Україна

Справа № 22 - 3599 2007р                             Головуючий у 1 інстанції   Оношко І.В.

Доповідач Котула Л.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26   листопада    2007 року       Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.  Києва в складі:

Головуючого Котули Л.Г.

Суддів Карпенко С. О.,  Наумчука М. І.

При секретарі Слюзко Ю.М.  розглянула у відкритому судовому засіданні в м.  Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м.  Києва від 20 квітня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3про стягнення аліментів.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Святошинського районного суду м.  Києва від 20 квітня 2006 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволені позову до ОСОБА_3про стягнення аліментів.

У апеляційній скарзі представник ОСОБА_1. за довіреністю ОСОБА_2. просить рішення суду скасувати,  а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції,  оскільки судом неповно з»ясовані обставини справи,  висновки суду не відповідають обставинам справи та судом порушені норми матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду м.  Києва,  пояснення представника позивачки ОСОБА_4.,  який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити з підстав викладених у ній ,  представника відповідача,  який заперечував проти задоволення позову ,  вказуючи на те ,  що судом належним чином з»ясовані обставини справи та повідомлено представника позивачки про час та місце розгляду справи,  дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи колегія суддів дійшла висновку,  що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.4  ст.  76 СК України,  якщо у зв»язку з вихованням дитини,  веденням домашнього господарства,  піклуванням про членів сім»ї,  хворобою або іншими обставинами,  що мають істотне значення ,  один із подружжя не мав можливості одержати освіту,  працювати,  зайняти відповідну посаду,  він має право на утримання у зв»язку з розірванням шлюбу і тоді ,  якщо є працездатним,  за умови ,  що потребує матеріальної допомоги і що колишній чоловік,  колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

Судом першої інстанції встановлено,  що сторони перебували у шлюбі з 1990 року по 2004 рік. Від шлюбу є син ОСОБА_5 ,  1992 року народження (а.с. 7)

Відмовляючи у задоволені позову,  суд правильно виходив з того,  що позивачка ,  незважаючи на те ,  що після розірвання шлюбу не працювала,  матеріальної допомоги не потребувала.

Висновки суду підтверджуються наявними в матеріалах справи та дослідженими у судовому засіданні доказами,  яким суд дав належну оцінку.

Судом з достатньою повною з»ясовано обставини,  що мають значення для правильного вирішення спору,  зокрема,  матеріальне становище позивачки після розірвання шлюбу,  а

тому посилання в апеляційній скарзі на те ,  що судом неповно з»ясовані обставини справи є безпідставними.

Не знайшли і свого підтвердження доводи апеляційної скарги про порушення судом вимог матеріального та процесуального права,  оскільки такого не вбачається з матеріалів справи.

Як видно з матеріалів справи,  суд направив представнику позивачки ОСОБА_2 судову повістку на 20 квітня 2006 року за адресою вказаною у доручені виданому на його ім»я позивачкою і повідомлення про вручення повістки повернулося до суду з поміткою,  що його отримала уповноважена особа.(а.с. 72)

Рішення суду відповідає вимогам закону та обставинам справи,  а тому підстав до його скасування колегія суддів не встановила.

Керуючись  ст. . ст.  303, 304, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,  -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_2 відхилити,  а рішення Святошинського районного суду м.  Києва від 20 квітня 2006 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає чинності з моменту її проголошення,  але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подання до цього суду касаційної скарги.