Справа № 2-9/09

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21 січня 2009 року                          Красилівський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого-судді Красняка В., при секретарі Федченко Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Красилові  справу за позовом ОСОБА_1 до  Старокостянтинівської  міської  ради Хмельницької області і Старокостянтинівської   міської державної лікарні ветеринарної  медицини про  визнання  рішення  міської  ради та свідоцтва   про   право   власності   незаконними і про  усунення  перешкод  в  користуванні  приміщенням, зустрічним позовом  Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області до ОСОБА_1  про усунення перешкод в користуванні майном і повернення його до попереднього стану, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог концерн „Військторгсервіс”  -

встановив :

В обґрунтування заявленого позову позивачка посилається на те, що за  рішенням  адміністрації   та  профкому   військторгу №411  від  10 червня  1996 року їй в господарському приміщенні по АДРЕСА_1було виділено житлову площу 43,5 м² для переобладнання під квартиру за власні кошти. Відповідно до даного рішення між нею і адміністрацією  військторгу  № 411 було  укладено  договір  на   дольову  участь  у  будівництві   (реконструкції)   вказаного приміщення. На виконання   договору  вона  в  1996 році почала  переобладнання  виділеної  їй   площі у вказаному приміщенні під квартиру, а саме,  завезла будівельні матеріали. Провести  переобладнання  вона  не  змогла  через  матеріальні  труднощі. В 2003 році їй стало відомо, що приміщення по АДРЕСА_1без її відома та згоди зайняла Старокостянтинівська міська державна лікарня ветеринарної медицини. Лікарня позбавила її права на житло, створила перешкоду в подальшому користуванні приміщенням. В 2004 році їй стало відомо, що 29.08.2002 року Старокостянтинівська міська рада Хмельницької області прийняла рішення за №256 про оформлення за територіальною громадою м. Старокостянтинова права власності на адміністративну будівлю по АДРЕСА_1. На підставі вказаного рішення виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради 16.11.2003 року видав територіальній громаді м. Старокостянтинів в особі Старокостянтинівської міської ради свідоцтво про право власності на не житлову будівлю, розташовану по АДРЕСА_1.

                Рішення Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області від 29.08.2002 року за №256  про оформлення за територіальною громадою м. Старокостянтинова права власності на адміністративну будівлю по АДРЕСА_1  і дії Старокостянтинівської   міської державної лікарні ветеринарної  медицини щодо зайняття  адміністративної будівлі по АДРЕСА_1 в м. Старокостянтинові  позивачка вважає незаконними, такими, що перешкоджають їй користуватися зазначеним приміщенням. З цих підстав позивачка просить визнати незаконним рішення Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області від 29.08.2002 року за №256 про оформлення за територіальною громадою м. Старокостянтинова права власності на адміністративну будівлю по АДРЕСА_1  та свідоцтво про право власності на не житлову будівлю, розташовану по АДРЕСА_1, видане 16.11.2003 року. Також позивачка просить суд зобов'язати Старокостянтинівську   міську державну лікарню ветеринарної  медицини звільнити зазначене приміщення для її користування.

                Старокостянтинівська міська рада Хмельницької області звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, в якому просить зобов'язати  ОСОБА_1  звільнити самовільно зайняте приміщення по АДРЕСА_1.

В  судовому  засіданні    позивачка  ОСОБА_1підтримала свої позовні вимоги. Позовні вимоги Старокостянтинівської міської ради не визнала, пояснила, що з 2004 року  приміщення по АДРЕСА_1не займає.

Представник Старокостянтинівської міської ради подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позов ОСОБА_1 не визнала. В обґрунтування своїх заперечень проти позову представник Старокостянтинівської міської ради пояснила, що приміщення по АДРЕСА_1    1905 року  побудови. Воно завжди  використовувалось для  задоволення   інтересів  та   потреб  територіальної  громади.  Позивачка безпідставно вважає, що вона має право на користування даним приміщенням. Згідно  ст.ст.5,17  Закону  України  “Про  основи  містобудування”  рішення  виконкому  про  надання  дозволу третій особі чи позивачці на  проведення   переобладнання даного приміщення не   виносилось, проектна   документація щодо цього  відсутня,  дозвіл  на   виконання  будівельних  робіт їм не видавався. Крім  того  будівля  по  АДРЕСА_1  не  була    прийнята  в  експлуатацію  як   житлове  приміщення. Позивачці  ордер  на  вселення  у   вказане  приміщення  не  видавався   і   права користуватися вказаним приміщенням  вона  не набула. Рішення  виконкому  від  29.08.2002 року №256   та  свідоцтво   про   право  власності  на   будівлю    поАДРЕСА_1  за   територіальною  громадою  міста  від  16.11.2003р., яке   видавалось  на    підставі    зазначеного   рішення, не   порушує будь-яких    прав   позивачки.  Старокостянтинівська   міська  рада, як  власник  майна,  на законних підставах передала вказану будівлю Старокостянтинівській  міській державній лікарні ветеринарної  медицини    в  безоплатне   користування. Вимоги позивачки про звільнення лікарнею вказаного приміщення є безпідставними.

Представники відповідача  Старокостянтинівської   міської державної лікарні ветеринарної  медицини, які про час і місце  судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать їх розписки про одержання судової повістки, причину неявки не повідомили. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Представники Старокостянтинівської міській державній лікарні ветеринарної  медицини в обґрунтування своїх заперечень проти позову пояснили, що 24.02.2003 року Старокостянтинівська міська рада уклала з Старокостянтинівською міською державною лікарнею ветеринарної  медицини  договір, згідно якого передала лікарні в безоплатне користування приміщення по АДРЕСА_1в м. Старокостянтинові. 20.03.2003 року  це приміщення було передано лікарні по  акту приймання-передачі. Двері  в  приміщенні    при  передачі   відчиняв    працівник   міської   ради. Приміщення   було  в  занедбаному  стані,   потребувало   капітального   ремонту. Вони цей ремонт з дозволу виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради від 31.07.2003 року  провели і на даний час використовують приміщення для здійснення основних цілей.

Представник концерну „Військторгсервіс”, як третя особа на стороні позивачки без самостійних вимог, якого рекомендованим листом повідомлено про час і місце розгляду справи,  в судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив.

                Заслухавши  пояснення  позивачки ОСОБА_1,  дослідивши    матеріали   справи, суд   вважає, що позовні вимоги  позивачки  ОСОБА_1 і зустрічні позовні вимоги Старокостянтинівської міської ради задоволенню не підлягають з наступних підстав.

                Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

                Згідно ст.16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Заявлені позивачкою вимоги  про визнання незаконним рішення Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області від 29.08.2002 року за №256 п.1 про оформлення за територіальною громадою м. Старокостянтинова права власності на адміністративну будівлю по АДРЕСА_1 в м. Старокостянтинові відносяться до публічно-правових відносин. Оскільки заява  з вказаною вимогою позивачкою подана в 2004 році і не розглянута до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, її необхідно розглядати  в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, що відповідає вимогам п.7 розділу VII прикінцевих та перехідних положень КАС України.

Згідно п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо  справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного суд закриває провадження у справі в частині вимог позивачки ОСОБА_1 до Старокостянтинівської  міської  ради Хмельницької області про  визнання незаконним рішення Старокостянтинівської міської ради від 29 серпня 2002 року №256 п.1 про оформлення за територіальною громадою м. Старокостянтинів права власності на адміністративну будівлю по АДРЕСА_1.

У відповідності із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні позивачка не довела, що рішення Старокостянтинівської міської ради №256п.1 є незаконним.

Як на підставу своїх вимог позивачка посилається на те, що приміщення по АДРЕСА_1належало військторгу №411 і перебувало на його балансі. Відповідно до договору з військторгом №411 вона набула право користування вказаним приміщенням.  З цих підстав позивачка просить визнати свідоцтво про право власності територіальної громади м. Старокостянтинова на не житлову будівлю, розташовану по АДРЕСА_1, видане 16.11.2003 року на підставі рішення Старокостянтинівської міської ради від 29 серпня 2002 року №256 п.1,  незаконним. Вказані вимоги позивачки суд вважає безпідставним і таким що спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Відповідно до ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади-мешканців населених пунктів, міст та сіл на самостійне вирішення питань місцевого значення в межах Конституції і Законів України.

Судом встановлено, що 29.08.2002 року Старокостянтинівська міська рада Хмельницької області прийняла рішення за №256 п.1 про оформлення за територіальною громадою м. Старокостянтинова права власності на адміністративну будівлю по АДРЕСА_1. Дане рішення на час розгляду справи не скасовано. На підставі вказаного рішення виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради 16.11.2003 року видав територіальній громаді м. Старокостянтинів в особі Старокостянтинівської міської ради свідоцтво про право власності на не житлову будівлю, розташовану поАДРЕСА_1

Твердження позивачки про те, що приміщення по АДРЕСА_1належало військторгу №411 Головного управління торгівлі тилу Міністерства оборони України, правонаступником якого є Концерн „Військторгсервіс”, і перебувало  на  балансі військового торгу ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства є формою бухгалтерського обліку, визначення складу й вартості майна. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності чи володінні підприємства

Як слідує з рішення арбітражного суду Хмельницької області від 03.08.2001 року у справі за позовом Державного підприємства МО України „Управління торгівлі Західного оперативного командування” в особі Шепетівського військового торгу №42 до Старокостянтинівської міської ради про визнання незаконними дій відповідача про відмову в наданні дозволу на оформлення правовстановлюючих документів на приміщення по АДРЕСА_1та про зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу на оформлення правовстановлюючих документів на вказане приміщення,  Державне підприємство МО України „Управління торгівлі Західного оперативного командування” в особі Шепетівського військового торгу №42  не  надало правовстановлюючих документів,  на підставі яких  за ним могло бути зареєстровано право власності на приміщення по АДРЕСА_1.

Третьою особою концерном „Військторгсервіс”, що є правонаступником головного управління торгівлі тилу Міністерства оборони України, рішення Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області від 29.08.2002 року за №256 п.1 про оформлення за територіальною громадою м. Старокостянтинова права власності на адміністративну будівлю по АДРЕСА_1  і видане на його підставі Свідоцтво про право власності на вказану не житлову будівлю від 16.11.2003 року не оскаржувалося.

Згідно довідки Старокостянтинівського міського відділу земельних ресурсів  за організацією військового торгу Міністерства оборони України по АДРЕСА_1земельна ділянка не рахувалась.

Повідомленням відділу містобудування та архітектури Старокостянтинівської міської ради підтверджується той факт, що станом на  листопад 2003 року документи про переобладнання приміщення поАДРЕСА_1 під житловий будинок в відділі відсутні, АПЗ на проектування не видавалося, технічні умови не надавалися, вихідні дані не оформлялися, проектна документація не затверджувалася, дозвіл на виконання будівельних робіт інспекцією ДАБК не видавався, об'єкт в експлуатацію не приймався.

Адміністрація військового торгу №411 умов договору від 10.06.1996 року про дольову участь в будівництві (реконструкції) житлових квартир в АДРЕСА_1 не виконала, технічну  документацію для реконструкції будівлі  під житловий будинок  не виготовила , не ввела житло в експлуатацію і не передавала його позивачці для користування. Позивачка вказаних дій військового торгу не оскаржувала.

Наведене спростовує посилання позивачки на те, що військовий торг №411 є власником будівлі поАДРЕСА_1, що він виготовив технічну документацію для реконструкції цієї будівлі під житловий будинок,  надав їй необхідну документацію для проведення переобладнання вказаного приміщення, передав житло в користування, і що він вправі був укладати з нею  10.06.1996 року договір на дольову участь в будівництві (реконструкції)  житлових квартир  у вказаному не житловому приміщенні, яке йому не належало. Крім того, позивачкою та третьою особою не було надано суду оригіналу зазначеного договору про дольову участь, що свідчить про відсутність факту його укладання. Про останнє свідчить також відсутність реєстрації вказаного договору  в книзі реєстрації договорів військового торгу.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку,  що свідоцтво про право власності територіальної громади м. Старокостянтинова на не житлову будівлю, розташовану по АДРЕСА_1, видане 16.11.2003 року на підставі рішення Старокостянтинівської міської ради від 29 серпня 2002 року №256 п.1,  не порушує права, свободи та інтереси  позивачки ОСОБА_1, а тому її вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Твердження позивачки про те, що Старокостянтинівська міська державна лікарня ветеринарної медицини незаконно зайняла приміщення по АДРЕСА_1, на  порушення ст.9 ЖК України  незаконно виселила її із вказаного приміщення, створила перешкоду в  подальшому користуванні ним, спростовується  дослідженими в судовому засіданні наступними доказами.

Судом встановлено, що 10.02.2003 року  виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради рішенням №47 надав приміщення по АДРЕСА_1в безоплатне користування Старокостянтинівській міській державній лікарні ветеринарної медицини для здійснення основних цілей. 24.02.2003 року Старокостянтинівська міська рада уклала з Старокостянтинівською міською державною лікарнею ветеринарної медицини договір безоплатного користування приміщенням по АДРЕСА_1і по акту приймання-передачі 20.03.2003 року передала  це приміщення лікарні. З дозволу виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради від 31.07.2003 року лікарня провела в приміщенні ремонт і на даний час використовує його для здійснення основних цілей.

Наведене свідчить про те, що Строкостянтинівська міська державна лікарня ветеринарної медицини на законних підставах користується приміщенням по АДРЕСА_1, при одержанні цього приміщення нікого з нього не виселяла, а тому позовні вимоги позивачки в цій частині суд вважає безпідставними і такими, що задоволенню також не підлягають.

Старокостянтинівська міська рада Хмельницької області під час судового розгляду  не надала суду жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_1займає  в м.Старокостянтинові приміщення по АДРЕСА_1і перешкоджає позивачу користуватися ним. Судом встановлено, що 24.02.2003 року Старокостянтинівська міська рада уклала з Старокостянтинівською міською державною лікарнею ветеринарної медицини договір безоплатного користування приміщенням по АДРЕСА_1і по акту приймання-передачі 20.03.2003 року передала  це приміщення лікарні, яка користується ним по даний час.  З цих підстав суд відмовляє позивачу Старокостянтинівській міській раді у задоволенні її зустрічного позову до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні майном і повернення його до попереднього стану .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10,15,16,60, п.1 ч.1 ст. 205,212,215, 224-226 ЦПК України, суд -

вирішив:

ОСОБА_1в позові до  Старокостянтинівської  міської  ради Хмельницької області і Старокостянтинівської   міської державної лікарні ветеринарної  медицини про  визнання свідоцтва   про   право   власності   незаконним та  усунення  перешкод  в  користуванні  приміщенням  відмовити.

Провадження у справі в частині вимог ОСОБА_1 до Старокостянтинівської  міської  ради Хмельницької області і Старокостянтинівської   міської державної лікарні ветеринарної  медицини про  визнання рішення Старокостянтинівської міської ради від 29 серпня 2002 року №256 п.1 „Про оформлення територіальною громадою м. Старокостянтинова права власності на адміністративну будівлю по АДРЕСА_1” закрити.

Старокостянтинівській міській раді Хмельницької області в зустрічному позові до ОСОБА_1  про усунення перешкод в користуванні майном і повернення його до попереднього стану відмовити.

Рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою Старокостянтинівської   міської державної лікарні ветеринарної  медицини, яку може бути подано до Красилівського районного суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду через Красилівський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до Хмельницького апеляційного суду  або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Головуючий