Справа № 2-481/ 2009р.

                                                     РІШЕННЯ

                                            ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2009 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі судді Подрєзової Г.О., при секретарі Святецькій Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білій Церкві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліта» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Римаренко Юрія Валерійовича, 3-я особа Терезинська селищна рада Білоцерківського району Київської області про переведення прав і обов'язків покупця за договором купівлі-продажу та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліта», ОСОБА_2, 3-я особа Терезинська селищна рада Білоцерківського району Київської області про визнання договору оренди землі недійсним,

                                                   ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третьої особи приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Римаренко Ю.В. про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 14 вересня 2006 року між ОСОБА_3, діючим за довіреністю від ОСОБА_2, та ОСОБА_1, недійсним, посилаючись на те, що  відповідач ОСОБА_2 не повідомила позивача, який є орендарем відчуженої земельної ділянки згідно договору оренди від 5 січня 2004 року зареєстрованого в Книзі записів реєстрації оренди земельних ділянок Терезинської селищної ради 5.02.04р. за №612, про відчуження останньої, чим порушила переважне право орендаря на придбання земельної ділянки у разі продажу її орендодавцем. Крім того позивач посилався на порушення сторонами чинного законодавства при укладенні договору купівлі-продажу земельної ділянки.

В попередньому судовому засіданні представник позивача надав суду клопотання про зміну предмету позову, в якій просив перевести права та обов'язки покупця за договором купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,0000 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах Терезинської селищної ради, укладеним 14.09.2006 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1, на позивача, визнати за ним право власності на вказану земельну ділянку, припинити право власності ОСОБА_1 на цю земельну ділянку, визнати недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку, що посвідчує право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку, присудити ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 14100 грн., що знаходяться на депозитному рахунку Білоцерківського міськрайонного суду та зобов'язати приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Римаренко Ю.В. внести зміни до державного реєстру правочинів щодо особи покупця за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 14.09.2006 року та замість ОСОБА_1 зареєструвати позивача.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоч про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, а його представник за довіреністю позов не визнав повністю та надав суду зустрічну позовну заяву до ТОВ «Еліта» та ОСОБА_2, третя особа Терезинська селищна рада Білоцерківського району Київської області про визнання договору оренди землі недійсним. В обґрунтуванні зустрічного позову посилався на відсутність в договорі оренди істотних умов, неможливістю юридичною особою використовувати земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні ні первісний позов, ні зустрічний позов не визнала, просила суд вирішити спір на розсуд суду. Пояснила суду, що дійсно між нею та позивачем 5 січня 2004 року був укладений договір оренди земельної ділянки, земельна ділянка використовувалась орендарем за цільовим призначенням, оплату ОСОБА_2 отримувала належним чином та своєчасно, жодних нарікань та претензій до орендаря в неї не було. Проте, у 2006 році сусідка ОСОБА_4 повідомила про можливість продати земельну ділянку та познайомила з ОСОБА_3 При посвідченні довіреності у нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Римаренко Ю.В. про існування договору оренди між нею та позивачем повідомила ОСОБА_3, на що отримала завірення що це вже її не стосується і про все домовлено із орендарем, а будучи юридично не обізнаною, не повідомила ТОВ «Еліта» про продаж земельної ділянки. Нотаріус у неї забрав і оригінал державного акту.

Третя особа приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Римаренко Ю.В. в попереднє судове засідання не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 11 грудня 2008 року суд, за клопотанням представника позивача, залучив приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Римаренко Ю.В. в якості відповідача по справі. В судове засідання 28.01.2009р. Римаренко Ю.В. надав письмову заяву про розгляд справи за його відсутністю,  первісний позов не визнав, а зустрічний просив задовольнити.

