Справа № 2-а-2876/2009 рік

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2009 року Білоцерківський міськрайонний суд

Київської області

в складі: головуючого – судді Голуб А.В.

при секретарі Черкас Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Білій Церкві залі суду № 4 справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Білій Церкві про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що він являється дитиною війни і відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” йому повинна виплачуватися відповідачем з 1 січня 2006 року соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак відповідач в порушення вимог діючого законодавства цю допомогу позивачу не виплачував протягом 2006-2007 років. Позивач просив в судовому порядку відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року а також позивач просив зобов”язати відповідача нарахувати на його користь невиплачену державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки в сумі 2733 грн.30 коп.

В судовому засіданні позивач уточнив свої позовні вимоги та просив в судовому порядку визнати відмову відповідача щодо нарахування та виплати позивачу вказаної соціальної допомоги за 2006-2007 роки протиправною, відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року а також позивач просив зобов”язати відповідача нарахувати та виплатити на його користь державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки в сумі 2733 грн.30 коп.

Представник відповідача до суду не з”явився, про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду свої письмові заперечення по позову а також просив справу розглядати без його участі.

Заслухавши пояснення позивача та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

В судовому засіданні встановлено, що позивач являється дитиною війни і на нього поширюється дія Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що підтверджується копією пенсійного посвідчення позивача а також вказане не заперечував відповідач в своїх письмових запереченнях.

Згідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

В судовому засіданні також встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача і отримує пенсію за віком, яку з 01.01.2008 року позивачу було перераховано з врахуванням підвищення як дитині війни відповідно до внесених змін до ст.6 вказаного вище Закону згідно з Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, що підтвердив позивач в суді та вказане вбачається з письмових заперечень відповідача.

Крім вказаного, в судовому засіданні було встановлено, що відповідач позивачу не проводив виплату підвищення як дитині війни до пенсії останнього за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року, бо як вказав відповідач в своїх письмових запереченнях на позов, не було визначено законодавчо механізму для реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

П.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію ст.6 вищезазначеного Закону.

В ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було передбачено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами /крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»/, у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп було визнано неконституційними деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в т.ч. і п.12 ст.71, яким зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та ст.111, за якою підвищення до пенсії дітям війни виплачується особам, які є інвалідами, у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

В п. 5 вказаного рішення зазначено, що воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв»язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ст.113 Конституції України вказано, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Згідно ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов”язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов”язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

В ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вказано, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Судом було встановлено, що жодних нормативно-правових актів, які б регулювали питання призначення підвищення до пенсії дітям війни, крім вказаного вище Закону «Про соціальний захист дітей війни», ні Верховна Рада, ні КМ України не приймали.

Суд вважає, що письмові заперечення відповідача стосовно того, що відсутній механізм реалізації положень ст.6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» є безпідставними, поскільки в самій статті 6 визначено розмір такого підвищення, а саме - 30% мінімальної пенсії за віком.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача в письмових запереченнях на те, що неможливо при визначенні розміру даного підвищення до пенсії позивача застосовувати мінімальну пенсію за віком, як розрахункову величину.

Згідно до чинного законодавства України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

А тому суд вважає за можливе не приймати до уваги положення ч.3 ст.28 вищевказаного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого законодавчо визначеного мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем його права на одержання підвищення до пенсії в розмірах, передбачених Законом «Про соціальний захист дітей війни».

Суд не приймає також до уваги посилання відповідача в письмових запереченнях на відсутність коштів щодо забезпечення виплати вказаного підвищення до пенсії у розмірах, передбачених Законом, так як органи державної влади та місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов”язань.

Так, позивач просив визнати відмову відповідача щодо нарахування та виплати позивачу вказаної соціальної допомоги за 2006-2007 роки протиправною, відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року а також зобов”язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки в сумі 2 733 грн. 30 коп.

Відповідно до ч. 2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. В ч. 2 цієї ж статті вказано, що якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідач в своїх письмових запереченнях просив суд відмовити позивачу в задоволенні вказаного позову посилаючись також і на те, що позивачем було пропущено строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

В судовому засіданні було встановлено, що позивач знав про порушення своїх вищевказаних прав ще з лютого 2006 року про що він ствердив у суді.

Позивач же звернувся до суду з вказаною позовною заявою в жовтні 2008 року.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду в вказаним адміністративним позовом за період з 01.01.2006 року по 30.09.2007 року включно.

Інших строків для звернення до адміністративного суду по даній категорії справ ні КАС, ні іншими законами не встановлено.

Суд не вбачає підстав для визнання причин пропуску вказаного строку звернення до суду за вищевказаний період поважними, а тому суд вважає, що до задоволення підлягають позовні вимоги позивача за період з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року включно, а інша частина позовних вимог позивача за період з 01.01.2006 року по 30.09.2007 року до задоволення не підлягає і позивачу необхідно відмовити в задоволенні цієї частини позову.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно ст.62 Закону України “Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня-380 грн., з 1 квітня-406 грн., з 1 жовтня-411 грн.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позивач має право на одержання підвищення до пенсії за віком в розмірі 30% від 411 грн. за період з 1 жовтня по 31 грудня 2007 року, що становить по 123,30 грн. щомісячно, а всього за вищевказаний період –369,90 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що слід визнати відмову відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щомісячного підвищення до пенсії відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у відсотках до розміру мінімальної пенсії за віком за період з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року протиправною а також суд вважає, що необхідно зобов»язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії, встановлене для дітей війни, за період з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року включно в розмірі 369 грн. 90 коп. А в задоволенні іншої частини позову слід відмовити.

На підставі вищевикладеного та ст. ст. 19, 113 Конституції України, Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Закону України “Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, ст.ст.6, 9,17, 99,100, 158-163,167,185,186 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задоволити частково.

Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного Фонду України в м.Білій Церкві щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у відсотках до розміру мінімальної пенсії за віком за період з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року.

Зобов”язати Управління Пенсійного Фонду України в м.Білій Церкві провести нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в сумі 369 грн.90 коп. за період з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року включно.

В задоволенні іншої частини позову Шостак П.В. відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Білоцерківський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя : Голуб А.В.