Справа № 22ц-582/2009 р.      Головуючий у 1-й інстанції - Куровський Ю.В.

Категорія - цивільна                                Доповідач - Хромець Н.С.

                                                     Р І Ш Е Н Н Я

                                         І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

10 березня 2009 року                                                                            місто Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

                              головуючого - судді Хромець Н.С.,

                            суддів - Горобець Т.В., Острянського В.І.

                            при секретарі - Вареник О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13 січня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів,

в с т а н о в и в :

11 грудня 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач не сплачує аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, які стягуються з нього згідно рішення Ніжинського міськрайонного суду від 07.09.2007 року, в зв”язку з чим за період з 15 серпня 2007 року по 30 листопада 2008 року виникла заборгованість в розмірі 2395 грн. 50 коп. Позивачка просила у відповідності з ч.1 ст. 196 СК України стягнути з відповідача 6142 грн. неустойки (пені) за несплачені аліменти.

06 січня 2009 року позивачка подала до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просила стягнути з відповідача 4632 грн. 98 коп. пені за несвоєчасну сплату аліментів за період з грудня 2007 року по грудень 2008 року.

         Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13 січня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивачки неустойка (пеня) в сумі 671 грн. 62 коп. за несвоєчасно сплачені аліменти на утримання дитини, а також 51 грн. судового збору, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 300 грн. витрат на юридичну допомогу.           

          В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення суду скасувати як незаконне та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі. Апелянт зазначає, що судом безпідставно застосовані положення п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України стосовно строку позовної давності, оскільки відповідно до ст. 20 СК України позовна давність щодо вимог про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів не застосовується. При проведенні розрахунку розміру пені суд безпідставно зменшив її розмір, не врахувавши, що сума боргу при несплаті відповідачем аліментів зростала щомісячно, і тому розрахунок пені нею зроблено з урахуванням зростання суми боргу.

          Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення зміні з наступних підстав.

         Відповідно до ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

         Судом встановлено, що згідно рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 07.09.2007 року, ОСОБА_2 зобов”язаний сплачувати на користь позивачки аліменти на утримання їх неповнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі ¼ частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30%  прожиткового мінімуму, починаючи з 15 серпня 2007 року.

         З довідки ДВС у Ніжинському районі №15-20 від 13.01.2008 року вбачається, що розмір заборгованості по аліментах ОСОБА_2 за період з грудня 2007 року по грудень 2008 року становить 2 470 грн. 50 коп. (а.с.26). Тому, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про правомірність позовних вимог позивачки та стягнув з ОСОБА_2 неустойку за прострочення сплати аліментів.

         Твердження апелянта про те, що розрахунок пені повинен проводитись з урахуванням зростання суми боргу за кожний місяць, не можуть бути взяті до уваги, оскільки виходячи із положень статті 196 СК України неустойка (пеня) нараховується не із загальної суми основного боргу, а із суми поточних аліментів за кожен місяць.

         Разом з тим, апеляційний суд погоджується з доводами апелянта про безпідставне застосування судом першої інстанції строку позовної давності, враховуючи наступне.

         Відповідно до положень ст. 20 СК України до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 72, ч.2 ст.129, ч.3 ст.138, ч.3 ст.139 цього Кодексу.

         Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.22 постанови №3 від 15 травня 2006 року „Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів”  передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з вини інших осіб, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках неустойка стягується за весь час прострочення виплати аліментів.

         Враховуючи, що ч.1 ст. 20 СК України прямо  передбачає неможливість поширення позовної давності на вимоги, що випливають із сімейних відносин, у тому числі і на вимогу про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, вимога позивачки про стягнення пені за прострочення сплати аліментів за грудень місяць 2007 року є законною і підлягає задоволенню в сумі 41 грн. 85 коп.

         Таким чином, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів в сумі 713 грн. 47 коп.

           Керуючись, ст.ст.303, 307, п.4 ч.1 ст. 309, 313-314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш и в :       

        Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

        Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13 січня 2009 року змінити, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку за несвоєчасно сплачені аліменти на утримання дитини в сумі 713 грн. 47 коп.

        В іншій частині рішення суду залишити без змін.

        Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

      Головуючий:                                                  Судді :