Третя особа Терезинська селищна рада Білоцерківського району Київської області в особі голови ради у задоволенні первісного позову про переведення прав і обов'язків покупця на ТОВ «Еліта» не заперечував, а в зустрічному просив відмовити, пояснив, що дійсно, позивач є орендарем земельної ділянки площею 1,0000 га, що знаходиться на території Терезинської селищної ради, відповідно до договору оренди укладеного між ТОВ «Еліта» та ОСОБА_2 5 січня 2004 року, який був зареєстрований в Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок Терезинської селищної ради 5.02.04р. за № 612, оскільки на той час органи державного земельного кадастру перебували в стадії створення та не проводили реєстрацію. Пояснив, що земельна ділянка орендується позивачем за цільовим призначенням, жодних нарікань з боку державних  органів не було. Надавши пояснення суду, представник третьої особи просив суд справу розглядати за його відсутності, про що подав відповідну заяву.

Спеціаліст Державного комітету України по земельних ресурсах та представник Управління земельних ресурсів в Білоцерківському районі, які викликались за клопотанням представника позивача, в судові засідання не з'являлись, хоч про час та місце слухання справи повідомлялись належним чином.

Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників та третьої особи, дослідивши докази по справі в їх сукупності, прийшов до висновку, що первісний позов обґрунтований і підлягає задоволенню, а в зустрічний позов не підлягає до задоволення виходячи із наступного.

Судом встановлено, що 5 січня 2004 року між ОСОБА_2 (орендодавцем) та ТОВ «Еліта» (орендарем) був укладений договір оренди земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (назва - договір оренди земельної частки (паю)) площею 1,000 га вартістю 13120грн., що знаходиться на території Терезинської селищної ради Білоцерківського району, яка належала орендодавцеві на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІУ-КВ № 023597, виданого Білоцерківською районною державною адміністрацією 08.09.2003 року та зареєстрованого в книзі записів актів на право приватної власності на землю за № 08.

Виконуючи зобов'язання за договором оренди, позивач, починаючи з 5.01.2004 року щороку проводив оплату за договором оренди, про що свідчать копії видаткових касових ордерів, що містяться в матеріалах справи, та показання відповідача ОСОБА_2, використовував орендовану земельну ділянку за цільовим призначенням та з боку орендодавця не було жодних нарікань щодо належного виконання умов договору, що також підтверджується показаннями позивача, відповідача ОСОБА_2 та представника третьої особи - Терезинського селищного голови.

Як свідчать обставини справи, дотепер договір оренди від 05.01.2004 року розірваний не був, у зв'язку із чим позивач продовжує використовувати орендовану земельну ділянку. На момент вирішення справи судом договір є пролонгованим, оскільки лист від орендодавця про небажання продовжувати дію договору оренди від 07.02.2009 року направлений орендарю після спливу строку, передбаченого пунктом 7.2. Договору.

Разом із тим, судом встановлено, що 14 вересня 2006 року, під час дії договору оренди, між ОСОБА_3, що діяв від імені ОСОБА_2 за довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Білоцерківського нотаріального округу Київської області 12.09.2006 року за реєстровим номером 4624, та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,0000 га, що розташована на території Терезинської селищної ради Білоцерківського району Київської області, для ведення особистого селянського господарства. Тобто, земельної ділянки, що орендується позивачем.

Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України «Про оренду землі» орендодавець зобов'язаний повідомити у письмовій формі орендаря про намір продати земельну ділянку третій особі із зазначенням її ціни та інших умов на яких вона продається.

Доказів щодо повідомлення позивача про намір вчинити дії щодо відчуження земельної ділянки з боку ОСОБА_2 сторонами не подано, в судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 заявляла, що дійсно не повідомляла позивача про намір відчужити свою земельну ділянку і визнає свою провину. Згідно ч.2 ст. 777 ЦК України, наймач , який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що права ТОВ «Еліта» на першочергове придбання земельної ділянки, що належала ОСОБА_2, та відчужена нею на користь ОСОБА_1, дійсно порушені цим договором, а тому підлягають судовому захисту передбаченому діючим законодавством.

Так, згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995р. № 20 із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.1998р. №15 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» судовий захист права приватної власності здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема за позовами - про переведення прав і обов'язків покупця за договором купівлі-продажу.

Суд звертає увагу на необхідність застосування принципу верховенства права, тобто обов'язковості пріоритетного застосування принципу верховенства права, тобто обов'язковості пріоритетного застосування положення ч.2 ст. 777 ЦК України, якою передбачається право наймача, що належно виконує свої обов'язки за договором, на придбання речі, переданої у найм.

Представник відповідача ОСОБА_1 в зустрічній позовній заяві та в судовому засіданні зазначив, що за своїм юридичним статусом ТОВ «Еліта» не має права ні використовувати земельну ділянку, що належала відповідачці ОСОБА_2 на праві власності та мала цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, ні набути її у власність, з посиланням на Закон України «Про особисте селянське господарство» згідно з ст. 1 якою передбачено, що це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції.

Відповідно до ст.93 Земельного кодексу України земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним особам і особам без громадянства, орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними органи, відносини, пов'язані з орендою землі регулюються законом.

 Згідно довідки №2404 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), основним видом діяльності ТОВ «Еліта» є вирощування культур у поєднанні з тваринництвом. У п. 3.1. Статуту ТОВ «Еліта» серед видів діяльності передбачене, зокрема, «вирощування та реалізація сільськогосподарської продукції».

Статтею 28 Земельного кодексу України передбачено право сільськогосподарських підприємств мати на праві власності земельні ділянки сільськогосподарського призначення, набуті за договором купівлі-продажу.

На підставі аналізу норм земельного законодавства, суд приходить до висновку, що законодавство не містить прямих чи непрямих заборон на оренду чи придбання земельної ділянки для особистого селянського господарства юридичними особами, крім іноземних. Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на дев'ять категорій, однією з яких є, зокрема, землі сільськогосподарського призначення (п. «а» ч.1 ст. 19 ЗК України). Відповідно ж до ст. 22 Земельного кодексу України, землі для ведення особистого селянського господарства, поряд із землями для ведення фермерського господарства та товарного сільськогосподарського виробництва, належать до земель сільськогосподарського призначення. Статтею 82 Земельного кодексу України передбачене право сільськогосподарських підприємств мати на праві власності земельні ділянки сільськогосподарського призначення, тобто всіх без виокремлення видів використання. Цільовим призначенням земельної ділянки, наданої для ведення особистого селянського господарства, є «виробництво сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури» (ч.1 ст. 22 ЗК України), яке у випадку відчуження земельної ділянки не змінюється. Як слідує з аналізу відповідних норм Земельного кодексу України та підтверджується науково-консультативним висновком кандидата юридичних наук (спеціальність 12.00.06 - земельне право; аграрне право; екологічне право; природноресурсове право), що міститься в матеріалах справи, та листом Державного комітету України по земельних ресурсах від 27.12.2006р. № 14-17-7/9942, ведення особистого селянського господарства (фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва тощо) цільовим призначенням земельної ділянки не є - насправді, це форма здійснення господарської діяльності. У разі відчуження земельної ділянки громадянином юридичній особі зміни цільового призначення такої земельної ділянки не відбувається, земельна ділянка повинна використовуватись юридичною особою, як і попереднім власником - громадянином, для виробництва сільськогосподарської продукції, науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури.

Крім того, відповідно до форми державного акту на право власності на земельну ділянку, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 року №449, в державному акті зазначається цільове призначення (використання) земельної ділянки, тобто, або цільове призначення або цільове використання земельної ділянки. В даному випадку, як в державному акті, виданому ОСОБА_2, так і в державному акті, виданому на ім'я ОСОБА_1, зазначене саме цільове використання земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що юридична особа має право придбавати земельні ділянки з цільовим використанням для ведення особистого селянського господарства або орендувати їх.

Із довідки, наданої третьою особою, слідує, що земельна ділянка, що належала ОСОБА_2, була приватизована нею із земель запасу державної власності в межах норм, передбачених ст. 121 Земельного кодексу України, і не є земельним паєм. Таким чином, дана земельна ділянка не підпадає під дію мораторію, встановленого п.п. «б» п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України, оскільки вона не виділялась в рахунок земельної частки (паю).

В наданій суду зустрічній позовній заяві представник відповідача ОСОБА_1, на підтвердження зустрічних позовних вимог щодо визнання договору оренди землі від 05.01.2004р. недійсним, послався на відсутність в договорі істотних умов договору, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі». Проте, дане твердження не відповідає дійсності.

Так, згідно з ст. 15 Закону України "Про оренду землі" зазначені істотні умови договору оренди землі, якими є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення, її перегляду, відповідальність за несплату, умови використання земельної ділянки та її цільове призначення, умови збереження її стану, умови і строки передачі ділянки орендарю, умови повернення земельної ділянки орендодавцеві, існуючи обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, ризики випадкового пошкодження майна, відповідальність сторін. Представник відповідача ОСОБА_1 посилається на відсутність передбачення в договорі цільового призначення земельної ділянки, індексації орендної плати, відповідальності за її несплату, умови збереження стану об'єкту оренди, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю, умови повернення та визначення сторони, яка несе ризик випадкового знищення чи пошкодження предмету оренди.

Як вбачається із договору оренди, він містить істотні умови передбачені законодавством. За договором оренди орендар набував право розпоряджатися, володіти і користуватися зазначеною земельною ділянкою на строк 5 років (п. 7.1), з оплатою за домовленістю сторін в розмірі 1,5% вартості земельної ділянки за перший рік користування в сумі 196,80грн.(п.4.2) та з перерахунком оплати в послідуючі роки (п.4.4), з визначенням цільового призначення земельної ділянки - виключно за сільськогосподарським призначенням (п.2.3), з визначенням зобов'язань сторін, а саме орендар зобов'язаний передати належну йому на праві власності земельну ділянку в оренду та не втручатися в виробничу діяльність орендаря та не створювати йому перешкод по користуванню (п.3.1) та зобов'язаннями орендаря - прийняти, використовувати земельну ділянку не знижуючи її родючості та з оплатою в строк і на умовах договору (п.3.2), з визначенням відповідальності сторін - несуть відповідальність згідно чинного законодавства (п.5.1), усі суперечки між сторонами вини вирішують у судовому порядку, згідно з чинним законодавством (,п.5.2), особливі умови договору на час неврожаю та інших обставин (п.6.2), умови набуття чинності договором (п.7.8), в інших випадках, що не передбачені цим договором, сторони керуються чинним законодавством України (п.7.6.).

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання угоди недійсними" N 3 від 28.04.78 (із змінами і доповненнями) угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Згідно з ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно з ч.3 -волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі ч.5 -правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі договору оренди орендар ТОВ «Еліта» протягом більше двох років використовувало земельну ділянку ОСОБА_2 за цільовим призначенням - виключно для сільськогосподарського використання, що відповідало його статуту та зареєстрованим видам діяльності за КВЕД: (перший-основний) -вирощування культур у поєднані з тваринництвом (змішане сільське господарство), вчасно сплачувало орендну плату за користування, яка була прийнята відповідачем ОСОБА_2 та не поверталась. Так, згідно з картою розрахунків ТОВ «Еліта» здійснювало нарахування орендної плати за користування земельною ділянкою ОСОБА_2 за 2004-2006 року та її виплату на користь ОСОБА_2, згідно видаткових касових ордерів за цей період, що також підтвердила відповідачка ОСОБА_2 Таким чином, факт передачі земельної ділянки та її використання на підставі договору оренди не спростовується сторонами і підтверджується належною оплатою. Відсутність же акту приймання-передачі земельної ділянки не є підставою для визнання договору (правочину) недійсним, оскільки, згідно 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання саме в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. До того ж сторони підтверджують факт передачі земельної ділянки в момент підписання договору та передачі копії державного акту на право власності на земельну ділянку.

