту 8 додатку №2 до договору про порядок розрахунків за теплову енергію та пункту 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, абонентам у разі відсутності приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається: на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках №№ 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури носія.

З огляду на зазначене, судова колегія не приймає до уваги посилання відповідача за первісним позовом на те, що йому не було відомо, яким чином ПАТ „Київенерго" здійснює нарахування кількості та вартості спожитої теплової енергії.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що пунктом 9 додатку №2 до договору визначено, що споживач отримує, серед іншого, акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику.

Таким чином, у разі виявлення розбіжностей між обсягами спожитої теплової енергії, які нараховані позивачем, та обсягами теплової енергії, яка на думку споживача мала бути ним отримана, відповідач за первісним позовом мав можливість звернутися до постачальника і в позасудовому порядку, шляхом проведення бухгалтерських розрахунків встановити суму розбіжності.

Однак, матеріали справи не містять доказів здійснення сторонами звірки взаєморозрахунків за договором, з метою виявлення розбіжностей у нарахуваннях за спожиту теплову енергію в порядку, визначеному пунктом 9 додатку №2 до договору. Відповідачем за первісним позовом не подано суду доказів його звернень під час споживання теплової енергії до позивача за первісним позовом з листами, вимогами щодо непогодження з нарахованими обсягами та вартістю спожитої теплової енергії.

Таким чином, матеріали справи не підтверджують доводів апелянта про завищення позивачем обсягів спожитої відповідачем теплової енергії.

З огляду на зазначене, враховуючи наявні у матеріалах справи відомості обліку спожитої теплової енергії, облікові картки (табуляграми), довідку про надходження коштів за спожиту скаржником теплову енергію, колегія суддів приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом по оплаті теплової енергії за спірний період у розмірі 12 728 797,30 грн.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Згідно частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання.

Відповідно до частини 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього кодексу.

Відповідно до Висновку комплексної судової експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса із залученням фахівця в галузі теплопостачання, розрахунково об'єм та розмір теплової енергії, яку КП „ЦОС Шевченківського району" повинно було отримати від ПАТ „Київенерго" за період з 01.10.2010 по 01.01.2013 для потреб гарячого водопостачання складає 43,205.93 Гкал вартістю 10725644,52 грн. з ПДВ та потреби системи опалення в кількості 111,322.72 Гкал, вартістю 27665053,14 грн., тобто загальна вартість спожитої теплової енергії у спірному періоді - 38390697,66 грн., у той час як відповідно до розгорнутого розрахунку позивача у спірному періоді ПАТ „Київенерго" нарахувало відповідачу за первісним позовом лише 30128192,81 грн. До того ж, зазначеним висновком судової експертизи експертами вказано, що об'єм та розмір фактичної спожитої КП „Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" за період з 01.11.2010 по 01.01.2013 теплової енергії на потреби гарячого водопостачання та на потреби централізованого опалення розрахувати не видається можливим, з огляду на відсутність інформації про фактичну середньомісячну температуру теплоносія та відсутність нормативного обґрунтування понижувальних коефіцієнтів, які використовувались ПАТ „Київенерго".

Таким чином, дослідивши усі наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ „Київенерго" щодо стягнення з Комунального підприємства „Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" суми основного боргу за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №320886 від 14.11.2003 та додатками до нього у розмірі 12 728 797,30 грн. правомірно задоволені судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач за первісним позовом за умовами договору не зобов'язаний сплачувати теплову за енергію, а лише забезпечити своєчасне надходження коштів від населення, колегією суддів відхиляються, виходячи із наступного.

За умовами договору споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію; своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Статтею 528 ЦК України визначено, що виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

З матеріалів справи вбачається, що договір був укладений саме відповідачем, як споживачем, який за умовами цього договору зобов'язався отримати теплову енергію та оплатити її відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Таким чином, укладаючи договір, у якому споживачем визначено саме відповідача за первісним позовом, останній погодився з тими умовами, які визначені в ньому, та зобов'язався оплатити спожиту теплову енергію.

Крім того, за умовами договору споживач має забезпечити прийняття всіх заходів (в т.ч. примусових) для стягнення коштів з боржників згідно з чинним законодавством України (п.п.2.3.5 п.2.3 договору).

Стосовно позовних вимог ПАТ „Київенерго" про стягнення з відповідача за первісним позовом 423624,72 грн. 3% річних та 165495,86 грн. інфляційних втрат колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи доведеність порушення відповідачем за первісним позовом своїх зобов'язань за договором, колегія суддів, перевіривши здійснений розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, наданий ПАТ „Київенерго", керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, вважає його правильним і погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ПАТ „Київенерго" про стягнення з КП „Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" інфляційних втрат в сумі 165495,86 грн. та 3% річних в розмірі 423624,72 грн.

Також, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічного позову КП „Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" передбачено, що заборгованість з квартирної плати (плати за утримання житла) та плати за комунальні послуги (водо -, тепло-, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир, яка склалася на дату набрання чинності цим Законом перед надавачами житлово - комунальних послуг, реструктуризується на термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації.

Пунктом 1 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2007 № 1198 (далі, Правила) визначено, що дані Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії.

Відповідно до частини 2 пункту 28 Правил у разі виникнення у споживача заборгованості за спожиту теплову енергію сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством, можуть укладати угоду про реструктуризацію заборгованості.

Тобто, чинним законодавством передбачена можливість укладення між теплопостачальником та споживачем договору про реструктуризацію боргу лише за взаємною згодою сторін. При цьому, укладення договору про реструктуризацію боргу не є для постачальника обов'язком на підставі закону або в інших випадках, встановлених законом.

Таким чином, оскільки укладання договору про реструктуризацію боргу здійснюється лише за згодою теплопостачальника та не є для нього обов'язковим на підставі закону, правові підстави для спонукання ПАТ „Київенерго" на укладення з відповідачем за первісним позовом спірного договору реструктуризації боргу у судовому порядку відсутні.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції КП „Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Доводи та заперечення, викладені у апеляційні скарзі на рішення суду першої інстанції, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Комунального підприємства „Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва від 11.06.2013 у справі №910/1587/13 має бути залишене без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства „Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2013 у справі №910/1587/13 залишити без змін.

Матеріали справи №910/1587/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя М.М. Новіков

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк