Головуючий 1 інстанції - Галатіна О.О.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

                                                                                  Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

           ПОСТАНОВА

                                                                          Іменем України

05 березня 2009 року                                                          справа № 2-а-31825/08/0570

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

ВСТАНОВИЛА:

23.09.2008 року ОСОБА_1. звернулася до суду із цим позовом.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2008 року позов задоволено частково, а саме: визнано незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, у період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, визнано незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області щодо виплати не в повному обсязі ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, починаючи з 22 травня 2008 року, та зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області здійснити виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.

            Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати в частині задоволених вимог та постановити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

В судове засідання особи, які беруть участь у справі, не прибули, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином у встановленому законом порядку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу частково обґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає зміні з наступних підстав.

При розгляді справи в апеляційній інстанції встановлено наступне.

            Позивач відноситься до соціальної групи «Діти війни» відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується довідкою № д/н від 25 жовтня 2007 року.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2007 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

            Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р., який набрав чинності з 1.01.2007 р., ст. 111 було установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України ( 3551-12 ) "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 р. положення ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнане неконституційним.

  22 травня 2008 року рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 були визнані неконституційними положення пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими з 01 січня 2008 року були внесені зміни зокрема до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щодо виплати замість пенсії підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно з вказаними рішеннями Конституційного Суду України та ч.2 ст. 152 Конституції України закони, визнані неконституційними, втрачають силу з моменту прийняття рішення про їх неконституційність.

            На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-5, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.

Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.

Статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів" затверджений на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривні, з 1 липня - 482 гривень, з 1 жовтня - 498 гривень.

            Враховуючи положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист інвалідів війни», керуючись таким принципом адміністративного судочинства як верховенство права, з метою забезпечення передбаченого Конституцією України права позивача на належне соціальне забезпечення, колегія суддів вважає правильними висновки місцевого суду щодо необхідності задоволення позовних вимог.

Проте місцевий суд припустився помилки, не врахувавши наступне.

В суді першої інстанції (зокрема, а.с. 11) відповідач наполягав на застосуванні судом наслідків пропуску строку звернення до суду, передбачених ст.ст. 99, 100 КАС України.

Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вказувалось раніше, з позовом до суду ОСОБА_1. звернулася 23 вересня 2008 року 9згідно штемпелю на поштовому конверті - а.с.7), в той час як Рішення Конституційного Суду України № 6-рп було прийнято 09 липня 2007 року та оприлюднено у передбаченому законодавством порядку (надруковано в Офіційному віснику України 27.07.2007 року №52).

Позивачка про порушення свого права, якщо вона вважала його порушеним, повинна була дізнатися при виплаті їй відповідачем щомісячно пенсії.

Юридична необізнаність позивачки, як і її сподівання, що відповідач самостійно сплатить оспорювані суми, не можуть бути визнані поважними причинами для поновлення їй строку звернення до суду.

Закони, інші нормативно-правові акти, судові рішення є доступними для ознайомлення всіма громадянами, і можливість обізнаності людини про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання такої людини.

Будь-яких інших поважних підстав для поновлення строку звернення до суду позивачем не наведено та не доведено.

Тобто, судова колегія зазначає, що позивачкою пропущено річний строк звернення до адміністративного суду з цим позовом і поважних причин пропуску такого строку не вбачає.

Згідно ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного строку за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Враховуючи викладене, вище перелічені вимоги ОСОБА_1. підлягають відхиленню у перерахунку доплати до пенсії, враховуючи річний строк звернення з позовом до суду. Саме в цій частині постанова суду першої інстанції підлягає зміні.

Оскільки ОСОБА_1. звернулася до суду з цим позовом 23 вересня 2008 року, необхідно зобов'язати відповідача провести перерахунок вказаної допомоги саме із зазначеної дати по 31 грудня 2007 року і з 22 травня 2008 року.

Керуючись ст.ст. 195-196, п.п. 1,3  ч.1 ст. 198, ст. 200, п.4 ч.1 ст. 202,  п. 1,3 ч.1 ст. 205, ст. 206, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області - задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2008 року у справі № 2-а-31825/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області «про оскарження бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії» - змінити.

Замінити в абзацах 2 і 3 резолютивної частини постанови Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2008 року у справі № 2-а-31825/08 слова «з 09.07.2007 року» на «з 23.09.2007 року».

В решті постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2008 року у справі № 2-а-31825/08 - залишити без змін.

            Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання законної сили.

            Головуючий:                                                                       І.В.Сіваченко

            Судді:                                                                        С.П.Дяченко

                                                                                                          О.А.Нікулін