Відповідно до матеріалів справи, договір оренди від 5.01.2004 року зареєстрований в Терезинській селищній раді в Книзі записів реєстрації оренди земельних ділянок Терезинської селищної ради 5.02.04р. за №612. Також представником третьої особи в судовому засіданні пояснено, що станом на початок 2004 року органи земельного кадастру знаходилися в стадії створення, а тому, не зважаючи на прийняття Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему №174 від 02.07.2003 року, реєстрацію продовжували здійснювати сільські, селищні ради, згідно з Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою КМ України №2073.

Згідно наявної в справі довідки №374 від 22.12.2008р., направленої Білоцерківським районним відділом Київської регіональної філії №29 ДП «Центр ДЗК», повідомляється, що перший запис державної реєстрації договорів оренди  в книзі реєстрації договорів оренди в книзі реєстрації по Терезинській селищній раді Білоцерківського району був здійснений 13.05.2005 року, а перший запис по відділу в книзі реєстрації договорів оренди землі, згідно довідки Білоцерківського районного відділу Київської регіональної філії №29 ДП «Центр ДЗК» № 370 від 11.12.2008 року, наявній у справі, був здійснений 18.02.2005 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що договір оренди відповідає вимогам чинного законодавства та не підлягає визнанню недійсним.

Крім того, суд звертає увагу на те, що не підтверджені позовні вимоги по зустрічному позову в частині порушення договором оренди прав і законних інтересів ОСОБА_1

Згідно зі ст. З ЦПК України кожна особа, має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд виходить з того, що при укладенні договору оренди від 05.01.2004р. ОСОБА_1 не був стороною цього договору, ні особою, права якої могли б бути порушеними, договір купівлі-продажу з ОСОБА_2 ним укладено лише 14.09.2006р., тобто значно пізніше, а тому підстави вважати порушеними права ОСОБА_1 оспорюваним договором відсутні.

Відповідно до Узагальнення Верховного Суду України «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 24.11.2008, відповідно до п.3 ст. 215 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред'явлена тільки особами, визначеними у ЦК й інших законодавчих актах, що встановлюють оспорюваність правочинів - а саме, однією із сторін, або заінтересованою стороною, тобто права яких вже були порушені на момент звернення до суду.

Представником відповідача в судовому засіданні 10.02.2009 року було подано в якості доказу по справі договір про розірвання договору купівлі-продажу від 06.02.2009 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і посвідчений 06.02.2009 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Римаренко Ю.В. та зареєстрований в реєстрі за №205.

Проте, суд не приймає його до уваги оскільки він є нікчемним. Згідно із частиною 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Підставою недійсності правочину згідно з частиною першою ст. 215 Цивільного кодексу є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Згідно ж ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Таким чином, сторони не можуть змінити або розірвати договір, який вже виконаний, оскільки зобов'язання за ним вже припинені.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 14 вересня 2006 року між ОСОБА_3, що діяв від імені ОСОБА_2 за довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Білоцерківського нотаріального округу Київської області 12.09.2006 року за реєстровим номером 4624, та ОСОБА_1 та посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу  Київської області Римаренко Ю.В. та зареєстрований в реєстрі за № 4649 виконаний сторонами в повному обсязі. ОСОБА_2 на момент підписання договору грошові кошти отримані (п.2.1. Договору), а земельна ділянка передана ОСОБА_1, яким і виготовлено на своє ім'я державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №948760 від 18 грудня 2006 року. Таким чином, зобов'язання сторін, в силу вимог ст. 599 ЦК України, припинились, внаслідок чого суб'єкти зобов'язання втратили суб'єктивні права та обов'язки, що складають зміст зобов'язального правовідношення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що первісний позов обґрунтований та підлягає до задоволення, а в задоволенні зустрічного позову про визнання договору оренди недійсним необхідно відмовити.

