ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2006 р. | № 2-6/15655-2005 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючий), |
Харченка В.М., Борденюк Є.М. |
розглянувши у відкритому за участю представника позивача: касаційну скаргу | судовому засіданні у м. Києві Соколової Л.М. та представника відповідача –Сіроткіної О.М. Джанкойської філії орендного підприємства “Кримтеплокомуненерго” |
на постанову | від 22.03.2006 |
Севастопольського апеляційного | господарського суду |
у справі | № 2-6/15655-2005 |
господарського суду | Автономної Республіки Крим |
за позовом | Орендного підприємства “Кримтеплокомуненерго” в особі Джанкойської філії |
до | Відкритого акціонерного товариства “Крименерго” |
про | стягнення 121658,50 грн. вартості недовідпущеної електроенергії |
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2005 року орендне підприємство “Кримтеплокомуненерго” в особі Джанкойської філії звернулося з позовом до відкритого акціонерного товариства “Крименерго” про стягнення з відповідача 121658,50 грн. п`ятикратної вартості недовідпущеної електроенергії у період з липня по 25 жовтня 2005 року.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.12.2005 у справі № 2-6/15655-2005 позов задоволено. Стягнено з ВАТ “Крименерго” на користь Орендного підприємства “Кримтеплокомуненерго” в особі Джанкойської філії 121658,50 грн. п`ятикратної вартості недовідпущеної електроенергії у період з липня по 25 жовтня 2005 року.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.03.2006, за тією ж справою, вищезазначене судове рішення скасовано. В задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду від 22.03.2006, а рішення господарського суду від 19.12.2005 залишити без змін. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 24, 26 Закону України “Про електроенергетику”, п. 7, п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого Постановою КМУ від 24.03.1999 № 441, п. 11.2 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28.
Відзиву на касаційну скаргу відповідач до Вищого господарського суду України не надіслав.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 09.03.2004 між сторонами у справі був укладений договір на поставку електричної енергії № 95/050, згідно якого відповідач зобов`язався поставляти позивачу електроенергію у об`ємах, визначених додатком № 1 до договору, а позивач (споживач за договором) зобов`язався оплачувати її вартість в розмірі та порядку, встановленому договором. Умовами договору також було передбачено, що розрахунковий період для позивача встановлюється з 20 числа місяця до 20 числа наступного місяця, а остаточний розрахунок має бути здійснений до 25 числа кожного місяця. При цьому, пунктом 6 додатку до договору встановлено, що за результатами розрахункового періоду, на протязі 5 робочих днів від дати оплати, постачальник електроенергії коригує граничну величину споживання електроенергії до рівня фактично оплаченого за цей період об`єму.
Судами також встановлено, що згідно складених відповідачем актів про об`єми переданої споживачу електричної енергії за розрахунковий період з 21.03.2005 по 20.04.2005 ним спожито 164508 кВт/год. За спожиту електроенергію за розрахунковий період з 21.03.2005 по 20.04.2005 позивач розрахувався на загальну суму у розмірі 49350,00 грн., однак з прострочкою оплати, а саме 28.04.2005. У цьому зв`язку, відповідачем було проведене відповідне корегування і складено акт про перевищення граничних величин об`єму споживання електричної енергії від 28.04.2005 за розрахунковий період з 02.03.2005 по 20.04.2005, виставлено рахунок № 95/050 від 04.05.2005 з вимогою оплати вартості спожитої понад скореговану договірну величину електроенергії у п`ятикратному розмірі в сумі 117727,07 грн. При цьому, визначаючи об`єм перевищення граничної величини споживання позивачем електроенергії відповідач виходив з того, що кінцевий термін розрахунку за спожиту у зазначеному періоді електричну енергію є 25.04.2005, а тому зарахував лише здійснену 13, 12, 4 і 26 квітня 2005 оплату. Відповідно гранична величина споживання електричної енергії за цей період відповідачем скорегована до рівня фактично оплаченої електричної енергії на цю дату. На чотирикратну вартість одержаної таким чином різниці між фактично спожитими та скорегованими договірними (граничними) обсягами електричної енергії відповідачем і направлено позивачу рахунок, який останнім не оплачений. На цій підставі 30.06.2005 постачання електроенергії позивачу було припинено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову, апеляційний суд виходив з вищенаведених обставин, вважаючи, що вони обумовили можливість застосування до позивача такої оперативно-господарської санкції, як припинення постачання електроенергії. Відповідно до цього апеляційний суд дійшов і до висновку про безпідставність позову, заявленого за цією справою.
З такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.
Відповідно до п. 8.3 Правил користування електричною енергією, у тій їх редакції, що діяла до 17.10.2005, однією з підстав для припинення постачання електричної енергії споживачу, на яку у своїх запереченнях проти позову посилався відповідач, є несплата за спожиту електричну енергію у терміни і за умов, передбачених у договорі.
В той же час в даному випадку, відповідно до встановлених апеляційним судом фактичних обставин справи, підставою для припинення енергопостачання позивачу була не його заборгованість за отриману у березні-квітні 2005 року електроенергію, оскільки відповідний платіж у цьому зв`язку ним був внесений 28.04.2005, а несплата п`ятикратної вартості різниці між фактично спожитою і договірною величинами електроенергії, що, відповідно до ст.ст. 26, 27 Закону України “Про електроенергетику”, є санкцією за таке порушення, як споживання електричної енергії понад договірну величину.
Таким чином перерив у постачанні електроенергії позивачу не мав під собою правових підстав, а отже відповідач, згідно із ст. 24 Закону України “Про електроенергетику”, повинен нести перед позивачем відповідальність, про що і було обґрунтовано зазначено судом першої інстанції.
Разом з тим, задовольняючи позов в повному обсязі суд не врахував, що відповідно до ст. 24 Закону України “Про електроенергетику”, з урахуванням змін, внесених до неї згідно із Законом України від 23.06.2005 № 2706-IV, енергопостачальники несуть відповідальність перед споживачами електричної енергії у розмірі двократної вартості недовідпущеної електричної енергії у разі переривання електропостачання з вини енергопостачальника (згідно з умовами договору на користування електричною енергією). І оскільки вищезазначений акт цивільного законодавства, зменшуючи розмір суми, що підлягає до стягнення у зв`язку з наявністю винних дій постачальника щодо переривання постачання електроенергії, тим самим пом`якшує цивільну відповідальність цієї особи, суд мав застосувати вимоги ст. 5 ЦК України, зменшивши розмір вартості недовідпущеної відповідачем електричної енергії з п`ятикратної на двократну.
Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти до висновку про те, що оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, як така, що не відповідає фактичним обставинам справи.
Оскільки вірно встановленим фактичним обставинам справи суд першої інстанції дав правильну юридичну оцінку, але в повному обсязі не застосував тих вимог законодавства, які в даному випадку підлягали до застосування, прийняте ним судове рішення підлягає зміні шляхом зменшення грошової суми, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 48663,40 грн.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Джанкойської філії орендного підприємства “Кримтеплокомуненерго” задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.03.2006 скасувати.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.12.2005 у справі № 2-6/15655-2005 змінити.
Позов Орендного підприємства “Кримтеплокомуненерго” в особі Джанкойської філії до Відкритого акціонерного товариства “Крименерго” про стягнення 121658,50 грн. вартості недовідпущеної електроенергії задовольнити частково.
Стягнути з ВАТ “Крименерго” на користь Орендного підприємства “Кримтеплокомуненерго” в особі Джанкойської філії 48663,40 грн. двократної вартості електроенергії, недовідпущеної позивачу в період з 30.06.2005 по 25.10.2005, а також 243,31 грн. судових витрат.
Доручити господарському суду Автономної Республіки Крим видати накази на виконання цієї постанови.
Головуючий Остапенко М.І.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Борденюк Є.М.