- позивач: ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК"
- відповідач: Івацко Олег Васильович
- Представник позивача: Шулік Аліна Володимирівна
Ім`я | Замінене і`мя | Особа |
---|
Справа № 127/4251/15-ц Провадження № 22-ц/772/1661/2015Головуючий в суді першої інстанції Федчишен С. А.
Категорія 27Доповідач Вавшко В. С.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" червня 2015 р. м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
ГоловуючогоВавшка В.С.,
суддів:Іващука В.А., Колоса С.С.,
При секретарі:Пантелеймоновій А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк (далі-ПАТ КБ) «ПриватБанк» на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 20 квітня 2015 року про закриття провадження у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и л а :
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20 квітня 2015 року закрито провадження у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На таке рішення ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 16.12.2011 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 12 233, 74 доларів США, яка складається з: 8077,67 доларів США - заборгованість за кредитом, 2348,14 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 798, 55 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 396,95 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до договору: 31,37 доларів США - штраф (фіксована частина), 581,07 доларів США - штраф (процентна складова) за кредитним договором № VIV3AN08142614 від 15.08.2008 року. Дане рішення набрало законної сили.
Закриваючи провадження у зазначеній справі, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 16.12.2011 року набрало законної сили, ухвалене в спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком та вважає, що судом першої не правильно застосовані норми процесуального права, зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.
Колегією суддів встановлено, що 15.08.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 був укладений кредитно-заставний договір № VIV3AN08142614 від 15.08.2008 року. Згідно якого ПАТ КБ «ПриватБанк» надав кредит у розмірі 12714,69 доларів США на термін до 14.08.2015 року, а ОСОБА_6 зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у строк та у порядку, визначеному цим договором.
Станом на 26.12.2014 року ОСОБА_6 має заборгованість за кредитним договором 30067,42 доларів США у зв'язку з невиконанням взятих на нього зобов'язань за цим договором.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, яке набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України).
За змістом пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, яке набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України).
У той самий час прийняте з певних підстав судове рішення за окремими категоріями справ при збереженні існуючих правовідносин, які спричинили звернення до суду, не є перешкодою для повторного звернення до суду заінтересованих осіб з метою вирішення спору.
Колегія суддів вважає, що позов ПАТ КБ «ПриватБанк» пред'явлений у 2011 році не є аналогічним позовним вимогам з якими цей Банк звернувся у 2015 році. Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 16.12.2011 року було стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 12233,74 доларів США за кредитним договором № VIV3AN08142614 від 15.08.2008 року, та вирішено питання про судові витрати.
У позовній заяві ПАТ КБ «ПриватБанк» від 27.02.2015 року просить стягнути з ОСОБА_6 на його користь заборгованість у розмірі 18 741,23 доларів США, що станом на 26.12.2014 року складає 295 361,74 грн. за кредитним договором № VIV3AN08142614 від 15.08.2008 року.
Таким чином, підставою звернення до суду позивача у 2011 році була заборгованість з повернення кредиту за період з 15.08.2008 року по 18.08.2011 року у розмірі 12233,74 доларів США, а підставою для звернення до суду позивача за цим позовом є правовідносини з приводу невиконання ОСОБА_6 зобов'язань щодо повернення кредиту за період з 18.08.2011 року по 26.12.2014 року у розмірі 18 741,23 доларів США , що еквівалентно 295 361,74 грн.
Відповідно до приписів ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з роз'ясненнями, які викладені в п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвалення Ленінським районним судом м. Вінниці рішення від 16.12.2011 року, виконання якого не здійснено, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін укладеного кредитного договору та не звільняє боржника від відповідальності за неналежне виконання ним взятого на себе грошового зобов'язання.
Крім того, винесення судом першої інстанції вищезазначеного рішення та перебування виконавчого листа на виконанні, також не позбавляє кредитора права на отримання сум, відповідно до положень статей 625, 1046, 1048 ЦК України та умов кредитного договору і не тягне за собою припинення зобов'язань за договором з дня набрання чинності рішення суду.
Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що підстави позову, який поданий банком у 2011 року суттєво відрізняються від підстав позову 2015 року, зокрема: суттєво збільшилася заборгованість за кредитним договором та відповідачем не усунуто заборгованість по кредитному договору, що дає банку право повторно звернутися за захистом своїх порушених прав та інтересів.
За цих обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся з позовом до ОСОБА_6 з інших підстав, ніж ті, що мали місце у 2011 році, а тому висновок суду про наявність передбачених ст. 205 ЦПК України підстав для закриття провадження у справі є необґрунтованим та не відповідає встановленим у справі обставинам.
За наведених вище підстав, колегія суддів вважає, що судом не дотримано вимог закону при постановленні ухвали суду, зокрема судом порушені норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а тому відповідно до п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа підлягає направленню до того ж суду першої інстанції для продовження розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 311, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 20 квітня 2015 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя : (підпис)
Судді : (підписи)
З оригіналом вірно :
- Номер: 22-ц/772/1661/2015
- Опис: за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до Івацка Олега Васильовича про стягнення заборгованості за кредитним договором
- Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
- Номер справи: 127/4251/15-ц
- Суд: Апеляційний суд Вінницької області
- Суддя: Вавшко В.С.
- Результати справи: закрито провадження; Скасовано ухвалу і передано справу для продовження розгляду до суду першої інстанції
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 06.05.2015
- Дата етапу: 02.06.2015