Крім цього, суд вважає за можливе задовольнити і позовну вимогу щодо визнання права власності на спірну земельну ділянку за позивачем ТОВ «Еліта» та припинення права власності ОСОБА_1 на цю земельну ділянку, визнавши недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3220455500:06:006:0011 серії ЯА № 948760, виданим 18 грудня 2006 року та зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010601000510.

Також необхідно передбачити перерахунок коштів ТОВ «Еліта» в сумі 14100 грн., що покладені на депозитний рахунок № 37314001001321 Білоцерківського міськрайонного суду в Білоцерківській філії Райффайзен Банк Аваль на користь ОСОБА_1 та зобов'язання приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу внести зміни до державного реєстру правочинів за договором купівлі-продажу, зареєстрованого 14 вересня 2006 року в державному реєстрі правочинів за №1570510 та замість покупця ОСОБА_1 зареєструвати покупцем ТОВ «Еліта».

Відповідно до Узагальнення Верховного Суду України «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 24.11.2008, якщо позивач не заявляв окремо вимогу про встановлення нікчемності правочину, а посилається на її нікчемність при обґрунтуванні іншої пред'явленої вимоги, суди не вправі посилатися на відсутність рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинні дати оцінку таким доводам позивача в мотивувальній частині рішення або ухвалити додаткове рішення. Рішенням суду можуть бути визначені правові наслідки недійсності правочину, зобов'язано державні органи скасувати його реєстрацію, тощо.

Керуючись ст.ст. 15, 60, 212-215, 218, 223 ЦПК України, ст.ст.15 ч.2, 203, 210, 215, 599, 777 ЦК України, суд-

                                          ВИРІШИВ:

Позов ТОВ «Еліта» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу, 3-я особа Терезинська селищна рада Білоцерківського району - про переведення прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу -задовольнити.

Перевести права та обов'язки покупця за договором купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,0000 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах Терезинської селищної ради Білоцерківського району Київської області, укладеним 14 вересня 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та зареєстрованим в державному реєстрі правочинів за №1570510, посвідченим приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Римаренко Ю.В. за реєстровим № 4649, на Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліта».

Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліта» на земельну ділянку площею 1,0000 га кадастровий номер 3220455500:06:006:0011, для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах Терезинської селищної ради Білоцерківського району Київської області.

Припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку  площею 1,0000 га кадастровий номер 3220455500:06:006:0011 для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах Терезинської селищної ради Білоцерківського району Київської області, право власності на яку посвідчено Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 948760, виданим 18 грудня 2006 року та зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010601000510.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 948760, що посвідчує право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1,0000 га кадастровий номер 3220455500:06:006:0011 для ведення особистого селянського господарства, виданий 18 грудня 2006 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14 вересня 2006 року ВЕВ №942781 та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010601000510.

Присудити ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 14 100 (чотирнадцять тисяч сто) гривень, що знаходяться на депозитному рахунку 37314001001321 Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

Зобов'язати приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Римаренка Юрія Валерійовича скасувати запис про реєстрацію договору про розірвання договору купівлі-продажу, укладеного 6 лютого 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і посвідчений 6 лютого 2009 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Римаренко Ю.В. та зареєстрований в реєстрі за №205.

Зобов'язати приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Римаренка Юрія Валерійовича внести зміни до державного реєстру правочинів щодо особи покупця по договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14 вересня 2006 року, зареєстрованого 14 вересня 2006 року в державному реєстрі правочинів за №1570510, а саме, замість ОСОБА_1 зареєструвати Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліта» (ід. код 13730964).

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ «Еліта», ОСОБА_2, 3-я особа Терезинська селищна рада Білоцерківського району про визнання договору оренди землі не дійсним -відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його постановлення шляхом подачі заяви та протягом 20 днів, після подачі заяви, шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя: